Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №420/23304/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23304/25

Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:29.01.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі – в/ч) НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_1 про:

- визнання протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 , грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язання в/ч НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі – Постанова №704);

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо не нарахування ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Постанова №159);

- зобов`язання в/ч НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку №159;

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку №159.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що з жовтня 2016 року по березень 2025 року проходив військову службу в в/ч НОМЕР_2 . Наказом командувача оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 11 березня 2025 року №81 був увільнений від посади та наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 18 березня 2025 року №81, був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач вказував, що в період проходження військової служби в в/ч НОМЕР_2 позивачу не в повному розмірі виплачувалась грошове забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення, однак в/ч НОМЕР_1 позивачу було відмовлено.

Відповідач – в/ч НОМЕР_1 позов не визнав, вказуючи, що з дня набрання чинності п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі – Постанова №103), припинив свою дію п.4 Постанови №704 (в редакції від 30 серпня 2017 року), який передбачав застосування під час визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання у якості розрахункової величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, а також обмежувальну величину у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Позивач здійснив помилковий та безпідставний висновок про те, що з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, якою було визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, відновила свою дію попередня редакція пункту 4 Постанови №704. Позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що після скасування у судовому порядку п.6 Постанови 103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704 відбулася зміна розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців, або доказів які свідчать про підвищення після 29 січня 2020 року розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців, що в свою чергу зумовило б зміну розмірів складових грошового забезпечення, які були враховані під час обчислення грошового забезпечення позивача, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідач – в/ч НОМЕР_2 позов не визнав, вказуючи, що п.6 Постанови №103 скасований в повному обсязі за рішенням суду, в тому числі і пункт 3 Змін, яким були внесені зміни в п.4 та п.10 Постанови №704. У свою чергу, Кабінетом Міністрів України за наслідками скасування п.6 Постанови №103 не було внесено зміни в п.4 Постанови №704 та фактичне правозастування вказаного пункту відбувалось в редакції, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, тобто в розмірі 1 762 гривні. Кабінет Міністрів України не приймав жодного нормативного акту, який би відновлював дію п.4 Постанови №704 в редакції від 29 грудня 2017 року.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_1 , про визнання протиправними дії, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та в/ч НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_2 :

- з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 п.6 Постанови №103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 Постанови №704у первісній редакції. Таким чином, з відновленням дії п.4 Постанови №704 у його первісній редакції слід врахувати, що нею визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, що складає 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Тобто, у випадку, коли у календарному році, в якому застосовуються положення п.4 Постанови №704 в такій редакції, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року є меншим 50% розміру мінімальної заробітної плати, то розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року як розрахункова величина не застосовується та має бути застосована розрахункова величина 50% розміру мінімальної заробітної плати. Проте, відповідно до п.3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року №1774- VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Згідно з ч.3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Таким чином, під час розв`язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та п.4 Постанови №704 (у редакції до внесення змін Постановою №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили;

- суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що відповідачем не була допущена протиправна бездіяльність щодо не проведення перерахунок грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18.

В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 :

- п.6 Постанови №103 до п.4 Постанови №704 були внесені зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2018 року. Умова, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року, з вказаного пункту була вилучена. Таким чином, вбачається, що починаючи з дня набрання чинності п.6 Постанови №103, припинив свою дію п.4 Постанови №704 (в редакції від 30 серпня 2017 року), який передбачав застосування під час визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання у якості розрахункової величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, а також обмежувальну величину у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

- отже, скасування у судовому порядку п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704 не поновлює дію попередньої редакції п.4 Постанови №704. Також, позивач не звернув увагу на те, що сама Постанова №704 у спірний період була викладена в редакції Постанови №103, де в п.4 зазначено наступне: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17 березня 2025 року №81 підполковника ОСОБА_1 , начальника групи організації матеріально-технічного забезпечення тилу логістики в/ч НОМЕР_2 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 11 березня 2025 року №81 на посаду начальника речової служби тилу логістики в/ч НОМЕР_3 , вважати таким, що 17 березня 2025 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби. 17 березня 2025 року виключити зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

У вказаному наказі також зазначено:

- Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 390 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 березня 2025 року по 17 березня 2025 року;

- щорічна основна відпустка за: 2020 рік використана у кількості 20 діб; за 2021 рік використана у кількості 25 діб; за 2022-2023, 2025 роки не надавалась; за 2024 рік використана у кількості 30 діб;

- грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік не одержав;

- додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, передбачена ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" та п.12 ч.1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 у період з 2016 року по 2025 рік не надавалась, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку не виплачувалась;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, за 2025 рік не одержав;

- підйомну допомогу у 2025 році не одержував.

Як стверджує позивач, в/ч НОМЕР_2 протиправно розраховувала в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року його грошове забезпечення (основні та додаткові щомісячні та одноразові види), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на 2020-2023 роки.

Позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою про здійснення перерахунку грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2023 роки, з врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до п.4 Постанови №704 в редакції від 30 серпня 2017 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня поточного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14.

Відповідно до листа в/ч НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №2826 позивачу повідомлено, що на день звільнення з військової служби військовою частиною було нараховано та виплачено грошове забезпечення згідно до вимог діючого, на той час, законодавства та що підстав для здійснення перерахунку на даний час не вбачається.

Вважаючи протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 , грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 січня 2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно- правовому акту, який має вищу юридичну силу – Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Суд першої інстанції зазначив, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців в 2020, 2021, 2022, 2023 роках є більшим ніж в 2018 році. Натомість саме розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року застосовувався відповідачем при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача, що в свою чергу вплинуло на розмір додаткових видів грошового забезпечення, премії, підйомної допомоги. Тому, грошове забезпечення позивача у 2020, 2021, 2022, 2023 роках має бути перераховане в сторону збільшення шляхом визначення посадового окладу та окладу за військове звання множенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам п.п.1, 3 ч.2 ст. 92 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 №2011-XII, ч.3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV, п.4 Постанові Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п.6 Постанові Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно абз.1 ч.4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Постановою №704 затверджена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пункт 4 Постанови №704 (в первинній редакції) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

24 лютого 2018 набула чинності Постанова №103, якою п.4 Постанови №704 викладений в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, з 24 лютого 2018 року була змінена розрахункова величина, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме – замість "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)" передбачено використання "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою п.4 цієї ж постанови.

На підставі п.4 Постановою №704 в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина – розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнаний протиправним та скасований п.6 Постанови №103, яким, зокрема, були внесені зміни до п.4 Постанови №704.

Отже, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню зміни до п.4 Постанови №704, внесені п.6 Постанови №103.

Таким чином, відповідно до п.4 Постанови №704 в редакції, яка діяла до внесення змін п.6 Постанови №103, та вимог п.1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III (далі – Закон №2017-III).

Згідно ст. 6 Закону №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" №966- XIV (далі – Закон №966-XIV) прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

При цьому відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів.

Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили – закону.

В свою чергу, Закони України про Державний бюджет за 2020-2023 не містять застережень щодо застосування, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.

Відповідно ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, враховуючи, що з 01 січня 2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить положенням законів про Державний бюджет України за 2020-2023 роки.

Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Натомість, як встановлено колегією суддів, виплата позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, а також матеріальної допомоги на оздоровлення у спірний період здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про правомірність застосування такої величини під час обрахунку грошового забезпечення позивача, оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 змінився нормативно-правовий підхід щодо тлумачення норм Постанови №704 та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Вирішуючи дану справу, колегія суддів, при виборі і застосуванні норм права, за правилами ч.5 ст. 242 КАС України, враховує правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що містяться у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 10 січня 2023 року у справі №440/1185/21, від 15 березня 2023 у справі №420/6572/22, а саме:

"1) з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.".

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у межах заявлених вимог, грошове забезпечення та інші виплати ОСОБА_1 мають обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року, відповідно до Законів України про Державний бюджет України.

Підсумовуючи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.