Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №420/41086/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41086/25

Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:15.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі – в/ч) НОМЕР_1 про:

- визнання протиправною діяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 , з лав Збройних Сил України на підставі пп."г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон №2232-XII), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю II групи;

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю II групи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 та звернувся до безпосереднього командування в/ч НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби від 29 серпня 2025 року №65719, на підставі пп."г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України №2232-ХІІ, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідною довідкою ЛКК та витягом рішення ЕКОПФП. Однак, відповідач відмовив у задоволенні поданого рапорту, мотивуючи це тим, що у матері позивача є також донька, сестра позивача, яка повинна забезпечити догляд за матір`ю. Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. У своїх доводах позивач посилається на те, що його сестра постійно проживає за межами України, що підтверджується документально, у зв`язку з чим не може здійснювати догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. Отже, звільнення позивача з військової служби обумовлено необхідністю забезпечити постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, оскільки інші члени сім`ї, що можуть здійснювати такий догляд відсутні.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- суд першої інстанції залишив поза увагою своє право кваліфікувати не подання відзиву суб`єкта владних повноважень як визнання позову, це має особливе значення з огляду на те, що апелянтом було надано вичерпні докази (офіційні документи з Італії, довідку органу місцевого самоврядування), які повністю спростовують формальні мотиви відмови відповідача;

- відповідач, отримавши копію позову з доданими новими доказами щодо проживання сестри в Італії, не висловив жодних заперечень щодо їх суті та не надав відзиву, у якому б обґрунтував відсутність підстав для звільнення навіть за наявності цих документів, проте суд першої інстанції не врахував ці докази виключно через те, що вони "не були подані з рапортом";

- відсутність поданого відзиву зі сторони відповідача на стадії судового розгляду свідчить про відсутність у нього правових контраргументів, не узявши до уваги належні докази за власною ініціативою та за відсутності заперечень відповідача, суд першої інстанції порушив принцип змагальності та діяв упереджено;

- суд першої інстанції не надав оцінки доказам по суті справи, мотивувавши це виключно процесуальним аспектом подачі рапорту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу за мобілізацією 25 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року та наказом від 25 лютого 2022 року №24 зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 , де проходив військову службу до 30 травня 2025 року; з 04 червня 2025 року наказом №126 зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_3 .

29 серпня 2025 року позивач звернувся до свого безпосереднього командира – командира інженерно-саперного взводу НОМЕР_4 батальйону НОМЕР_5 ОШП в/ч НОМЕР_1 з рапортом, яким просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його - головного сержанта інженерно-саперного взводу 1 батальйону НОМЕР_5 ОШП в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_2 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи. Претензій до командування в/ч НОМЕР_1 та Міністерства оборони України не маю. Від проходження ВЛК відмовляюсь. Бажання продовжувати військову службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю не маю.

До рапорту, як у ньому зазначено, додано:

1. Нотаріальна копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_6 ;

2. Оригінал Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 від 15 серпня 2025 pоку;

3. Нотаріальна копія Картки платника податків ОСОБА_1 ;

4. Нотаріальна копія Свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_7 від 19 березня 1993 року;

5. Нотаріальна копія заяви ОСОБА_3 зареєстрована в реєстрі за №1838 від 25 серпня 2025 року;

6. Нотаріальна копія паспорта громадянки України ОСОБА_3 серія НОМЕР_8 ;

7. Оригінал Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 від 15 серпня 2025 року;

8. Нотаріальна копія Картки фізичної особи платника податків ОСОБА_3 ;

9. Нотаріальна копія Пенсійного посвідчення ОСОБА_3 серія НОМЕР_9 від 17 грудня 2004 року;

10. Нотаріальна копія Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 22/25/1203/В, дата прийняття рішення 07 серпня 2025 р.

11. Нотаріальна копія Свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_10 від 19 квітня 2017 року.

Так, згідно обставин справи, матір позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю другої групи.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №22/25/1203/В від 07 серпня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено другу групу інвалідності з 07 серпня 2025 року по причині "загальне захворювання", з датою повторного оцінювання 09 серпня 2027 року.

За результатами розгляду рапорту №65719 від 29 серпня 2025 року головного сержанта командира 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу НОМЕР_4 штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , старшого сержанта ОСОБА_5 , про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, ТВО командира в/ч НОМЕР_1 надано відповідь про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби.

Відмова мотивована тим, що для звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовцем необхідно підтвердити наявність одночасно двох обставин в межах однієї підстави звільнення:

- наявність необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

27 вересня 2025 року із ІНФОРМАЦІЯ_3 (вих. №1309/5986 від 26 вересня 2025 року) до в/ч НОМЕР_1 (вх. №18443 від 27 вересня 2025 року) надійшов Акт №36 перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з яким, шляхом інформаційного обміну виявлено, що у військовослужбовця є сестра – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підтверджуючі документи щодо неможливості сестрою утримувати та здійснювати догляд за матір`ю – відсутні.

Таким чином, матеріалами рапорту не підтверджено нормативно закріплену вимогу про "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, котра потребує догляду", враховуючи на наявність сестри (І ступінь споріднення), котра не потребує догляду. Крім того, у відповідності до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надавалися до рапорту документи щодо своєї рідної сестри. У поданому рапорті про зазначені обставини взагалі не повідомлялося, відповідачем це не досліджувалося і рішення не приймалося.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі на підставі пп."г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами, передбаченими абз.13 п.3 ч.12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач не позбавлений права повторного звернення до відповідача з рапортом про звільнення із наданням належним чином оформлених документів, які б свідчили про наявність підстав, які надають право відповідачу звільнити позивача з військової служби відповідно до пп."г" п.2 ч.4, ч.12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VIII (далі – Закон №389-VIII).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За визначенням ч.1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Колегія суддів зазначає, що підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №25232-ХІІ, а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема, під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п.2).

Відповідно пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом 13 п.3 ч.12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008).

Пунктом 6 Положення №1153/2008передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ.

Крім того, п.7 Положення №1153/2008 встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у такому порядку, зокрема:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно п.233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування в/ч відповідно до пп.1 п.35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням в/ч складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).

Отже, правом звільнення позивача з військової служби наділений командир в/ч НОМЕР_1 .

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170 (далі – Інструкція №170).

Згідно п.14.10 Інструкції №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до в/ч за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Відповідно п.12.11 Інструкції №170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідноп.14.30 Інструкції №170, під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) в/ч або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в пп.пп.22, 25-28 п.5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Додатком 19 до Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема, відповідно до п.5 Додатку 19, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, подаються:

- копія аркуша бесіди;

- копія рапорту військовослужбовця;

- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема: 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, звільнення з військової служби через сімейні обставини відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього командира з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.

За наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2025 року позивач звернувся до свого безпосереднього командира – командира інженерно-саперного взводу НОМЕР_4 батальйону НОМЕР_5 ОШП в/ч НОМЕР_1 з рапортом, яким просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його - головного сержанта інженерно-саперного взводу 1 батальйону НОМЕР_5 ОШП в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_2 з військової служби відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закон №2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Матеріалами справи підтверджується, що матір позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю другої групи, на підтвердження чого разом із рапортом було подано нотаріально посвідчену копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №22/25/1203/В від 07 серпня 2025 року.

Відповідно до Довідки ЛКК №471 від 08 вересня 2025 року та Висновку №471 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_3 потребує догляду вдома, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, потребує постійного стороннього догляду.

За результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII, відповідач відмовив у його задоволенні, мотивувавши відмову тим, що матеріалами рапорту не підтверджено нормативно закріплену вимогу про "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, котра потребує догляду", враховуючи на наявність сестри (І ступінь споріднення), котра не потребує догляду.

Колегія суддів погоджується з посилання суду першої інстанції, що на час розгляду відповідачем звернення позивача про звільнення його з військової служби було відсутнє підтвердження неможливості здійснювати догляд за матір`ю сестрою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо доводів апеляційної скарги, що інші члени сім`ї, що можуть здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи відсутні, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що умовами для отримання права на звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, передбаченими абз. 13 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу, є:

- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби, не заперечував факту наявності інвалідності ІІ групи у матері позивача та необхідності здійснення постійного догляду за нею.

Крім того, у відповіді відповідача про відмову у задоволенні рапорту на звільнення позивача з військової служби зазначено, що 27 вересня 2025 року із ІНФОРМАЦІЯ_3 (вих. №1309/5986 від 26 вересня 2025 року) до в/ч НОМЕР_1 (вх. №18443 від 27 вересня 2025 року) надійшов Акт №36 перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , підполковником ОСОБА_6 , згідно з яким, шляхом інформаційного обміну виявлено, що у військовослужбовця є сестра – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підтверджуючі документи щодо неможливості сестрою утримувати та здійснювати догляд за матір`ю – відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач дійшов висновку, що матеріалами рапорту не підтверджено нормативно закріплену вимогу про "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, котра потребує догляду", враховуючи наявність сестри позивача (І ступінь споріднення), котра не потребує догляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами, передбаченими абз.13 п.3 ч.12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 у справі №120/1909/23.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.