Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №505/3688/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 505/3688/24

Головуючий в 1 інстанції: Дзюбинський А.О. Дата і місце ухвалення: 21.08.2025 р., м. Подільськ

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

при секретарі – Гудзікевич Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ББА № 00257026 від 01.09.2024, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 08.09.2024 з додатку «Дія» йому стало відомо про складення відносно нього постанови серії ББА № 00257026 від 01.09.2024, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП. З постановою він не згоден, оскільки ніяких адміністративних правопорушень 01.09.2024 він не скоював. Навпаки, біля 20 години 01.09.2024 біля приміщення Подільського РУП ГУНП України в Одеській області в м. Подільськ Одеської області він був безпричинно побитий чотирма невідомими співробітниками Подільського РУП ГУНП України в Одеській області, в результаті чого йому були заподіяні тілесні ушкодження, в тому числі забій грудної клітини та перелом носу. Крім того, у нього незаконно був вилучений його автомобіль. В той же вечір 01.09.2024 його дружина - ОСОБА_2 , викликала швидку допомогу та неодноразово викликала за номером « 102» наряд поліції, однак поліцейські відмовилися прийняти від неї та її чоловіка, - ОСОБА_1 заяву про вчинення поліцейськими злочину та ніякої допомоги не надали.

Рішенням Подільського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Постанову поліцейського СРПП Подільського РУП ГУНП в Одеській області Гронського М.С. серії ББА № 257023 від 01.09.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. визнано неправомірною та скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 21.08.2025 р. та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, оскільки фактично обмежився вибірковою оцінкою наданих відповідачем матеріалів та не здійснив їх дослідження у сукупності. Відповідно до статей 72, 73, 76, 90 КАС України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а оцінка доказів повинна здійснюватися на підставі їх всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

Апелянт зазначає, що відеоматеріали надали можливість повною мірою оцінити стан фактичних обставин, проте суд обмежився фрагментованим аналізом, не надаючи оцінку доказам, що надані відповідачем. Так на відеозаписах наданих до суду разом із відзивом зафіксовано: факт керування транспортним засобом позивачем, відсутність доказів, що поліцейськими застосовували до ОСОБА_1 фізичну силу, або інші спеціальні засоби, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена частини 1 статті 126 КУпАП, частини 5 статті 121 та частини 2 статті 122 КУпАП України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 257026 від 01.09.2024, складеної поліцейським СРПП Подільського РУП ГУНП в Одеській області Гронським М.С., встановлено, що 01.09.2024 о 19:48 год в м. Подільську по вул. Соборній, 74 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Форд Мондео, д.н.з. НОМЕР_1 , та був не пристебнутий ременем безпеки, не мав при собі свідоцтва про реєстрацію, поліса обов`язкового страхування, при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту, чим порушив ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Згідно ст. 36 КУпАП приєднано до постанови за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вважаючи вказану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Суд зазначив, що надані відповідачем відеозаписи не фіксують факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ..

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі – ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до пункту 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП. Так, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.

Суд першої інстанції приймаючи рішення у справі дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних доказів керування ОСОБА_3 . ТЗ, а надані відеозаписи не фіксують факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, проте колегія суддів критично ставиться до таких висновків суду.

Наказом міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853, затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (надалі Інструкція №1395).

Так, Інструкція №1395 визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п. 1 розділу І Інструкції №1395).

Пунктом 4 розділу І Інструкції №1395, встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною 5 статті 121 КУпАП.

За приписами п. 2 розділу ІІІ Інструкції №1395, постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема ч. 5 ст. 121 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 222 КУпАП (п. 3 розділу ІІІ Інструкції №1395).

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП (п. 4 розділу ІІІ Інструкції №1395).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №1395, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (п. 8 розділу ІІІ Інструкції №1395).

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (п. 1 розділу IV Інструкції №1395).

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП (п. 2 розділу IV Інструкції №1395).

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції (абз. 1 п. 5 розділу IV Інструкції №1395).

У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП) (абз. 5 п. 5 розділу IV Інструкції №1395).

Отже, колегія суддів зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване саме в автоматичному режимі.

В свою чергу, дослідивши наявні в матеріалах справи відеозаписи колегія суддів встановила, що висновки про те, що позивач не керував транспортним засобом, спростовуються об`єктивними даними відеофіксації, згідно яких вбачається, як ОСОБА_1 керував ТЗ без пристебнутого ременя безпеки, здійснив паркування у наслідок чого створив перешкоду для пішоходів, а також інших учасників дорожнього руху та на законну вимогу поліцейського відмовився надавати посвідчення водія, зазначивши, що приїхав сюди по іншій справі.

Отже, наявні в матеріалах справи докази доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а складена постанова є належним доказом вчинення позивачем інкримінованих йому адміністративних правопорушень, що спростовує висновки суду першої інстанції, які стали підставою для задоволення позовних вимог.

В своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що з наданого відповідачем відеозапису встановлено, що транспортний засіб не рухається, є припаркований, також зафіксовано спілкування позивача, перебуваючого поблизу з транспортним засобом, з поліцейським, тобто вказаний відеозапис фіксує лише процес розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови та не містить інформації щодо керування позивачем транспортним засобом.

Однак слід наголосити, що судом залишено поза увагою наявний в матеріалах справи інший відеозапис, згідно якого можливо повною мірою оцінити стан фактичних обставин та факт керування транспортним засобом позивачем, а також порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена частини 1 статті 126 КУпАП, частини 5 статті 121 та частини 2 статті 122 КУпАП України, проте суд дійсно, як зазначає апелянт, обмежився фрагментованим аналізом, не надаючи оцінку доказам, що надані відповідачем.

Колегія суддів наголошує, що відеозаписи, отримані з нагрудних камер та з мобільних пристроїв співробітників поліції, є ключовими доказами, які документують як саме відбувалася ситуація. Відеозапис події, який зроблений на мобільний телефон поліцейського, а не відеореєстратором його нагрудної камери є допустимим доказом, адже внутрішні інструкції Національної поліції України щодо використання відеореєстраторів до використання телефону не застосовні, а існування таких інструкцій не свідчить про заборону поліцейським використовувати власні мобільні телефони.

При цьому, фактично позовна заява позивача обґрунтовується лише доводами позивача про те, що біля 20 години 01.09.2024 коло приміщення Подільського РУП ГУНП України в Одеській області в м. Подільськ Одеської області він був безпричинно побитий чотирма невідомими співробітниками Подільського РУП ГУНП України в Одеській області, в результаті чого йому були заподіяні тілесні ушкодження, в тому числі забій грудної клітини та перелом носу. Крім того, у нього незаконно був вилучений його автомобіль.

Проте колегія суддів зазначає, що зазначені обставини виходять за межі розгляду цієї справи, а саме притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В свою чергу позивачем будь-яким чином не спростовано обставини встановлені оскаржуваної постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином колегія суддів вважає, що обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів, а саме постановою серії ББА №00257026 від 01.09.2024 р. та наданими відеозаписами, однак суд першої інстанції застосував принцип презумпції невинуватості не дослідивши належним чином усі надані стороною відповідача матеріали справи.

Таким чином, сукупність наявних у справі доказів свідчить про те, що працівники поліції діяли виключно в межах наданих їм законом повноважень, визначених Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення та Правилами дорожнього руху України. Всі процесуальні дії, здійснені відносно позивача, були спрямовані на належне документування виявлених правопорушень, забезпечення безпеки дорожнього руху та реалізацію покладених на поліцію завдань щодо контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху вимог законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було допущено низку порушень Правил дорожнього руху України, зокрема здійснено зупинку та стоянку транспортного засобу з порушенням установлених вимог, керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, невиконання законної вимоги поліцейських щодо пред`явлення документів на право керування транспортним засобом, а також порушення правил маневрування.

Слід також враховувати, що невідворотність юридичної відповідальності є одним із фундаментальних принципів правової держави. Особа, яка порушує встановлені правила дорожнього руху, не може бути безпідставно звільнена від відповідальності лише внаслідок неповного або вибіркового дослідження доказів.

Більше того, залишення без належної правової оцінки встановлених порушень Правил дорожнього руху може негативно вплинути на формування суспільного ставлення до обов`язку їх дотримання, створити хибне уявлення про можливість уникнення відповідальності за порушення законодавства та нівелювати превентивну функцію адміністративної відповідальності.

Дотримання Правил дорожнього руху є обов`язком кожного учасника дорожнього руху та безпосередньо пов`язане із забезпеченням безпеки життя і здоров`я громадян, а тому будь-які встановлені порушення повинні отримувати належну правову оцінку з урахуванням усіх зібраних доказів.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на не вірному встановлені всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з положеннями ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити, рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2025 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 липня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук