Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №420/32304/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32304/25

Категорія: 106000000 Головуючий 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:30.03.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини (далі – в/ч) НОМЕР_1 про:

- визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року до 09 березня 2021 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абз.абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі – Постанова №1078);

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 09 березня 2021 року в загальній сумі 146 031,17 грн., відповідно до абз.абз.4, 6 п.5 Порядку №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44;

- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що з 01 березня 2018 року по 09 березня 2021 року проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Водночас, у період з 01 березня 2018 року по 09 березня 2021 року їй не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення у фіксованому розмірі. Разом з тим, як зазначає позивач, проведення індексації грошового забезпечення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за спірний період.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2018 року по 09 березня 2021 року включно індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абз.абз.4, 6 п.5 Порядку №1078.

Зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2018 року по 09 березня 2021 року включно індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, у фіксованій величині 4 024,42 грн. в місяць, в загальній сумі 146 047,50 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до абз.5 п.5 Порядку №1078 всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру, враховуються лише у місяці підвищення тарифної ставки (посадового окладу). Однак, лютий 2018 року не є місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у зв`язку із чим включення до грошового доходу позивача у цьому місяці всіх складових грошового забезпечення є безпідставним. Крім того, у 2 прикладі проведення індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення, який міститься у додатку 4 до Порядку №1078, зазначено, що у зв`язку з підвищенням посадового окладу під час порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації повинні враховуватися всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру виплати. Місяцем, в якому відбулось останнє підвищення посадового окладу до березня 2018 року, є січень 2008 року, і саме у грошовому забезпеченні за січень можна враховувати всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру виплати. Таким чином, розмір підвищення грошового доходу має вираховуватись як різниця між грошовим забезпеченням у березні 2018 року та грошовим забезпеченням у січні 2008 року, тобто місяцями у яких відбулось підвищення посадового окладу. Крім того, вважаємо, що період, за який обчислюється сума індексації, має відповідати періоду, за який визначається розмір підвищення доходу. Враховуючи зазначене, в/ч НОМЕР_1 діє відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв`язку із чим підстави вважати бездіяльність в/ч НОМЕР_1 протиправною відсутні.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року по 09 березня 2021 року включно проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що відповідачем не заперечувалось.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати позивачу у період з 01 березня 2018 року по 09 березня 2021 року індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі, що підтверджується архівною довідкою, наданою Одеським територіальним архівним відділом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 15 листопада 2024 року.

За твердженням позивача, в порушення норм абз.абз.4, 6 п.5 Постанови №1078, відповідачем не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у фіксованому розмірі у період з 01 березня 2018 року по 09 березня 2021 року.

Не погоджуючись із вищевказаним ненарахуванням та невиплатою індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі, позивач звернулась до суду за захистом власних прав та інтересів.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що за час розгляду справи відповідачем не було спростовано твердження позивача в адміністративному позові, що ним не здійснювалось нараховування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованій величині у період з 01 серпня 2018 року по 09 березня 2021 року, а також не було доведено, що відповідачем вирішувалось питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації у спірний період.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що в/ч НОМЕР_1 вчинила протиправну бездіяльність щодо невирішення питання про наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01 серпня 2018 року по 09 березня 2021 року включно. Суд першої інстанції зазначив, що період, зокрема, з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2021 року включно охоплює 36 повних місяців, тож до нарахування й виплати позивачу належала індексація грошового забезпечення у фіксованій величині у загальній сумі: 144 879,12 грн. (4 024,42 грн. * 36 місяців). У той же час, за період з 01 березня 2021 року по 09 березня 2021 року (9 календарних днів) до нарахування та виплати позивачу також належала індексація грошового забезпечення у фіксованій величині у загальній сумі: 1 168,38 грн. у розрахунку (4 024,42 грн. /31) * 9 днів. Тобто, до нарахування та виплати підлягає сума індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 146 047,50 грн. у розрахунку: 144 879,12 грн. + 1 168,38 грн. Враховуючи вищевказане, до нарахування та виплати підлягає сума індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 146 047,50 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2023 року №1013 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2022 р. №398", Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ (далі – Закон №1282-ХІІ), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону).

Відповідно ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно абз.8 п.4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно – правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 у справі № 240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 120/2005/19-а.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, а відсутність такого нарахування та невиплата індексації є порушенням вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078.

Щодо індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 09 березня 2021 року варто зазначити, що право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз.2 п.1-1, абз.6 п.5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.абз.2, 5 п.4 Порядку №1078).

Поняття індексації-різниці викладено у абз.абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз п.1, абз.абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Колегія суддів зазначає, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.

З матеріалів справи вбачається, що поточна індексація за спірний період не є предметом даного спору.

В свою чергу, позивачу не нараховувалась і не виплачувалась індексація – різниця за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно та з 01 січня 2024 року по 07 квітня 2025 року.

З огляду на приписи п.5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абз.абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Як вбачається з матеріалів справи, що різниця між виплаченим позивачу за лютий 2018 року та за березень 2018 року грошовим забезпеченням склала 438,73 грн. в сторону збільшення. При цьому, за лютий 2018 року грошове забезпечення становило 8 773,28 грн., а за березень 2018 року – 9 212,01 грн.

Величина приросту індексу споживчих цін – 253,3%. Прожитковий мінімум у березні 2018 року – 1 762 грн. Сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.

1762, 00 грн. *253, 30 % = 4 463, 15 грн.

Колегія суддів зазначає, що грошове забезпечення за березень 2018 року збільшилось на 584,84 грн порівняно з лютим 2018 року, то позивач має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 4 024,42 грн. (4 463,15 грн. - 438,73 грн.) до дати наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 4 024,42 грн. щомісячно за період з 01 березня 2018 року до 09 березня 2021 року.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.