Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №400/5382/22 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5382/22

Перша інстанція суддя Мельник О.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївдортранс» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївдортранс» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2022 року № 150714290701 та податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2022 року № 150814290701.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог, так як за результатом проведення документальної планової виїзної перевірки позивача податковим органом встановлено численні порушення вимог податкового законодавства.

В даному випадку, апелянт наголошує, що проведені позивачем господарські операції з контрагентами ТОВ «ЄВРОБУД-ЦЕНТР», ТОВ «ІНТАЙМБУД», ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ» не мали реального характеру та не підтверджуються дослідженими у ході податкової перевірки первинними бухгалтерськими документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 січня 2022 року за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Миколаївдортранс», посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області складено акт від №358/14-29-07-014/37758656, яким зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 450 480 грн за три квартали 2019 року;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 130 936 грн, в тому числі за звітними періодами: червень 2019 року - 815 214 грн, вересень 2019 року - 80 336 грн, жовтень 2019 року - 186 401 грн, грудень 2019 року - 548 078 грн, лютий 2020 року - 500 907 грн.

В свою чергу, 16 лютого 2022 року на підставі наведеного акту перевірки складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 150714290701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 450 480,00 грн, за штрафними санкціями на 112 620,00 грн;

- № 150814290701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 2 130 936,00 грн, за штрафними санкціями на 532 734,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю отриманих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено факту вчинення товариством спірних порушень податкового законодавства, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п. 187. 1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Між тим, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» задекларовано проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ЄВРОБУД-ЦЕНТР», ТОВ «ІНТАЙМБУД», ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ».

При цьому, у ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» податковим органом встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, а відповідні первинні бухгалтерські документи по вказаним господарським операціям складено без реального постачання товарів від зазначених контрагентів.

Вказаний висновок податкового органу став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що реальність відповідних операцій підтверджується належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами та зібраними доказами у справі.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, в межах вимог та доводів апеляційної скарги податкового органу, а також надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, необхідною умовою для визнання реальними господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають зміст господарської операції та є підставою для ведення податкового обліку платника податків.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих податкових зобов`язань належними документами первинного обліку покладається безпосередньо на покупця товарів (послуг).

Між тим, на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій в матеріалах справи зібрано первинні бухгалтерські документи з відображеними у них господарськими операціями між ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» та ТОВ «ЄВРОБУД-ЦЕНТР», ТОВ «ІНТАЙМБУД», ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ», які досліджено судом першої інстанції.

Так, між ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» (покупець) та ТОВ «ЄВРОБУД-ЦЕНТР» (постачальник) укладено договір поставки № 14/19 від 03 червня 2019 року, в процесі виконання якого покупцем придбано товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали).

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору товариством надано до перевірки видаткові накладні.

Між ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» (покупець) та ТОВ «ІНТАЙМБУД» (продавець) укладено договір поставки № 030101 від 03 січня 2020 року, а також договір поставки № 101201 від 10 грудня 2019 року, в процесі виконання яких покупцем придбано товарно-матеріальні цінності (запчастини).

На підтвердження реальності виконання умов укладених договорів товариством надано видаткові накладними.

Також, до перевірки надано договір про відступлення права вимоги від 18 вересня 2020 року № 28-1, на підставі якого первісний кредитор ТОВ «ІНТАЙМБУД» передав права вимагати сплати грошових сум ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» новому кредитору - ТОВ «ЛОГОС ТРЕВЛ».

Крім того, між ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» (покупець) та ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ» (продавець) укладено договір поставки № 27/05/19-10 від 27 травня 2019 року, в процесі виконання якого покупцем придбано товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали, запчастини).

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору товариством надано до перевірки видаткові накладні.

В свою чергу, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що документи на які посилається товариство в обґрунтування своїх вимог є обов`язковими первинними бухгалтерськими документами, які можуть в окремих випадках підтверджувати реальність проведених господарських операцій.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту позивача.

Між тим, податковим органом за наслідком проведення аналізу діяльності контрагентів позивача встановлено наступне:

1) ТОВ «ЄВРОБУД- ЦЕНТР» внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва (інформація ОФІСУ ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС від 17 липня 2019 року № 47549/28-10-21-06-01) з ознакою «Зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації фізичних осіб з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження».

ТОВ «ЄВРОБУД- ЦЕНТР» не купувало товари вказані в договорі між ним та позивачем, воно не має прав на нерухоме майно, основні засоби (виробничі, складські приміщення), транспортні засоби, не має трудових ресурсів, або договорів про залучення інших працівників, тому неможливо підтвердити факт здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання від ТОВ «ЄВРОБУД-ЦЕНТР» до ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС».

При цьому, згідно даних ЄРПН ТОВ «ЄВРОБУД-ЦЕНТР» у складі податкового кредиту декларує ПДВ з вартості ТМЦ отриманих лише від ПП «ТРЕЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код за ЄДРПОУ 21037177). Проте, у податковому кредиті ПП «ТРЕЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ» декларує ПДВ з наступної номенклатури: соняшник, тушка, шинка, десерти, йогурти, сирок, згущене молоко, напої безалкогольні, ковбаси, молочні продукти в асортименті.

2) ТОВ «ІНТАЙМБУД» (теперішня назва ТОВ «ГРЕЙТРЕЙД») не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, виробничих активів, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що потребує наявність достатньої кількості кваліфікованих працівників.

Податковий кредит ТОВ «ІНТАЙМБУД» (теперішня назва ТОВ «ГРЕЙТРЕЙД») сформовано з номенклатури: кава, мотоблок піжами, платки, навушники, нічні сорочки, сумочки, сандалі, маски для обличчя, зубні щітки, іграшки, свічки, сірники. Номенклатури зазначеної в документах на адресу ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» немає.

3) ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ» не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, виробничих активів, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що потребує наявність достатньої кількості кваліфікованих працівників. ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАНІ» не декларує об`єкти оподаткування, фін звітність не подає, чисельність – 1 особа.

Згідно даних ЄРПН ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАН» у складі податкового кредиту декларує ПДВ з вартості ТМЦ від ТОВ «АЛЬБІТЕР» (код за ЄДРПОУ 41507284).

При цьому, у податковому кредиті ТОВ «АЛЬБІТЕР» за період 2018-2021 роки декларує ПДВ з наступної номенклатури: суборенда приміщення, відшкодування вартості спожитої електроенергії, користування транспортною електромережею, обробка даних та формування кваліфікованого сертифікату відкритого ключа юридичної особи.

Тобто походження товару, зазначеного у податкових накладних, виписаних ТОВ «ТОРГ ОД КОМПАН» на адресу ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» відсутнє

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням.

Вказані висновки знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2024 року (справа № 380/2672/23), від 05 травня 2023 року (справа № 1340/5998/18), від 08 листопада 2023 року (справа № 280/4704/21).

В даному випадку, враховуючи встановлену відсутність основних засобів та трудових ресурсів у контрагентів позивача, а також очевидні ознаки ризиковості відповідних контрагентів, колегія суддів погоджується з висновками суду податкового органу у сумнівності складених первинних бухгалтерських документах.

Крім того, постановою Верхового Суду від 30 травня 2019 року (справа №804/7585/17), зокрема, встановлено, що неможливість встановлення ланцюга постачання спірного товару є однією з підстав для визнання нереальними проведені господарські операції.

В даному випадку, як зазначено вище, згідно наявної в податкових базах інформації, встановлено факти обриву ланцюга постачання спірного товару та неможливість встановлення походження товару, придбаного позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що господарські операції товариства з вказаними контрагентами не підтверджено належним чином.

При цьому, колегія суддів вважає, що документи позивача складені формально, тобто за відсутності реального отримання товару та послуг, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З іншого боку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам даної справи, а як наслідок зроблено помилковий висновок про необхідність задоволення позовних вимог у даній справі.

При цьому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Задовольнити апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області.

Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, з ухваленням у справі нового рішення про відмову в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївдортранс» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук