Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №489/8973/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 489/8973/25

Категорія: 113000000 Головуючий 1 інстанції: Микульшина Г.А.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:24.02.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі – ДПП НПУ) про визнання протиправною та скасування постанови серії ГАБІ №71440433 по справі про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, яка була складена працівником відповідача 20 вересня 2022 року та якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 850 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 20 вересня 2022 року зранку вона перебувала на ринку "Колос" за адресою: м. Миколаїв, вулю Будівельників, 3/7. Через те, що позивач хворіє на гіпертонічну хворобу, правобічну ниркову коліку, їй терміново стало необхідно відвідати вбиральню. В той же час працівниками ринку їй було повідомлено, що вбиральня не працює. Самопочуття позивача стало різко погіршуватись, вона викликала поліцію та швидку допомогу. Після приїзду працівників поліції ОСОБА_1 повідомила їм причину виклику. Проте під час спілкування з поліцейськими стан її самопочуття погіршився та в супроводі швидкої допомоги вона терміново вирушила до лікарні, де її було госпіталізовано. При цьому позивач наполягає на тому, що у її присутності працівниками поліції не складалось жодних документів. В жовтні 2025 року позивач дізналась, що її банківські рахунки було арештовано. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваної постанови. При цьому ОСОБА_1 вказує на те, що обставини, викладені в постанові, не відповідають дійсним обставинам справи. А саме працівниками ринку "Колос" її протиправно не було допущено до вбиральної кімнати, внаслідок чого її стан здоров`я значно погіршився. Окремо позивач наголошувала на тому, що підпис на примірнику оскаржуваної постанови їй не належить.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд: визнати поважними причини пропуску строку на подачу цього позову та поновити його; визнати протиправною та скасувати постанову серії ГАБІ №714043 по праві про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, яка була складена працівниками відповідача 20 вересня 2022та якою було накладено на неї штраф в сумі 850,00 грн.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що 20 вересня 2022 року о 09:52 год. ОСОБА_1 було здійснено завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на спецлінію "102" та повідомила про те, що її не пускають до службового туалету, хоча насправді цього не було. Під час спілкування з працівниками поліції заявниця поводила себе неадекватно, не могла чітко пояснити суть звернення в поліцію, надавала інформацію, яка не відповідала дійсності. Крім того, дана громадянка здійснювала повторні завідомо неправдиві виклики поліції на спецлінію "102", оскільки вважала, що співробітники поліції неналежним чином реагують на її повідомлення. Встановивши факт вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП (здійснення завідомо неправдивого виклику),працівниками поліції було винесено оскаржувану постанову. Копію даної постанови було вручено ОСОБА_1 особисто під підпис, що підтверджується копією даної постанови. При цьому представник відповідача звертає увагу суду на те, що правопорушення було вчинено 20 вересня 2022 року, а ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду лише 05 листопада 2025 року. За таких обставин, на серверах для збереження відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів працівників поліції відсутній відповідний відеозапис, оскільки він знищений за закінченням терміну зберігання.

Також 27 листопада 2025 року на адресу суду першої інстанції від представника відповідача надійшла заява про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки оскаржувана постанова була винесена 20 вересня 2022 року, а із позовом про її скасування позивач звернулась лише 05 листопада 2025 року. За таких обставин, ОСОБА_1 пропустила встановлений ст. 286 КАС України десятиденний строку для оскарження вказаної постанови.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДПП НПУ про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- у її присутності працівниками поліції не складалось жодних документів, оскаржувана постанова виносилась без її участі, оскільки ОСОБА_1 була доставлена до лікарні, тому вона не могла ставити жодних підписів на жодних процесуальних документах;

- підпис на примірнику оскаржуваної постанові їй не належить, що видно неозброєним оком, отже був сфальсифікований для штучного створення обставин для залишення позовної заяви позивачки без розгляду;

- відповідно до відзиву та пояснень представника відповідача, відеофіксація вказаних дій не зберіглась, свідки події опитані не були;

- вказане свідчить про те, що суд першої інстанції необґрунтовано зробив висновки про те, що копію оскаржуваної постанови було отримано позивачем ОСОБА_1 20 вересня 2022 року та є підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з матеріалів справи, копію оскаржуваної постанови було винесено 20 вересня 2022 року, а із даним позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 05 листопада 2025 року. Разом з тим, зі змісту вказаної постанови встановлено, що її копію було отримано позивачем ОСОБА_1 20 вересня 2022 року, що підтверджується ї особистим підписом. Достовірних та неспростовних доказів на підтвердження того, що підпис на вказаній постанові виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції встановлено, що висновок, викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду – був передчасним. Суд першої інстанції не знайшов належних підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, відповідно позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, 122, 286 КАС України, КУпАП.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно з положеннями ст. 289 КУпАП, в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Аналогічні висновки приведено Верховним Судом у постанові від 05 жовтня 2023 року у справа №480/3895/22.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувана постанови була винесена 20 вересня 2022 року, в постанові зафіксовано паспортні дані позивача, а сама постанова отримано позивачем про що свідчить її підпис.

Інших доказів які б спростували вищевикладене, матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання, вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2023 року у справі №260/2099/22.

Натомість, матеріали справи не містять доказів вжиття позивачем заходів з метою своєчасного оскарження спірної постанови, як і доказів, які є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

За таких обставин, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, обґрунтовані у її заяві про поновлення строку звернення до суду, не підтверджують об`єктивну неможливість чи ускладнення для звернення до суду з позовом у встановлений законом строк та не можуть бути визнані поважними.

Відповідно ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Право на звернення до суду з позовом виникає, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявником у заяві про поновлення строку не наведено поважних підстав для його поновлення, і такі висновки є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, 329 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.