Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №240/24647/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24647/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

07 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100 000 грн., додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 01.01.2025 по 27.01.2025 включно, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснити нараховування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 01.01.2025 по 27.01.2025 включно, з урахуванням виплачених сум.

Заявлені позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, з 01.01.2025 по 27.01.2025 включно у розмірі 100000 грн. на місяць, пропорційно часу лікування.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що при прийнятті рішення про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 позивачу, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач, будучи поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону 1 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", виконував 31.10.2024 бойове розпорядження на території Донецької області. У ході бойових дій позивач отримав поранення, внаслідок якого перебував на стаціонарному лікуванні, у тому числі і в період з 01.01.2025 по 27.01.2025 включно.

Відповідачем за вказаний період не виплачено позивачу додаткової винагороди відповідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 в повному обсязі, що спонукало позивача звернутися до відповідача із рапортом від 07.07.2025 про виплату вказаної винагороди.

У відповідь листом від 08.08.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування додаткової винагороди відповідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 поліцейським, а також зазначив, що за період з перебування на стаціонарному лікуванні з 17 по 23 січня 2025 року буде здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., відповідно до наданої медичної документації після видання чергового наказу ДПОП "ОШБ "Лють" про виплату додаткової винагороди поліцейським.

Позивач вважає, що йому протиправно не виплачувалася у період з 01.01.2025 по 27.01.2025 включно додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, тому, з метою захисту порушених, на його думку прав, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Згідно з пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У відповідності до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 (в редакції станом на час отримання позивачем травми) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 01.09.2023 №729 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Наказ №729).

Відповідно до підпункту 1 пункту 15 Наказу № 729 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які: 1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Отже, як Постановою №168 так і Наказом №729 безальтернативно унормовано, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн виплачується у тому числі тим військовослужбовцям, які у зв`язку з травмою чи пораненням, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у тому числі і закордонних з дня отримання такого поранення/травми, включаючи час переміщення до лікарняного закладу, зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Колегія суддів зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Визначальним, на думку суду, є саме причинно-наслідковий зв`язок між пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та перебуванням на стаціонарному лікуванні такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Під час розгляду справи встановлено, що 31.10.2024, під час безпосередньої участі в бойових діях, на ділянці місцевості поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, позивач отримав поранення: вибухова травма, вогнепальне осколкове сліпе поранення задніх поверхонь обох гомілок, вогнепальне осколкове дотичне поранення правої дельтоподібної ділянки, акубаротравма (відповідно до первинної медичної картки форми 100 від 31.10.2024); поранення пов`язане із захистом Батьківщини. Вказане підтверджено Актом №376 спеціального розслідування нещасного випадку.

Внаслідок отриманого поранення позивач проходив стаціонарне лікування, а саме:

з 31 жовтня 2024 року по 27 грудня 2024 року включно - у стабілізаційному пункті передового хірургічного відділення «Казантип», міській багатопрофільній клінічній лікарні матері та дитини ім. М.Ф. Руднєва Дніпровської міської ради, Державній установі «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області»;

- з 28 грудня 2024 року по 06 січня 2025 року включно - в ДУ «ТМО МВС України» по Житомирській області в неврологічному відділенні;

- з 07 січня 2025 по 16 січня 2025 року включно - у Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Миргород»;

- з 17 січня 2025 року по 27 січня 2025 року включно - у КНП «ГВВ» ЖОР Центрі неврологічної допомоги та психологічної реабілітації учасників АТО.

Відповідачем вказані факти не заперечуються.

Відповідач зазначає, що за період перебування на стаціонарному лікуванні, а саме за грудень 2024 року та січень 2025 року, позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду:

- за період з 01 по 31 грудня 2024 року - збільшену до 100 000 грн., у сумі 99 999,80 грн.;

- за період з 01 по 07 січня 2025 року - збільшену до 100 000 грн., у сумі 19 354,80 грн.,

- за період з 08 по 23 січня 2025 року - до 10 000 грн., у сумі 5 483,86 грн, за період реабілітаційного лікування.

Також відповідач зазначає, що у серпні 2025 року позивачу було доплачено за період перебування на стаціонарному лікуванні 19306,41 грн. При цьому зазначає, що у Департамента були відсутні підстави для нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди , збільшеної до 100000 грн. на місяць, за проходження позивачем медичної реабілітації.

Стосовно проходження позивачем реабілітаційного лікування, то з цього приводу суд зауважує, що відповідно до Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я" реабілітація може надаватись у стаціонарних та амбулаторних умовах.

Тобто, реабілітаційне лікування є видом лікування, яке може надаватись як в умовах стаціонару, так і в амбулаторних умовах.

Водночас Постановою № 168 передбачено, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. зберігається за військовослужбовцем за час стаціонарного лікування.

Отже, законодавство пов`язує виникнення у військовослужбовця права на виплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні не з видом такого лікування (реабілітаційне, терапевтичне, хірургічне), а з умовами його надання в умовах стаціонару або ж іншими словами "стаціонарне лікування".

У даному випадку судом безспірно встановлено, що з 01.01.2025 по 27.01.2025 включно позивач перебував саме на стаціонарному лікуванні, тобто лікувався в умовах стаціонару, перебуваючи у відповідних медичних закладах. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача наявні обидві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відтак, з огляду на викладене, суд вважає, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць відповідно до Постанови № 168 у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в період з 01.01.2025 по 27.01.2025 (згідно заявлених позовних вимог).

При цьому, обираючи належний спосіб захисту, суд враховує те, що не нарахування та не виплата додаткової винагороди є пасивною формою поведінки відповідача, а тому в даному випадку відповідач допустив саме протиправну бездіяльність.

Отже враховуючи вищезазначене, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2025 по 27.01.2025 включно в розрахунку до 100 000 грн. на місяць, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.

Окремо суд зауважує, що не виключено, що певна частина спірної додаткової винагороди вже могла бути виплачена відповідачем, а тому в даному випадку слід зобов`язати відповідача здійснити відповідне нарахування та виплату додаткової винагороди за спірний період з урахуванням фактично виплачених сум.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.