Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №320/55931/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Панова Г.В.,

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Справа № 320/55931/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Компанієць І.Д., Кузьменко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів внаслідок невиплати частини його пенсії у сумі 764 562,08 грн, нарахованої за рішеннями судів (675 612,08 грн за рішенням Окружного суду від 01.09.2020 по справі №640/4681/20 та 88949,40 грн за постановою Верховного суду від 02.10.2020 по справі № 826/1285/16);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до ст. 55 Закону України №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», Закону України № 2050-III від 19.10.2000 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 перерахувати та виплатити невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів внаслідок тривалої невиплати частини його пенсії у сумі 764 562,08 грн, нарахованої за рішеннями судів (675 612,08 грн за рішенням Окружного суду від 01.09.2020 по справі №640/46815/20 та 88 949,40 грн за постановою Верховного суду від 02.10.2020 по справі № 826/1285/16);

- виплату нарахованої компенсації втрати частини доходів невиплати ОСОБА_1 здійснити єдиною сумою в строк, встановлений ст. 52 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII;

- після повернення ОСОБА_1 нарахованої компенсації втрати частини його доходів (пенсії) пенсію невиплати ОСОБА_1 продовжувати виплачувати згідно з рішенням Окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 640/4681/20 без обмеження її максимальним розміром із розрахунку 80% грошового забезпечення за вислугу років (30 років).

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною відмову викладену у листі ГУ ПФУ в м. Києві від 04.11.2024 №2600-0202-8/212150 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів внаслідок невиплати частини його пенсії;

- зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за періоди: з 01.01.2018 по 31.12.2020 та з 01.01.2008 по 30.11.2014, у зв`язку з порушенням строків виплати сум, присуджених рішеннями Окружного адміністративного суду в м. Києві від 01.09.2020 по справі №640/4681/20 та постановою Верховного Суду від 02.10.2020 по справі № 826/1285/16 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати" від 21.02.2001 №1594.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено доплату пенсії повинен був здійснити виплату цієї доплати з одночасною виплатою суми компенсації, а невиплата суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості з доплати до пенсії, є порушенням права позивача на отримання такої компенсації.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про їх передчасність. При цьому, суд виходив з того, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, відтак у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач та Відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач просить зобов`язати Київський окружний адміністративний суд доповнити резолютивну частину рішення пунктом про необхідність виплати пенсії за рішенням цього суду по справі № 320/55931/24 без обмеження її максимальним розміром.

При цьому, Позивач зазначає, що Відповідач, виконуючи рішення суду в іншій справі, знову обмежив його пенсію максимальним розміром.

З цих та інших підстав Позивач вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю, посилаючись на приписи Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» а також Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги.

З цих підстав Відповідач вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025 та від 19.01.2026 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та від 19.03.2026 - призначено справу до судового розгляду.

5. 12.01.2026 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Відповідача у якому він просить вимоги скарги вважати протиправними та при прийнятті рішення за цією скаргою не враховувати. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що Відповідач не навів обґрунтував свої доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

6. У строк, встановлений судом, відзив від Відповідача на апеляційну скаргу Позивача не надходив.

7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2020 у справі №640/640/46815/20, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 призначену йому пенсію з 01 січня 2018 року без обмеження її максимальним розміром із розрахунку 80 % грошового забезпечення за вислугу років (30 років) з виплатою різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією з 01 січня 2018 року.

Постановою Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №826/1285/16, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві відповідно до статей 43, 51, 55, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 01.12.2014 на підставі довідки Управління державної охорони України №2/6-1322 від 02.12.2015 про його грошове забезпечення з урахуванням вислуги років позивача (30 років) та визначених при звільненні з військової служби відсотків (80%), з яких обчислюється основний розмір його пенсії.

Відповідачем, на виконання рішення судів, 18.10.2024 зараховано Позивачу кошти у сумі 764 562,08 грн.

Позивач звернувся до Відповідача із заявою про нарахування та виплату суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, однак Відповідач за результатом розгляду вказаної заяви повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації.

9. Позивач, вважаючи протиправними дії Відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, звернувся до суду із позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п. 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

11. Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Така компенсація проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Водночас, судова колегія зазначає, що у разі, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2025 у справі № 440/2166/23.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 01.09.2020 у справі № 640/4681/20 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві було зобов`язане виплатити ОСОБА_1 призначену йому пенсію з 01 січня 2018 року без обмеження її максимальним розміром із розрахунку 80 % грошового забезпечення за вислугу років (30 років) з виплатою різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією з 01 січня 2018 року.

Рішення суду у цій справі набрало законної сили 10.11.2020. Втім, кошти на виконання рішення суду були виплачені Відповідачем Позивачу лише 18.10.2024.

Також, рішенням суду від 02.10.2020 у справі № 826/1285/16 Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві було зобов`язане відповідно до статей 43, 51, 55, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 01.12.2014 на підставі довідки Управління державної охорони України №2/6-1322 від 02.12.2015 про його грошове забезпечення з урахуванням вислуги років позивача (30 років) та визначених при звільненні з військової служби відсотків (80%), з яких обчислюється основний розмір його пенсії.

Рішення суду у цій справі набрало законної сили 02.10.2020. Втім, кошти на виконання рішення суду були виплачені Відповідачем Позивачу лише 18.10.2024.

Разом з тим, компенсація втрати частини доходу у відповідності до приписів Закону № 2050 Відповідачем не була нарахована та не виплачена. У її виплаті ГУ ПФУ в м. Києві відмовив листом від 04.11.2024 № 2600-0202-8/212150.

З огляду на викладене вище, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для виплати Позивачу компенсації втрати частини пенсії, не виплаченої за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, яка була нарахована на виконання рішення суду від 01.09.2020 у справі № 640/4681/20, та не виплаченої з 01.01.2008 по 30.11.2014, яка була нарахована на виконання рішення суду від 02.10.2020 у справі № 826/1285/16.

Водночас, у апеляційній скарзі ГУ ПФУ в м. Києві не зазначає жодних доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції, а натомість виключно цитує приписи Закону №2050 та Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальних допомоги від 07.02.2002 № 112/6400, яка втратила чинність станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість вимог Апелянта - ГУ ПФУ в м. Києві.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи вимоги скарги, Позивач зазначає, що Відповідач, виконуючи рішення суду від 07.02.2024 у справі № 640/12329/22, протиправно повторно обмежив його пенсію максимальним розміром.

Надаючи оцінку таким доводам, судова колегія зазначає, що рішенням суду від 07.02.2024 у справі № 640/12329/22 ГУ ПФУ в м. Києві було зобов`язане, згідно з рішеннями Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2020 по праві № 640/4681/20 та від 27.07.2021 по справі № 640/8268/21, провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром із розрахунку 80 відсотків грошового забезпечення за вислугу років та з урахуванням нарахованої з 01.03.2022 індексації його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, та у зв`язку з цим здійснити йому виплату недоплачених з 01.03.2022 сум пенсії.

Втім, як вбачається з перерахунку пенсії Позивача станом на 21.03.2024, його пенсія перерахована на виконання цього рішення суду від 07.02.2024 у справі № 640/12329/22 і розрахована у розмірі 80 % грошового забезпечення, а тому порушення прав Позивача у цій частині відсутнє. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про передчасність позовних вимог у цій частині.

Однак, з перерахунку також вбачається, що пенсія ОСОБА_1 виплачується з урахуванням обмеження максимальним розміром (оскільки підсумок пенсії становить 45142,82 грн, а з урахуванням обмеження - 43508,82 грн).

Вказане, на переконання колегії суддів, може свідчити про протиправність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Відповідачем на виконання рішення суду у справі №640/12329/22 та порушення прав Позивача, підтверджених таким рішенням суду. Втім, такі обставини є підставою для звернення Позивачем до суду, який ухвалив таке рішення із заявою в порядку ст. 383 КАС України, а не для звернення до суду з новим позовом, оскільки такі позовні вимог спрямовані на контроль виконання рішення суду в іншій справі.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягають залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року - без змін.

12. Розподіл судових витрат.

Судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 07 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: І.Д. Компанієць

В.В. Кузьменко