Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №420/24847/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24847/25

Категорія 112010200Головуючий у суді І інстанції: Хом`якова В.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що він звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 155250010197 від 21.01.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач зазначив, що страховий стаж становить 07 років 09 місяців 02 днів на підставі даних, які наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідачем не взято до уваги трудову книжку позивача, оскільки на титульній сторінці зазначено невірно ім`я. Також до загального страхового стажу не зараховано період з 25.02.1994 по 29.12.1997, з 30.12.1997 по 23.04.2000. Позивач вважає своє право на пенсійне забезпечення порушеним. Позивач вказує, що його трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у спірний період. Ці записи є належним та допустимим доказом на підтвердження його трудового стажу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 155250010197 від 21.01.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 25.02.1994 НОМЕР_1 з 25.02.1994 по 29.12.1997, з 30.12.1997 по 23.04.2000 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2025 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Житомирській області подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в позовних вимогах Позивачу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Житомирській області зазначає, що підтверджений належними документами, страховий стаж становить 7 років 9 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Отже, дії Управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому вказує на те, що сумніви відповідача, ГУ ПФУ в Житомирській області, не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 3 групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААВ від 29.06.2021. Позивач звернувся 13.01.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Відповідно д ч.1 ст. 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності,. за наявності такого страхового стажу на час встановлення інвалідності або на день звернення за пенсією, крім іншого: для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років. За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням ПФУ в Житомирській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 155250010197 від 21.01.2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (12 років). Аналіз наданих позивачем документів показав, що страховий стаж становить 7 років 9 місяців 2 дні, що не достатньо для призначення пенсії по інвалідності. Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 25.02.1994 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці зазначено “ ОСОБА_2 ” що не відповідає посвідці на постійне проживання від 15.05.2018 де зазначено ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 );

- не зараховано період здійснення підприємницької діяльності згідно витягу з ЄРС для ФОП з 05.05.2000 по 31.12.2003 - відсутня інформація про систему оподаткування та сплата страхових внесків;

- не зараховано до страхового стажу період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 пo 31.12.2012, 3 01.07.2013 пo 31.12.2013, 3 01.07.2014 пo 30.06.2015, 3 01.01.2016 по 05.06.2018 згідно витягу ЄРС для ФОП, оскільки дані періоди відсутні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.

За доданими документами до уваги не можливо взяти виписку МСЕК серії 12ААА №296434 від 22.03.2017, оскільки в виписці зазначено ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), що не відповідає посвідці на постійне проживання від 15.05.2018 де зазначено ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ). За доданими документами до уваги не можливо взяти виписку МСЕК серії 12ААВ №508385 від 29.06.2021, оскільки в виписці зазначено ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), що не відповідає посвідці на постійне проживання від 15.05.2018 де зазначено ОСОБА_6 ).

Згідно розрахунку страхового стажу відповідач включив такі періоди трудової діяльності:

01.01.2013 - 30.06.2013 , 01.01.2014 - 30.06.2014, 01.07.2015 - 31.12.2015 - ФОП ОСОБА_7 , 06.06.2018 - 30.11.2021, 01.12.2021 - 30.04.2024, 01.05.2024 - 30.09.2024 - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Акапулько".

Не погодившись з вказаним рішенням про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 155250010197 від є неправомірним та підлягає скасуванню.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (надалі Закон № 1058-IV).

Статтею 30 Закону № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії по інвалідності, передбачено, що пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “ Про пенсійне забезпечення” (далі Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Позивач надав до заяви про призначення пенсії трудову книжку НОМЕР_1 , яка відкрита 25.02.1994 на " ОСОБА_8 " (рос. мова), що відповідає свідоцтву про народження від 09.08.1973 року, де позивач записаний – " ОСОБА_8 " (рос. мова).

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). (п.2.4 Інструкції № 58).

Пунктом 4.1 Інструкції № 58 передбачено, що при звільненні працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).(п.2.3 Інструкції № 58).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. (пункт 2.6. Інструкції № 58).

Відповідно до п. 4 постанови КМ України №301 від 27 квітня 1993 р. №301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, з вищенаведених норм випливає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період, якщо з наявних записів можливо встановити період роботи працівника на підприємстві.

Таким чином, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису, проставлення печатки не передбачено. Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника та проставлення печаток покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Суд вважає неправомірним дії відповідача щодо ігнорування трудової книжки позивача НОМЕР_1 . Відповідач не надав жодних зауважень щодо записів самих періодів роботи, тому їх не зарахування через ім`я позивача, викладеного російською мовою, є протиправним.

За аналогічних обставин не можна погодитися із твердженнями відповідача у рішенні про відмову № 155250010197 від 21.01.2025 року: “За доданими документами до уваги не можливо взяти виписку МСЕК серії 12 ААВ № 508385 від 29.06.2021, оскільки в виписці зазначено ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), що не відповідає посвідці на постійне проживання від 15.05.2018, де зазначено ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 )”, адже відповідно до п. п. 5.3. Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-1/о “Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією”, що затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 р. № 577, зазначаються особисті дані інваліда: прізвище, ім`я, по батькові та дата народження, які записуються повністю згідно з даними паспорта.

Уповноваженими представниками медико-соціальної експертної комісії здійснений переклад імені позивача Елі(Ілья) як Ілля , й такі дані інваліда записані на українську мову. Згідно п. 8 вищезазначеної Інструкції № 577 відповідальним за правильність заповнення форми № 157-І/о (яка складається з двох частин: виписки та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією) є голова МСЕК.

Відповідно до правової позиції, що викладена Верховним Судом у постанові від “ 05” липня 2023 р., справа № 912/2797/21: у рішенні ЄСПЛу справі “Рисовський проти України” (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”; зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

Позивач є інвалідом на підставі довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААВ № 508385: група інвалідності: третя (III).

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств з посиланням на відповідні накази та не містить неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

У зв`язку з наведеним, сумніви відповідача, ГУ ПФУ в Житомирській області, не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.

Аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинний діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав. З огляду на викладене, однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Отже, відповідачем ГУ ПФУ в Житомирській області, протиправно відмовлено позивачу у врахуванні періоду його трудової діяльності згідно трудової книжки 25.02.1994 - 29.12.1997, 30.12.1997 - 23.04.2000 тільки на підставі того, що на титульній сторінці зазначено “ ОСОБА_2 ” що не відповідає посвідці на постійне проживання від 15.05.2018, де зазначено ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ); також протиправною є відмова прийняти виписку МСЕК серії НОМЕР_2 від 22.03.2017 через зазначення ім`я ОСОБА_5 , що не відповідає посвідці на постійне проживання від 15.05.2018, де зазначено ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ).

Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 155250010197 від є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо висновку в оспорюваному рішенні про не зарахування до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності згідно витягу з ЄРС для ФОП з 05.05.2000 по 31.12.2003, з 01.01.2004 пo 31.12.2012, з 01.07.2013 пo 31.12.2013, з 01.07.2014 пo 30.06.2015, з 01.01.2016 по 05.06.2018 у зв`язку з тим, що в дані періоди в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків; то суд не вбачає в діях відповідача порушення законодавства. Якщо ФОП не сплачує ЄСВ (єдиний соціальний внесок), страховий стаж для пенсії не нараховується. Простий статус підприємця без сплати внесків не дає права на стаж. Щоб зараховувався повний місяць стажу, необхідно ФОПу сплачувати не менше мінімального страхового внеску (22% від мінімальної заробітної плати). Таких доказів позивач суду не надав.

Разом з цим, слід зазначити, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії № 155250010197, прийнятого 21.01.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 25.02.1994 НОМЕР_1 з 25.02.1994 по 29.12.1997, з 30.12.1997 по 23.04.2000 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2025 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Доводи апеляційної скарги дублюють відзив на адміністративний позов (а.с. 36) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року по справі № 420/24847/25, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький