Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №420/14576/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14576/25

Категорія 112010200Головуючий у суді І інстанції: Свида Л.І. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану здоров`я Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Центру оцінювання функціонального стану здоров`я Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що він має онкологічне захворювання та в 2016 році отримав ІІ групу інвалідності на один рік, при повторних оглядах МСЕК в 2017 році, 2018 році, 2020 році термін дії інвалідності продовжувався та у 2022 році позивач отримав ІІ групу інвалідності безстроково. Однак в січні 2025 року Центром оцінювання функціонального стану здоров`я позивачу безпідставно, в порушення норм законодавства, скасовано ІІ групу інвалідності. Крім того, внаслідок скасування позивачу групи інвалідності, органом пенсійного фонду припинено виплату позивачу пенсії по інвалідності з 01.04.2025 року. Позивач вважає рішення про скасування йому ІІ групи інвалідності протиправним, а тому просить скасувати його в судовому порядку, а також відновити його право на отримання пенсії по інвалідності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану здоров`я Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” №ЦО-3880 від 31.01.2025 року про скасування ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності безстроково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01.04.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 01.04.2025 року виплату пенсії по інвалідності II групи, встановленої ОСОБА_1 безстроково 15.03.2022 року, виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності II групи з 01.04.2025 року та видати пенсійне посвідчення.

Стягнуто з Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 1500 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 1500 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області зазначає, що скасовуючи виплату пенсії позивачу Головне управління діяло відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 49 Закону №1058, яка передбачає припинення виплати пенсії у разі втрати права на неї. Суд першої інстанції не надав оцінку аргументам, викладеним у позовній заяві та основні аргументи однієї із сторін були проігноровані, отже таке рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм процесуального права.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому вказує на те, що автор апеляційної скарги не зазначив, які саме норми порушив позивач ОСОБА_1 та які саме норми порушив суд першої інстанції під час ухвалення рішення. Відповідач 2 у апеляційній скарзі не згадав у чому виразились порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Також, не зазначив яких норм повинен був дотримуватись ОСОБА_1 та яких не дотримався.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у 2015 році мав онкологічне захворювання, переніс в грудні 2015 року операційне втручання з видалення онкологічної пухлини та курс хіміотерапії, а також систематично проходить медичні обстеження та лікування.

Враховуючи стан здоров`я позивача, 28.03.2016 року після огляду МСЕК він отримав ІІ групу інвалідності строком на 1 рік, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК серії 10ААВ №794618.

В подальшому позивач був оглянутий МСЕК 06.03.2017 року та йому продовжено ІІ групу інвалідності до 01.04.2018 року (виписка з акту огляду МСЕК серії 12ААА №297326), оглянутий 05.03.2018 року та йому продовжено ІІ групу інвалідності до 01.04.2020 року (виписка з акту огляду МСЕК серії 12ААА №891799), оглянутий 02.03.2020 року та йому продовжено ІІ групу інвалідності до 01.04.2022 року (виписка з акту огляду МСЕК серії 12ААВ №725657), оглянутий 14.03.2022 року та йому продовжено ІІ групу інвалідності безстроково (виписка з акту огляду МСЕК серії 12ААВ №525133).

Указом Президента України №732/2024 від 22.10.2024 року введено у дію рішення Ради національної безпеки і оборони “Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів”.

На виконання рішень РНБО, Кабінет Міністрів України схвалив план заходів щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам. Згідно з цим планом, Міністерство охорони здоров`я створило спільну з правоохоронцями міжвідомчу робочу групу з перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану здоров`я Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” №ЦО-3880 від 31.01.2025 року позивачу скасована ІІ група інвалідності безстроково, про що свідчить витяг з цього рішення, наявний в матеріалах справи.

В Витягу з оскаржуваного рішення зазначено (п. 6.1), що підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці є постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, а реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку (п. 6.2) зазначено лист від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року, кримінальне провадження №62024000000000 від 21.10.2024 року, дата перевірки обґрунтованості рішення (п. 7) з 16.01.2025 року по 31.01.2025 року, обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи (п. 9) – Команда вивчила надану медико-експертну документацію та прийшла до висновку, що рішення про встановлення ІІ групи інвалідності від загального захворювання без терміну переогляду прийнято не обґрунтовано. Анатомо-функціональні порушення серцево-судинної системи в легкому ступені обмежують життєдіяльність та не дають підстав для встановлення групи інвалідності. Хворий не визнається особою з інвалідністю з 15.03.2022 року (згідно додатку до Постанови КМУ №1317 від 2009 року).

Позивач не погодився з правомірністю скасування йому групи інвалідності, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до положень ст. 2, 3 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1, 7 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 року “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, введеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 року №576/2023, вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24.02.2022 року). У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 року “Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів”, введеним в дію Указом Президента України від 22.10.2024 року №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Цим рішенням вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року Кабінетом Міністрів України прийняті Постанови від 25.10.2024 року №1207 та 08.11.2024 року №1276, якими внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 “Питання медико-соціальної експертизи”.

Відповідно до п. 4, 13 “Положення про медико-соціальну експертизу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, з урахуванням внесених змін, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, зокрема, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх.

На виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абз. 4 п. 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

Наказом МОЗ України від 26.10.2024 року №1809 “Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ” права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Відповідно до п. 1, 2, 3 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 19.12.2024 року №4170-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” цей Закон вводиться в дію з 01.01.2025 року. Особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.

Повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024 року. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень п. 1.4, 1.10 “Інструкції про встановлення груп інвалідності”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року №561, чинної на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Позивач пройшов медико-соціальну експертизу, за результатами якої рішеннями МСЕК в 2016 році, в 2017 році, в 2018 році, в. 2020 році та в. 2022 році йому встановлювалася ІІ група інвалідності.

Враховуючи наявні докази та зазначені положення законодавства позивач неодноразово проходив повне медичне обстеження і щодо нього проводилися дослідження лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 затверджено “Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи”, “Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи”, “критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи”, “Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи”, “критерії встановлення інвалідності” та установлено, що з 01.01.2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. 8 “Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, зокрема, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Відповідно до п. 10 “Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338, рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно з положеннями п. 51 “Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи” Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.

Робоча група з моніторингу: здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону; формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

При цьому, відповідно до п. 48 цього Порядку повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Згідно витягу з рішення від 31.01.2025 року №ЦО-3880 підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці є постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді (п. 6.1), реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку зазначено лист від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року, кримінальне провадження №62024000000000 від 21.10.2024 року (п. 6.2), дата перевірки обґрунтованості рішення з 16.01.2025 року по 31.01.2025 року (п. 7).

В даному випадку перевірка обґрунтованості рішення про надання позивачу ІІ групи інвалідності безстроково розпочалася 16.01.2025 року за відсутності будь-яких листів чи постанов слідчого, прокурора, тощо, оскільки підставою перевірки в витягу зазначений тільки лист ДБР від 31.01.2025 року та не зазначено інших підстав для проведення перевірки. В відзиві відповідач посилається на лист СБУ від 04.11.2024 року №14/1-6971 та лист ДБР від 06.11.2024 року №10-2-02-01-27449, які надходили раніше, однак листи у відповідності до п. 51 “Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи” не є підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішень.

Щодо посилання відповідача на постанову слідчого ДБР від 31.01.2025 року у кримінальному провадженні від 21.10.2024 року слід зазначити, що оскаржуване рішення не містить будь-яких посилань на процесуальні рішення, винесені в межах кримінального провадження та згідно з відміткою на супровідному листі ДБР від 31.01.2025 року, до якого додано постанову від 31.01.2025 року, вбачається, що вказана постанова надійшла до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України 04.02.2025 року, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення та така постанова прийнята після початку перевірки 16.01.2025 року, про що також зазначено в витягу з оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає, що відповідач не довів правомірність свого рішення.

В витягу з рішення від 31.01.2025 року №ЦО-3880 вбачається, що команда вивчила надану медико-експертну документацію та прийшла до висновку, що рішення про встановлення ІІ групи інвалідності від загального захворювання без терміну переогляду прийнято не обґрунтовано. Анатомо-функціональні порушення серцево-судинної системи в легкому ступені обмежують життєдіяльність та не дають підстав для встановлення групи інвалідності. Хворий не визнається особою з інвалідністю з 15.03.2022 року (згідно додатку до Постанови КМУ №1317 від 2009 року).

Слід зазначити, що відповідно до п. 1, 2, 3 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 19.12.2024 року №4170-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про адміністративну процедуру” одним із принципів адміністративної процедури є гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Однак, в порушення цих вимог законодавства позивачу скасовано ІІ групу інвалідності безстроково, яка призначена ще з 2016 року та неодноразово продовжувалася, навіть без повідомлення особи про перевірку рішення щодо обґрунтованості рішення, при тому що нормами законодавства передбачена можливість прийняття оскаржуваного рішення за участю особи, її повторного огляду, тощо.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про адміністративну процедуру” принципом адміністративної процедура є, в тому числі, верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності.

Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях підкреслював особливу важливість принципу належного урядування, сформульованого Європейським судом з прав людини, зокрема, у рішенні у справі “Рисовський проти України”, відповідно до якого на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

При цьому принцип юридичної (правової) визначеності полягає в тому, що суб`єкти владних повноважень не можуть вживати жодних ретроактивних заходів (зворотної дії), за винятком випадків, передбачених законом, та допускати втручатися у набуті права і остаточні правові рішення, за винятком випадків, коли це є абсолютно необхідним у суспільних інтересах.

Щодо юридичної визначеності також неодноразово висловлювався Конституційний Суд України. Велика Палата Конституційного Суду України в п. п. 2.3 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2018 року №7-р/2018 зазначила, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

У п. п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 05.06.2019 року №3-р(І)/2019 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване.

Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.

Конституційний Суд України в п. 4 Рішення 23.12.2022 року №3-р/2022 зважив на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, “юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне; принцип правомірних (легітимних) очікувань виражає ідею, що “органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених (у особи) очікувань”.

Тобто, принцип юридичної (правової) визначеності як складова принципу належного урядування в адміністративній процедурі є сукупністю вимог до застосування суб`єктом владних повноважень норм права у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища особи.

В спірних правовідносинах, оскаржуване рішення про скасування позивачу ІІ групи інвалідності прийнято за відсутності передбачених законодавством підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішення про встановлення позивачу групи інвалідності.

Крім того, таке рішення прийнято без участі позивача та без повідомлення його про розгляд щодо нього питання скасування групи інвалідності, з порушення принципу верховенства права, зокрема, правової визначеності, права особи на участь в розгляді цього питання щодо нього.

Слід зазначити, що позивачу групу інвалідності фактично встановлено ще в 2016 році та після повторних оглядів йому група інвалідності продовжувалася, тобто, інвалідність позивача підтверджувалася на протязі майже 10 років, однак підхід відповідача, за яким він обмежився виключно дослідженням документів без огляду позивача, не свідчить про прозорість і ясність дій суб`єкта владних повноважень, не мінімізує ризик помилок і не сприяє у юридичній визначеності в правовідносинах, які зачіпають важливі інтереси і права позивача.

В витягу з оскаржуваного рішення міститься обґрунтування скасування позивачу ІІ групи інвалідності – порушення серцево-судинної системи в легкому ступені обмежують життєдіяльність, однак жодного іншого обґрунтування та зазначення конкретних обставин, які б могли свідчить про обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідачем, а ні в витягу, а ні в відзиві на позовну заяву не наведені, не обґрунтовано причини не прийняття висновків комісій, які робилися протягом майже 10 років, не обґрунтовано в чому їх невідповідність, тощо.

Враховуючи зазначені обставини рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану здоров`я Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” №ЦО-3880 від 31.01.2025 року про скасування позивачу ІІ групи інвалідності безстроково є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 01.04.2025 року, про яке йому повідомлено листом Головного управління ПФУ в Одеській області за №1500-0307-8/71970 від 03.04.2025 року, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити усі необхідні пенсійні виплати відповідно до пенсійного законодавства з 01.04.2025 року та видати пенсійне посвідчення позивачу, суд їх також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на підставі його заяви та довідок МСЕК від 28.03.2016 року серії 10ААВ №794618, від 06.03.2017 року серії 12ААА №297326, від 05.03.2018 року серії 12ААА №891799, від 17.03.2020 року серії 12ААБ №725657, від 15.03.2022 року серії 12 ААВ №525133.

Однак згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 31.01.2025 року №3880 ОСОБА_1 скасовано інвалідність з 15.03.2022 року. Скасування групи інвалідності є юридичним фактом, що впливає на право особи на призначення пенсії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Таким чином, припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 01.04.2025 року, про яке йому повідомлено листом Головного управління ПФУ в Одеській області за №1500-0307-8/71970 від 03.04.2025 року фактично є наслідком прийняття щодо позивача протиправного рішення про скасування йому групи інвалідності, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 01.04.2025 року та відновлення прав позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 01.04.2025 року виплату пенсії по інвалідності II групи, встановленої ОСОБА_1 безстроково 15.03.2022 року та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності II групи з 01.04.2025 року.

Щодо видачі пенсійного посвідчення, слід зазначити, що листом від 03.04.2025 року №1500-0216-8/71423 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено позивача про те, що його пенсійне посвідчення знищено 02.04.2025 року на підставі витягу з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, а тому належним способом захисту прав позивача буде також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області видати пенсійне посвідчення позивачу.

Також неможливо погодитись з твердженнями апелянта про те, що суд першої інстанції допустив втручання в дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області та вийшов за межі завдань адміністративного судочинства. Так, згідно з визначенням дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з кількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом. Однак, Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач 2 не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. У даній справі Відповідач 2 не вправі діяти на власний розсуд, обираючи декілька управлінських рішень, оскільки зобов`язаний діяти тільки на підставах та у порядку визначеному законодавством.

У справі за позовом ОСОБА_1 суд першої зобов`язав органи пенсійного фонду вчинити дії лише після визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану здоров`я Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». У справі за позовом ОСОБА_1 органи пенсійного фонду не наділені дискреційними повноваження, оскільки посадові особи пенсійного фонду безальтернативно зобов`язані здійснювати соціальні виплати у разі наявності підстав, які встановлюються в рішеннях медичних установ. Тобто, у даному випадку органи пенсійного фонду не наділені повноваженнями діяти на власний розсуд.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, під час розгляду відповідної категорії справ, адміністративні суди повинні надати відповіді на наступні питання: 1) чи були наявні у суб`єкта владних повноважень дискреційні повноваження під час прийняття рішення; 2) чи діяв суб`єкт владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 2 КАСУ, забезпечуючи якість прийнятого рішення (у межах, наданих йому нормативним актом та у спосіб визначений законом, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, безсторонньо, пропорційно, з дотриманням принципу рівності перед законом); 3) чи діяв суб`єкт владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 2 КАСУ, забезпечуючи дотримання процедурних гарантій (з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку тощо); 4) чи діяв суб`єкт владних повноважень з легітимною метою. Чи діяв орган прозоро і в якомога послідовніший спосіб; чи належно вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; необ`єктивним або явно несправедливим. Таким чином, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції здійснив втручання в дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області та вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, є помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт також вважає, що суд першої інстанції, стягуючи за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 1500 грн. порушив вимоги статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За правилами статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на:

1) виплату пенсій, передбачених цим Законом;

1-1) здійснення страхових виплат та фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

1-2) здійснення виплати окремих видів державної соціальної допомоги, інших грошових виплат, повноваження щодо здійснення яких надано Пенсійному фонду;

2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій, страхових, соціальних та інших виплат, передбачених законодавством України;

5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Разом з цим, глава 8 КАС України регулює питання судових витрат.

Відповідно до вимог абзацу 1 частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Ураховуючи, що позов ОСОБА_1 суд першої інстанції задовольнив частково, у нього не було іншого варіанту вирішення питання судових витрат як стягнення сплаченого судового збору позивачем за подання позову та витрат на правову (правничу) допомогу з бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області.

Отже, суд першої інстанції правильно, відповідно до вимог процесуального закону, вирішив питання понесених позивачем судових витрат.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року по справі № 420/14576/25, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький