Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №420/31265/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31265/24

Перша інстанція суддя Самойлюк Г.П.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року, у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, Державній служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, Державній служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарських штрафу № ПШ061990 від 12 серпня 2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як судом не надано належної правової оцінки посиланням позивача на факт передачі свого автомобіля в користування інших осіб, а як наслідок помилково не встановлено, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні положень чинного законодавства.

Також, апелянт вважає, що на нього протиправно накладено спірні санкції за відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, оскільки встановлення на автомобіль позивача тахографа не є обов`язковим.

В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 липня 2024 року на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів на підставі направлення на рейдову перевірку від 04 липня 2024 року № 000028.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному КМУ від 20 травня 2013 року № 422 зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 .

При цьому, власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.9).

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього закону, а саме (протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу). Транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом.

За результатами перевірки складений акт № АР 058245 від 09 липня 2024 року.

В акті № АР 058245 від 09 липня 2024 року міститься запис про те, що водій з актом ознайомлений, що підтверджується його підписом, від пояснень відмовився.

За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області, з посиланням на акт № АР 058245 від 09 липня 2024 року, прийнята постанова № ПШ061990 від 12 серпня 2024 року, про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу, розміром 17 000,00 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлення зазначених обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позову, так як у межах спірних правовідносин позивача правомірно притягнуто до юридичної відповідальності, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, згідно п. 1 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 07 червня 2010 року № 340, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Згідно п. 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 07 червня 2010 року № 340, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для: нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

В свою чергу, згідно п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

При цьому, Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385.

Згідно п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

В свою чергу, згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 061990 від 12 серпня 2024 року.

В даному випадку, до позивача, як перевізника, застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за наслідком встановлення факту вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме за здійснення перевезень вантажу водієм, який не мав при собі протоколу про перевірку та адаптацію тахографа, що є порушенням вимог ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

При цьому, колегія суддів зазначає, положення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» окремо не визначають протокол про перевірку та адаптацію тахографа у якості документу для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а лише визначають, що водій, окрім перелічених у відповідній статті документів, має мати при собі інші документи, передбачені законодавством.

В свою чергу, згідно вищевикладених положень Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Тобто, відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу у водія транспортного засобу може вважатись порушенням, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Між тим, звертаючись до суду позивач зазначив, що за ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників, яким позивач не може вважатись у межах спірних правовідносин.

Тобто, позивач вважає протиправною оскаржувану постанову з огляду на те, що її складено відповідачем відносно неналежного суб`єкта.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що за визначенням, яке викладено у ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Між тим, як вбачається із зібраних матеріалів справи, будь-яких документів та пояснень, що підтверджують факт здійснення перевезення вантажу іншим автомобільним перевізником, не надавалось водієм під час перевірки транспортного засобу позивача.

При цьому, колегія суддів наголошує, що обов`язок пред`являти такі документи до перевірки чітко визначено у ст. 49 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Крім того, позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази органу Укртрансбезпеки щодо складення документів відносно неналежної особи.

В свою чергу, позивач повідомлявся про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що підтверджується відповідними повідомленнями ПАТ «УКРПОШТА».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що саме позивач, який є власником спірного транспортного засобу, виступає автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин, а як наслідок несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що суб`єктом владних повноважень не допущено порушень вимог законодавства у межах спірних правовідносин, а як наслідок оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.

З іншого боку, у доводах апеляційної скарги також зазначається, що вантажність транспортного засобу позивача, згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, складає 2.85 тонн, а як наслідок на його автомобіль не поширюється обов`язок зі встановлення тахографа.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

В даному випадку, вказані доводи не зазначались у якості підстави позову у суді першої інстанції, а як наслідок вони не можуть розглядатись судом апеляційної інстанції.

З іншого боку, керуючись принципом офіційного з`ясування обставин справи та досліджуючи наданий позивачем до суду апеляційної інстанції протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 01688-00034-23 від 16 серпня 2023 року, колегія суддів зазначає, що він складений відносно автомобіля з іншим номерним знаком та номером кузова.

Крім того, колегія суддів зазначає, що повна маса автомобіля, про яку зазначається в наказі № 340, а також вантажність автомобіля, яка зазначена у відповідному протоколі та на яку посилається апелянт, це абсолютно різні поняття. Так, повна маса - це максимальна вага автомобіля разом із усім, що в ньому знаходиться, а вантажність - це чиста вага вантажу, яку цей автомобіль може легально та безпечно перевозити.

При цьому, повна маса автомобіля позивача зазначена безпосередньо в наданому до суду свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та вона складає 5990 кг.

Враховуючи викладене, надані апелянтом докази та пояснення не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року – без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук