Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №420/9612/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9612/25

Головуючий І інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали суду - 27.03.2026р.) про прийняття звіту про виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті доплати у розмірі 100% тарифної ставки за виконання надурочної праці поза штатною посадою завдань і функцій уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції Військової частини НОМЕР_1 за період з грудня 2024р. по березень 2025р.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому доплату у розмірі 100% тарифної ставки за виконання надурочної праці виконання завдань та функцій уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції Військової частини НОМЕР_1 за період з грудня 2024р. по березень 2025р. відповідно до «Положення про організацію системи роботи з питань запобігання та виявлення корупції в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту» (затв. наказом Міністра оборони України від 05.02.2024р. №81/нм), Розділу І Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, а також наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.03.2024р. №36.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2025р. позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 доплати за виконання обов`язків за посадою уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції Військової частини НОМЕР_1 за кожен місяць суміщення професій (посад) за період з грудня 2024р. по березень 2025р. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та подати до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідні відомості щодо нарахування позивачу доплати за виконання обов`язків за посадою уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції Військової частини НОМЕР_1 за кожен місяць суміщення професій (посад) за період з грудня 2024р. по березень 2025р. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити виплату позивачу доплати за виконання обов`язків за посадою уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції Військової частини НОМЕР_1 за кожен місяць суміщення професій (посад) за період з грудня 2024р. по березень 2025р. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

28.10.2025р. зазначене рішення суду 1-ї інстанції набрало законної сили.

28.11.2025р. Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи.

02.01.2026р. від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 25.09.2025р. у справі №420/9612/25, у зв`язку із тим, що відповідачі безпідставно ухиляються від виконання цього судового рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2026р. дану заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення - задоволено.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати протягом тридцяти днів з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення суду від 25.09.2025р. у справі №420/9612/25. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати протягом тридцяти днів з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення суду від 25.09.2025р. у справі №420/9612/25.

24.02.2026р. від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про роз`яснення судового рішення у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2026р. у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення рішення суду від 25.09.2025р. у справі №420/9612/25 - відмовлено.

05.03.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_3 подана до Одеського окружного адміністративного суду заява на виконання ухвали суду 1-ї інстанції про встановлення судового контролю від 30.01.2026р.

06.03.2026р. від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла до суду 1-ї інстанції заява з проханням вважати помилково направленим та не брати до уваги звіт, поданий ним 05.03.2026р.

Одночасно, від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов звіт про виконання судового рішення від 25.09.2025р. у справі № 420/9612/25, у прохальній частині якого заявник, зокрема, просив надати новий строк для подання звіту про виконання судового рішення, який буде достатнім для його підготовки, а саме тримісячний строк, передбачений нормами ч.3 ст.382-1 КАС України.

08.03.2026р. позивачем було подано клопотання про постановлення окремої ухвали за фактами умисного невиконання протягом тривалого періоду рішення суду у справі №420/9612/25, а також неподання звітів командиром Військової частини НОМЕР_1 та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як наслідок, позивач просив направити окрему ухвалу на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом із цим, позивач просив на підставі ч.10 ст.382-3 КАС України накласти на командира Військової частини НОМЕР_1 та начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 штраф та встановити новий строк терміном 10 днів для подання нового звіту.

Ухвалою суду 1-ї інстанції від 27.03.2026р. заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 про повернення звіту про виконання рішення суду - задоволено. Заяву та звіт відповідача про виконання рішення суду від 25.09.2025р. у справі №420/9612/25, подану 05.03.2026р. - повернуто без розгляду.

Також, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду було прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_2 про виконання рішення у справі №420/9612/26. Встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 25.09.2025р. у справі №420/9612/25. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати протягом шістдесяти днів з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення суду у справі №420/9612/25.

27.03.2026р. судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу в порядку судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/9612/25.

Зазначені вище ухвали стали предметом оскарження в суді апеляційної інстанції.

Зокрема, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про прийняття звіту ІНФОРМАЦІЯ_2 про виконання рішення у даній справі, позивач 30.03.2026р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали, порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2026р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також накласти на начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 штраф у розмірі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

13.05.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями ч.2 ст.55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України).

За приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Також, варто звернути увагу на те, що обов`язковість виконання судового рішення є однією зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя, яка виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень). Виконання рішення суду повинно бути справедливим, швидким, ефективним та пропорційним, тобто для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд 1-ї інстанції, з огляду на те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів з доплати різниці у пенсії за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, дійшов висновку про наявність підстав для прийняття звіту відповідача.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано, зокрема, ст.382 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З цих підстав судом встановлено судовий контроль за виконанням рішення від 25.09.2025р. та зобов`язано відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч.ч.2 та 3 ст.382-2 КАС України.

Згідно з ч.ч.1-4 цієї статті, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

При цьому, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог ч.ч.2 та/або 3 ст.382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами ст.382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або ж відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення із подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Зокрема, суд повинен з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно, а також обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, випливає безпосередньо зі змісту ч.ч.2 і 5 ст.382-3 КАС України.

Як встановлено судами обох інстанцій і підтверджується матеріалами даної справи, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25.09.2025р. зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та подати до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідні відомості щодо нарахування позивачу доплати за виконання обов`язків за посадою уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції Військової частини НОМЕР_1 за кожен місяць суміщення професій (посад) за період з грудня 2024р. по березень 2025р.

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_3 також зобов`язано здійснити виплату позивачу доплати за виконання обов`язків за посадою уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції Військової частини НОМЕР_1 за кожен місяць суміщення професій (посад) за період з грудня 2024р. по березень 2025р.

Враховуючи зазначене, відповідачі з дня набрання даним рішенням суду законної сили, були зобов`язані виконати таке рішення суду.

Так, у поданому звіті відповідачем зазначено, що «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (затв. наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260) не передбачено надбавки за виконання надурочної праці.

З метою ж належного виконання судового рішення Військова частина НОМЕР_1 звернулася для надання необхідних роз`яснень щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2025р. до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, уповноваженого на надання таких роз`яснень (лист Військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2025р. №47/6212), а також до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення рішення.

Однак, станом на день подання звіту, відповідь від Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та відповідне судове рішення про роз`яснення рішення суду у справі №420/9612/25 не надходили.

Крім того, Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 не було надано розрахунку належних коштів на виконання рішення суду у справі №420/9612/25 для здійснення виплати позивачу, а тому ІНФОРМАЦІЯ_3 не міг звернутися до розпорядника коштів вищого рівня з вимогою замовлення та виділення коштів на виконання рішення суду відповідно до розрахунку зробленого Військовою частиною НОМЕР_1 .

Після надходження від Військової частини НОМЕР_1 відповідного розрахунку, ІНФОРМАЦІЯ_3 звернеться до розпорядника коштів вищого рівня з вимогою виділення коштів на виконання рішення суду у справі №420/9612/25.

Отже, як наголосив заявник, ІНФОРМАЦІЯ_3 не ухиляється від обов`язку виконання судового рішення, однак вищевказані обставини, а саме неподання Військовою частиною НОМЕР_1 розрахункових документів на виконання рішення суду, унеможливлює виконання рішення суду в частині здійснення ІНФОРМАЦІЯ_2 виплати ОСОБА_1 доплати за виконання обов`язків за посадою уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції Військової частини НОМЕР_1 за кожен місяць суміщення професій (посад) за період з грудня 2024р. по березень 2025р.

Викладені обставини, на переконання суду 1-ї інстанції, свідчили про виконання заявником рішення від 25.09.2025р. у справі №420/9612/25.

Між тим, колегія суддів вважає помилковими зазначені висновки суду першої інстанції, так як без фактичної виплати ОСОБА_1 нарахованих сум коштів, рішення суду від 25.09.2025р. у справі №420/9612/25 не може вважатись виконаним, адже порядок та спосіб, у який таке судове рішення мало бути виконано, чітко встановлений у його резолютивній частині.

У цьому контексті, колегія суддів акцентує увагу на тому, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність прийняття звіту відповідача про виконання судового рішення від 25.09.2025р., так як відповідне судове рішення беззаперечно залишається невиконаним.

Більш того, поданий відповідачем звіт не містив орієнтовних строків виконання рішення суду у цій справі та їх обґрунтування, що, у відповідності до ч.2 ст.382-3 КАС України, є безумовною підставою для відмови у прийнятті звіту.

Разом із тим, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018р. у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018р. у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019р. у справі №754/3105/17, від 21.05.2020р. у справі №310/6910/16-а неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 13.11.2025р. у справі №640/16655/21.

У той же час, не слід залишати поза увагою й те, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Відповідні засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.05.2021р. у справі №9901/598/19 та від 01.02.2022р. у справа №420/177/20.

На підставі викладеного та з метою належного судового контролю за виконанням рішення у цій справі, яке набрало законної сили, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у прийнятті зву про виконання судового рішення та, при цьому, погодитися з висновками суду 1-ї інстанції в частині встановлення для суб`єкта владних повноважень 60-денного строку на виконання судового рішення у справі №420/9612/25 та подання відповідного звіту до суду першої інстанції з дати вирішення порушеного процесуального питання.

Разом із тим, слід зазначити про те, що специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не було забезпечено виконання рішення суду та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або ж у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

При цьому, сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, і те, що суб`єкт владних повноважень діяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи (постанова Верховного Суду від 30.04.2020р. у справі №804/2076/17).

Отже, у даному конкретному випадку, жодні підстави для накладення на керівника відповідача штрафу за неподання звіту чи невиконання рішення - відсутні.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Як передбачено ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для даної справи, що призвело до неправильного вирішення відповідного процесуального питання, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду попередньої інстанції - скасуванню в частині прийняття звіту ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ухваленням нового судового рішення - про відмову у прийнятті наданого відповідачем звіту.

Керуючись ст.ст.249,308,311,315,317,321,322,325,328,382 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року - в частині прийняття звіту про виконання судового рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх.№25663/26 від 09.03.2026 року) про виконання судового рішення у справі №420/9612/25.

У задоволенні решти вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 07.07.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко