Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №420/8974/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8974/26

Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Дата і місце ухвалення: 18.05.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської районної адміністрації Одеської міської ради в частині не укладення листа-рішення щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, яким підтверджується відповідність намірів щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі площею 4 кв.м. ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради виконати приписи рішення Одеської міської ради від 09.10.2013р. №3961-VI «Про затвердження Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі у м. Одесі» розділ 13 пункт 13.7, а саме: письмово листом проінформувати заявника щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, яким підтверджується відповідність намірів щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі площею 4 кв.м. ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 29.11.2023р. та на теперішній час ним здійснюється підприємницька діяльність з елементів вуличної торгівлі (лотків) по АДРЕСА_1 на підставі укладених з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради договорів №УТ-527/23 від 04.12.2023р., №УТ-448/24 від 25.11.2024р. та №640/25 від 02.09.2025р. Жодних зауважень чи скарг за весь період здійснення господарської діяльності за вказаною адресою ОСОБА_1 не отримував ані від Одеської міської ради, а ні від мешканців міста. В 2025 році, визначивши для себе необхідність у здійсненні підприємницької діяльності на тому ж самому місці, підготувавши всі необхідні документи позивач шість разів звертався до Київської районної адміністрації Одеської міської ради з пропозицією розміщення елементу вуличної торгівлі по АДРЕСА_1 . Однак, на кожне звернення ОСОБА_1 отримав відмову з підстав, які не передбачені Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 09 жовтня 2013 року №3961-VI. Позивач стверджував, що за приписами Правил №3961 у відповідача відсутні правові підстави для ухилення від укладання листа-рішення щодо можливості розміщення елемента вуличної торгівлі. Фактично Київська районна адміністрація Одеської міської ради своєю бездіяльністю та протиправними відповідями втручається у підприємницьку діяльність позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення від 18.05.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення його позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що у справі, що розглядається, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки не відповідає способам захисту, визначеним у статті 5 КАС України, а також вимогам щодо реальності, обґрунтованості, індивідуальної вираженості прав чи інтересів позивача порушених відповідачем; у разі, якщо позивач вважає, що Київська районна адміністрація Одеської міської ради прийняла рішення-відмови у розміщенні елементу вуличної торгівлі, належним та ефективним способом захисту у цьому випадку є оскарження цих конкретних рішень відповідача. Апелянт стверджує, що при відкритті провадження у даній справі судом не встановлено неналежність та неефективність способу захисту ОСОБА_1 своїх прав, а вже при ухваленні оскаржуваного рішення суд змінив свою позицію. З вказаного слідує, що відкриваючи провадження у справі суд заздалегідь розумів, що буде відмовляти у задоволенні позовних вимог з підстав обрання позивачем не належного способу захисту своїх прав у спірних правовідносинах. Більше того, в іншій судовій справі №420/16426/25 з аналогічним предметом спору суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Відповідач не заперечував проти позовної заяви ОСОБА_1 від 31.03.2026р. у справі №420/8974/26, на відміну від справи №420/16426/25, позов якої суддя Скупінська О. В. задовольнила частково, визнала бездіяльність протиправною та зобов`язала вчинити певні дії Київську районну адміністрацію ОМР.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що Київська районна адміністрація Одеської міської ради ухиляється від вчинення дій, які входять до кола її повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій, що і є протиправною бездіяльністю відповідача.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 30.03.2004р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у. (основний); 58.14 Видання журналів і періодичних видань; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.62 Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.

З 29.11.2023р. за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем здійснювалась підприємницька діяльність з ЕВТ на підставі укладених договорів з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, за №УТ-527/23 від 04.12.2023р., №УТ-448/24 від 25.11.2024р. та №640/25 від 02.09.2025р.

В 2025 році, визначивши для себе необхідність у здійсненні підприємницької діяльності в межах АДРЕСА_1 , в тому ж самому місці, де з 2023 року було розташовано ЕВТ та вказане місце було облаштовано, підготувавши попередньо всі необхідні документи для отримання дозволу, ОСОБА_1 звернувся до Київської районної адміністрації Одеської міської ради (заяви від 15.11.2025р. №Ф1-280498-ю/о, від 17.11.2025р. №Ф1-290681-ю/о, від 26.11.2025р. №Ф1-299912-ю/о, від 04.12.2025р. №Ф1-307985-ю/о, від 15.12.2025р. №Ф1-316489-ю/о та від 24.12.2025р. №Ф1-322706-ю/о) з пропозицією розміщення ЕВТ в межах адреси: м. Одесі, вул. Корольова, 90.

За наслідками розгляду вказаних заяв позивач отримав листи-рішення про відмову у розміщенні елементу вуличної торгівлі, а саме:

на заяву від 15.11.2025р. №Ф1-280498-ю/о – рішення-відмова №688/01-35 від 14.11.2025р.;

на заяву від 17.11.2025р. №Ф1-290681-ю/о - рішення-відмова №734/01-35 від 28.11.2025р.;

на заяву від 26.11.2025р. №Ф1-299912-ю/о - рішення-відмова №748/01-35 від 02.12.2025р.;

на заяву від 04.12.2025р. №Ф1-307985-ю/о - рішення-відмова №775/01-35 від 17.12.2025р.;

на заяву від 15.12.2025р. №Ф1-316489-ю/о - рішення-відмова №787/01-35 від 25.12.2025р.;

на заяву від 24.12.2025р. №Ф1-322706-ю/о - рішення-відмова №791/01-35 від 26.12.2025р.

У вказаних листах, які є ідентичними за своїм змістом, відповідач наводить зміст п.13.5 Правил №3961-VI та вказує, що в наданих документах виявлені недостовірні дані, а саме: згідно наданої фотофіксації незрозуміло в який спосіб планується розміщення ЕВТ, у зв`язку з чим необхідно надати фотофіксацію самого елемента торгівлі, його розміри та візуалізацію стосовно його розміщення з прив`язкою до місцевості.

Також вказано, що у відповідності до п.6.4.8 Правил благоустрою території м. Одеси, затверджених рішенням ОМР від 23.12.2011р., лотки, столи, ємкості з напоями та інші пересувні елементи вуличної торгівлі розміщуються лише на тротуарах за межею пішохідної частини. Згідно п.4.13 цих Правил на територіях розташування зелених насаджень забороняється використовувати мали архітектурні форми і тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності не за призначенням.

Крім того, в листах зазначено, що згідно з п.6.4.10 Правил благоустрою забороняється самовільно проводити торгівельну діяльність з лотків, автомобілів, причепів, столиків, візків у не у відведених для цього місцях та без наявності відповідного дозволу, виданого у встановленому порядку.

При моніторингу території Київського району співробітниками Київської РА встановлено, що за адресою: м.Одеса, вул. Ак.Корольова, 90, ОСОБА_1 вже улаштований пересувний елемент вуличної торгівлі у вигляді причепу, що є порушенням Правил №3961 та Правил благоустрою.

Також, в листах-рішеннях наведений зміст пунктів 20 та 27 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994р. №198, згідно яких елементи вуличної торгівлі розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, проїзної частини, алей на відстані не менш ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць.

Зазначено, що враховуючи викладене Київська районна адміністрація Одеської міської ради відмовляє в задоволенні заяви щодо видачі листа-рішення для розташування елемента вуличної торгівлі за вищевказаною адресою до усунення зазначених недоліків.

Вважаючи протиправною бездіяльність Київської районної адміністрації Одеської міської ради в частині не укладення листа-рішення щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, яким підтверджується відповідність намірів щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі площею 4 кв.м. ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що на заяви позивача про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі (ЕВТ) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем були прийняті рішення, які узгоджуються з приписами Правил №3961 та прийняті в межах повноважень, а відтак бездіяльності зі сторони відповідача суд не вбачає. Водночас, вказані рішення не є предметом спору у даній справі. У справі, що розглядається, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки не відповідає способам захисту, визначеним у статті 5 КАС України, а також вимогам щодо реальності, обґрунтованості, індивідуальної вираженості прав чи інтересів позивача порушених відповідачем; у разі, якщо позивач вважає, що Київська районна адміністрація Одеської міської ради прийняла рішення-відмови у розміщенні елементу вуличної торгівлі, належним та ефективним способом захисту у цьому випадку є оскарження цих конкретних рішень відповідача.

З посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 02 лютого 2021 року по справі №925/642/19, суд зазначив, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно положень ст.ст. 140, 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Київська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району міста Одеси згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п.п.1, п.п.7 п. «а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі на території міста Одеси врегульовано Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 09 жовтня 2013 року №3961-VI.

Правила №3961-VI розроблені на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів»; регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі.

Відповідно до п.1.4 Правил №3961-VI у зазначених Правилах, терміни вживаються у такому значенні:

елементи вуличної торгівлі (ЕВТ) - це окремо розташовані торгівельні автомати, лотки, ємності, торговельне обладнання, низькотемпературні прилавки, інші пристрої для роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності, платіжні термінали, паркомати, споруди соціально-культурного чи іншого призначення, що не відносяться до ТС, відкриті (літні) майданчики, у складі яких відсутні помости, огорожі, намети, шатри;

тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (ТС) одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту;

уповноважений орган управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, виконавчий орган Одеської міської ради, визначений Одеською міською радою для регулювання діяльності з дотримання фізичними та юридичними особами Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Одесі;

договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі - двосторонній договір, укладений між власником (користувачем) елементу торгівлі та Уповноваженим органом, що визначає їх взаємні права та обов`язки щодо користування місцями для розміщення елементів торгівлі, які перебувають у комунальній власності;

заявник (замовник) - суб`єкт господарювання, який має намір розмістити або привести існуючу ТС, елемент торгівлі у відповідність до цих Правил;

лист-рішення - це письмове повідомлення яке надається особі, яка подала заяву на розміщення елементу торгівлі, відповідною за територіальною ознакою місця розміщення елементу торгівлі районною адміністрацією Одеські міської ради.

Порядок розміщення ЕВТ та повноваження відповідача при розгляді питань узгодження місць розміщення елементів вуличної торгівлі на території району регулюється розділом 13 Правил. Також, вказаними Правилами регламентовані вимоги до ТС та порядок їх розміщення.

Пунктом 13.1 Правил визначено, що встановлення та розміщення елементів торгівлі здійснюється на підставі позитивної відповіді у вигляді листа - рішення та договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, який укладається з Уповноваженим органом.

Відповідно до п.13.4, п.13.5 Правил договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі укладається між Уповноваженим органом та Заявником (додаток 3).

Заявник, який має намір встановити елемент торгівлі, звертається до відповідної районної адміністрації Одеської міської ради з заявою про можливість розміщення елемента торгівлі до якої додається фотофіксація місця розташування з прив`язкою до місцевості та інформація про тип, розміри та спосіб розміщення елемента торгівлі, а також реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація та таке інше). У разі надання заяви фізичною особою підприємцем, або юридичною особою додатково надається витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Згідно п.13.6 Правил №3961-VI підставами для відмови у розміщенні елементу торгівлі є:

- подача неповного пакету документів, зазначених в п.13.5. цих Правил;

- в поданих документах виявлено недостовірну інформацію.

Зазначені підстави не є вичерпними.

Пунктом 13.7 Правил визначено, що відповідність намірів щодо місця розташування елемента торгівлі положенням діючого законодавства, державним стандартам та актам органів місцевого самоврядування м. Одеси визначає відповідна районна адміністрація Одеської міської ради, яка протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви та доданих до неї документів зобов`язана письмово листом - рішенням проінформувати Заявника щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, або надати мотивовану відмову щодо реалізації намірів розміщення елемента торгівлі та повернути всі подані ним документи.

Відповідно до п.13.9. Правил №3961 у разі отримання листа-рішення, яке є дійсним протягом тридцяти календарних днів із дня реєстрації заяви про можливість розміщення елементів торгівлі, Заявник в межах зазначеного строку звертається до Уповноваженого органу через управління надання адміністративних послуг із заявою про укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі.

Пунктом 13.11. Правил №3961 передбачено, що після укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі, Заявник може встановити, розміщувати та експлуатувати належний йому елемент торгівлі.

Як вже зазначалося колегією суддів, позивач, з метою здійснення підприємницької діяльності, звернувся до відповідача щодо продовження користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі по АДРЕСА_1 , проте отримав рішення-відмови у розміщенні елементів вуличної торгівлі.

Стверджуючи, що лист-рішення про відмову у розміщенні елементу вуличної торгівлі не передбачений Правилами №3961-VI, а відтак у відповідача не було повноважень у прийнятті таких рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом щодо оскарження бездіяльності Київської районної адміністрації Одеської міської ради в частині не укладення листа-рішення щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, яким підтверджується відповідність намірів щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі площею 4 кв.м. ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні, оскільки у діях Київської районної адміністрації Одеської міської ради відсутня бездіяльність щодо розгляду заяв ОСОБА_1 щодо можливості розміщення елемента торгівлі на за адресою: АДРЕСА_1 .

Київська районна адміністрація Одеської міської ради розглянула подані позивачем заяви та щодо кожної з них надіслала позивачу листи-рішення про відмову у розміщенні елементу вуличної торгівлі обґрунтовані тим, що заявником надано недостовірні дані.

З вказаного слідує, що відповідач, за наслідками розгляду поданих позивачем заяв діяв у відповідності до вимог пункту 13.7 Правил, а саме: протягом десяти робочих днів з дня подання зазначених заяв та доданих до них документів письмово листом - рішенням проінформував Заявника щодо відмови в реалізації намірів розміщення елемента торгівлі з наведенням мотивів такої відмови.

Колегія суддів вважає обґрунтованим ненадання судом першої інстанції правової оцінки наданої Київською районною адміністрацією відмови у розміщенні елемента торгівлі на запропонованому місці, оскільки листи-рішення №688/01-35 від 14.11.2025р., №734/01-35 від 28.11.2025р., №748/01-35 від 02.12.2025р., №775/01-35 від 17.12.2025р., №787/01-35 від 25.12.2025р. та №791/01-35 від 26.12.2025р. є актами індивідуальної дії, які не оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку та які не являються предметом даного спору.

Дійсно, у своїх постановах Верховний Суд неодноразово вказував, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Однак, надання правової оцінки підставам відмови, наведеним у вказаних листах-рішеннях, виходить за межі предмету спору.

При вирішенні даного спору визначальним є встановлення наявності/відсутності в діях відповідача ознак протиправної бездіяльності щодо розгляду заяв ОСОБА_1 , тобто пасивної поведінки відповідного суб`єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та (або) іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Надання Київською районною адміністрацією ОСОБА_1 листів-рішень про відмову у розміщенні елементу вуличної торгівлі, яка не співпадає з його очікуваннями, не може вважатися протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, яким підтверджується відповідність намірів щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі площею 4 кв.м. ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

На заяви позивача про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі (ЕВТ) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем в межах повноважень були прийняті рішення, які передбачено приписами Правил №3961, а відтак бездіяльності зі сторони відповідача не вбачається.

У справі, що розглядається, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що при відкритті провадження у справі суд першої інстанції визнав належним обраний позивачем спосіб захисту його прав. Колегія суддів зазначає, що при відкритті провадження у справі суд перевіряє відповідність обраного позивачем способу захисту вимогам ст.5 КАС України (серед яких наявні як визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, так і визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), а вже при вирішенні спору встановлює чи є він належним у спірних правовідносинах та чи призведе до відновлення порушених прав особи, яка звернулася до суду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що статтею 9 КАС України встановлено загальне правило, за яким суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вказаною нормою передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, а не його обов`язок.

Що ж до посилань апелянта на інші судові рішення, прийняті судом у справах за його позовами з аналогічним предметом спору, то колегія суддів звертає увагу, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, що закріплено ч.7 ст.78 КАС України.

До того ж, у справі №420/38008/25 суд звернув увагу позивача, що належним способом захисту його прав є визнання протиправним та скасування листа-рішення, прийнятого за наслідками розгляду його заяви, внаслідок чого суд вийшов за межі позовних вимог. Однак, таких висновків суду ОСОБА_1 не врахував при зверненні 31.03.2026р. з даним позовом до суду.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 липня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук