Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №400/14043/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/14043/25

Категорія: 106020200 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:02.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі – в/ч) НОМЕР_1 про:

- визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 якими відмовлено у задоволенні вимог рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп."г" п.2 ст. 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що має право на звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, тобто у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, яка є інвалідом ІІ групи.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що обов`язковою підставою для прийняття рішення про звільнення з військової служби через сімейні обставини, має бути наявна відповідність наступним вимогам: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю. Із наданих додатків до рапорту про звільнення та позовної заяви, вбачається, що мати позивача – ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, але при цьому наявні інші члени сім`ї першого ступеня споріднення. Відповідача вважає, що при прийняті рішення про відмову в звільненні з військової служби через сімейні в/ч НОМЕР_1 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про: визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 якими відмовлено у задоволенні вимог рапорту ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп."г" п.2 ст. 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи); зобов`язання в/ч НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп."г" п.2 ст. 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- ОСОБА_3 (старший брат позивача) отримав інвалідність внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , має встановлену ІІІ групу інвалідності, про що свідчить витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 263/25/694/В, дата прийняття рішень 13 березня 2025 року, номер рішення 263/25/694/Р;

- у витязі з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії протокол №124 від 13 січня 2025 року захворювання старшого сержанта у відставці ОСОБА_3 "Анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бєхтєрєва) високого ступеня активності (ASDAS – 2,75), центральна форма, HLA В27 позитивний; двобічний сакроілеїт (рентгенологічно четвертої стадії) з ураженням шийного, грудного, поперекового відділів хребта зі значним порушенням функції. Двобічний коксартроз І ст. з незначним порушенням функції. Хронічна вертеброгенна цервікотораколюмбалгія, фаза ремісії, що підтверджується Довідкою командира в/ч НОМЕР_3 від 04 січня 2024 року №35 про безпосередню участь у бойових діях; військовомедичними та іншими медичними документами – ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ;

- молодший брат позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ступінь спорідненості підтверджується: свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , де в графі мати записана ОСОБА_2 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 , де в графі мати записана ОСОБА_2 ;

- починаючи з 2019 року, ОСОБА_4 постійно проживає за межами території України, що підтверджується наявністю польської візи у його закордонному паспорт; молодший брат позивача не підтримує зв`язків із матір`ю, не контактує, а також не здійснював і не здійснює догляду за нею та не надає будь-якої допомоги, зазначене обумовлено його постійним проживанням за кордоном, у зв`язку з чим можливість надання відповідної допомоги відсутня;

- аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 , є єдиною особою першого ступеня споріднення яка може здійснювати догляд за матір`ю та допомагати їй;

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у акті обстеження матеріально-побутових умов від 08 вересня 2025 року зазначається, що без сторонньої допомоги ОСОБА_2 квартиру не покидає, що додатково підтверджує її потребу у сторонньому догляді та допомозі. ОСОБА_3 відмовився здійснювати догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що сам є інвалідом ІІІ групи, проживає в іншому населеному пункті та виховує двох малолітніх дітей, саме це задокументовано у нотаріально засвідченій заяві ОСОБА_3 від 12 січня 2026 року; ОСОБА_4 проживає за межами України у зв`язку з сімейними обставинами, тому відмовляється здійснювати догляд за своєю матір`ю яка проживає в Україні, саме це зазначено у заяві ОСОБА_4 від 06 лютого 2026 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

До командування в/ч НОМЕР_1 звернувся ОСОБА_1 з рапортом про звільнення за сімейними обставинами на підставі п.3 ч.12 ст. 26, пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, а саме: у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за його матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

21 грудня 2025 командуванням в/ч НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 про звільнення за сімейними обставинами на підставі п.3 ч.12 ст. 26, пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, а саме: у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за його матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я був розглянутий.

Позивачу надано відповідь за вихідним від 21 грудня 2025 року № 642/29841 про відсутність підстави для прийняття рішення про задоволення рапорту про звільнення із військової служби військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , як і підстав для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.12, пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, а також що вказаний вище рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п.3 ч.12, пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не підлягає задоволенню.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що подані документи не можливо визнати належною підставою для застосування пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII і, як результат, звільнення позивача із військової служби за сімейними обставинами, оскільки вони не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю заявника. Системний аналіз вищевказаних положень свідчить про те, що застосування пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII, як підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, можливий у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі – Закон №389-VIII).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За визначенням ч.1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Колегія суддів зазначає, що підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №25232-ХІІ, а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема, під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п.2).

Відповідно пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом 13 п.3 ч.12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Порядок проходження громадянами України (далі – громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008).

Пунктом 6 Положення №1153/2008передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ.

Крім того, п.7 Положення №1153/2008 встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у такому порядку, зокрема:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно п.233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування в/ч відповідно до пп.1 п.35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням в/ч складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).

Отже, правом звільнення позивача з військової служби наділений командир в/ч НОМЕР_6 .

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі – Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170 (далі – Інструкція №170).

Згідно п.14.10 Інструкції №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до в/ч за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Відповідно п.12.11 Інструкції №170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідноп.14.30 Інструкції №170, під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) в/ч або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в пп.пп.22, 25-28 п.5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Додатком 19 до Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема, відповідно до п.5 Додатку 19, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, подаються:

- копія аркуша бесіди;

- копія рапорту військовослужбовця;

- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема: 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, звільнення з військової служби через сімейні обставини відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього командира з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.

За наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

Щодо доводів апеляційної скарги, що інші члени сім`ї, що можуть здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи відсутні, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що умовами для отримання права на звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами, передбаченими абз.13 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу, є:

- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 1629/25/2981/В дата прийняття рішення 04 листопада 2025 року номер рішення 1629/25/2981/Р, у п.17.1.6 Група інвалідності, яку встановлено (у разі встановлення І групи інвалідності – також підгрупа) задокументовано: друга (ІІ). У пункті 17.1.7 Діагноз, за яким особу було направлено, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 "Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я зазначено: Основний діагноз: 120.8 – Інші форми стенокардії. Так, у Висновку №246 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12 листопада 2025 року зазначено наступне, рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Тобто, ОСОБА_2 має встановлену ІІ групу інвалідності та потребує догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Крім того, батько позивача та чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 14 грудня 2022 року.

Матеріалами справи вбачається, що брат позивача, ОСОБА_3 , має встановлену ІІІ групу інвалідності, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 263/25/694/В дата прийняття рішень 13 березня 2025 року номер рішення 263/25/694/Р. Ступень спорідненості підтверджується: Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , де в графі мати вказано ОСОБА_2 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_8 , де в графі мати вказано ОСОБА_6 ..

Тобто, старший брат позивача є особою з інвалідністю внаслідок війни, про що свідчить Посвідчення серії НОМЕР_2 .

Разом з тим, матеріали справи не містять інформації, що ОСОБА_3 не може здійснювати належний догляд за його матір`ю – ОСОБА_2 .

Крім того, у позивач є молодший брат – ОСОБА_4 , що підтверджується: свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , де в графі мати записана ОСОБА_2 та свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 , де в графі мати записана ОСОБА_2 .

Апелянт зазначав, що ОСОБА_4 з 2019 року постійно проживає за межами території України, що підтверджується польською візою. У зв`язку з постійним перебуванням за кордоном він не підтримує зв`язку з матір`ю, не бере участі у вирішенні питань, пов`язаних із її побутовим та медичним забезпеченням, а також не здійснює фактичного догляду чи надання допомоги.

Колегія суддів зазначає, що наявність у молодшого брата позивача польська віза не є достатнім доказом неможливості здійснення ним належного догляду за матір`ю.

Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що для звільнення з військової служби відповідно до пп."г" п.2 ч.4 та абз.13 п.3 ч.12 ст. 26 Закону №2232-XII, обов`язковою умовою є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

За правилами ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Статтею 203 СК України визначено, що дочка та син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Таким чином, обов`язок утримувати своїх батьків покладається як на сина, так і на доньку, або обох.

Колегія суддів звертає увагу, що факт проживання сина (молодшого брата позивача) в іншій місцевості не позбавляє його обов`язку утримувати свою матір, що є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду.

Таким чином, в даному випадку, необхідність постійного стороннього догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умова відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення не підтверджена належним чином.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані до рапорту документи неможливо визнати належною підставою для застосування пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII і, як результат, звільнення позивача із військової служби за сімейними обставинами, оскільки вони не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю заявника.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.