Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №540/7596/21 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 06 липня 2026 р.

Справа: №540/7596/21

Суддя: Лук'янчук О.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 540/7596/21

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, викладену у листі від 22.09.2021р. №2100-0307-8/46801.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно у встановленому законодавством порядку розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 01.07.2021р. про поновлення виплати пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 454,00 грн. судового збору.

Також з заяви представника ОСОБА_1 вбачається, що у відповідь на звернення представника Позивача про добровільне виконання Постанови від 06.09.2022 Відповідач листом від 01.12.2023 № 2100-0209-8/40151 повідомив, що у грудні 2022 року повторно у встановленому законодавством порядку розглянув по суті заяву ОСОБА_1 від 01.07.2021, про поновлення виплати пенсії та прийнято відповідне рішення про призначення пенсії.

Виплату пенсії розпочато з січня 2023 року. Розмір пенсії склав: з 01.01.2023 10340,35 грн; з 01.03.2023 - 11670,12 грн.

Також Відповідач в листі від 01.12.2023 вказав, що заборгованість у сумі 242202,38 (з 01.11.2020 по 31.12.2022) буде погашена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат в порядку черговості.

Не погоджуючись з відмовою Відповідача стосовно виплати пенсії за період з 01.11.2020 по 31.12.2022 Позивач обрав в якості способу захисту - звернення до суду з позовною заявою.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року у справі №420/17505/24, яке залишене без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області що полягає у несплаті нарахованої суми в рахунок пенсії за період з 01.01.2019 року по 12.2022 року в сумі 242202,38 грн., зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити виплату заборгованості пенсії позивача за період з 01.01.2019 року по 12.2022 року з індексацією та з компенсацією втрати частини доходів – відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовної заяви та апеляційної скарги по справі №420/17505/24, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Позивачем обраний неналежний спосіб захисту і він має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень.

20.02.2025 року Позивач звернутися до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження.

25.02.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кліміченко Галиною Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77312105 (ідентифікатор доступу: БД6ЕБ0Д55335), постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

У відповідь на вимогу державного виконавця від 25.11.2025 №77312105 (виконавче провадження від 25.02.2025 №77312105), щодо виконання постанови П`ятого від 06.09.2022 у справі №540/7596/21 Головним управлінням направлено лист від 03.12.2025 № 2100-0307-8/47653, в якому, зокрема, зазначено:

“На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі №540/7596/21, що набрала законної сили 06.09.2022 якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно у встановленому законодавством порядку розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 01.07.2021р. про поновлення виплати пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, у грудні 2022 року гр. ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії в межах покладених зобов`язань.

Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.01.2023 становив 10340,35 грн.

Сума доплати по перерахунку пенсії за період з 01.11.2020 по 31.12.2022 (по місяць відпрацювання рішення суду) складає 242202,38 грн (джерело фінансування Державний бюджет України - за минулі періоди).

Зазначена сума обліковується в реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 22.10.2018 за №?1189/32641.

Звертаємо увагу, що з набранням чинності у липні 2025 року Постанови № 821 змінено механізм фінансування пенсій.

В рамках поетапного погашення заборгованості за минулі періоди із загальної суми заборгованості - 242202,38 грн, обчисленої на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі №540/7596/21, (здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, пропорційно виділеним коштам на цю мету), додатковими відомостями проведено виплату частини заборгованості за минулі періоди: 30.10.2025 - 187,35 грн, 26.11.2025 - 187,35 грн.

До кінця року, в рамках затвердженого Пенсійним фондом України помісячного розпису на 2025 рік буде продовжена виплата частини боргу за минулі періоди.”

17.12.2025 року до суду за вхід. №АВ/420/146/25 надійшла заява представника ОСОБА_2 в порядку 383 КАС України, в якій він просить:

- визнати протиправними дії, рішення, бездіяльність відповідача, допущену ним під час виконання Постанови від 06.09.2022 , а саме, відповідач протиправно не здійснив виплату заборгованості з пенсії за період з 01.11.2020 по грудень 2022 року;

- згідно до положень ч.ч.1-3 ст.249 КАС України постановити окрему ухвалу і направити її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме, зобов`язати відповідача здійснити виплату заборгованості з пенсії за період з 01.11.2020 по грудень 2022 року;

- зобов`язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання Постанови від 06.09.2022 року у адміністративній справі № 540/7596/21.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що у відповідь на звернення представника Позивача про добровільне виконання Постанови від 06.09.2022 Відповідач листом від 01.12.2023 № 2100-0209-8/40151 повідомив, що у грудні 2022 року повторно у встановленому законодавством порядку розглянув по суті заяву ОСОБА_1 від 01.07.2021, про поновлення виплати пенсії та прийнято відповідне рішення про призначення пенсії.

Виплату пенсії розпочато з січня 2023 року. Розмір пенсії склав: з 01.01.2023 10340,35 грн; з 01.03.2023 - 11670,12 грн.

Також Відповідач в листі від 01.12.2023 вказав, що заборгованість у сумі 242202,38 (з 01.11.2020 по 31.12.2022) буде погашена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат в порядку черговості.

Разом з тим, Позивач вважає, що Відповідач протиправно не здійснив виплату нарахованої заборгованості з пенсії Позивача за період з 01.11.2020 по 31.12.2022 на виконання Постанови від 06.09.2022, а здійснює її виплату відповідно до Порядку затвердженого Постановою №821.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 р. у задоволенні представника ОСОБА_1 за вхід. №АВ/420/146/25 від 17.12.2025 року в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дій відповідача щодо не виконання рішення суду по справі №540/7596/21 – відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 року у справі № 540/7596/21; визнати протиправними дії, рішення, бездіяльність відповідача, допущену ним під час виконання Постанови від 06.09.2022 , а саме: відповідач протиправно не здійснив виплату заборгованості з пенсії за період з 01.11.2020 по грудень 2022 року; згідно до положень ч.ч.1-3 ст.249 КАС України постановити окрему ухвалу і направити її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме: зобов`язати відповідача здійснити виплату заборгованості з пенсії за період з 01.11.2020 по грудень 2022 року; зобов`язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання Постанови від 06.09.2022 року у адміністративній справі № 540/7596/21.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №420/17505/24, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позивачу було прямо вказано, що належним способом захисту є саме звернення у порядку статті 383 КАС України. Зокрема, суд зазначив, що: «...позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності...». Таким чином, звернувшись із заявою у порядку статті 383 КАС України, заявник виконав вказівки суду щодо належного способу судового захисту. Однак у даній справі суд першої інстанції фактично відмовив у захисті порушеного права, пославшись уже на інші підстави — наявність незавершеного виконавчого провадження та необхідність подальшого здійснення виконавчих дій. Такий підхід створює ситуацію правової невизначеності та позбавляє заявника ефективного судового захисту.

Також вказує, що Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №540/7596/21 набрала законної сили 06.09.2022, тобто задовго до набрання чинності Постановою КМУ №821. Отже, відповідач не мав правових підстав застосовувати Постанову №821 до спірних правовідносин, а висновок суду про правомірність таких дій є помилковим.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що з огляду на відсутність у спірних відносинах протиправних дій та протиправних рішень відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, суд не знайшов підстав для постановлення окремої ухвали.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 Кодексу, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду чи умисне ухилення від вчинення будь-яких дій, спрямованих на його виконання, що порушує законні права та інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених саме рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020р. у справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Отже, при розгляді заяв в порядку ст.383 КАС України суд повинен з`ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов`язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.

Суд встановив, що 20.02.2025 року Позивач звернутися до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження.

25.02.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кліміченко Галиною Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77312105 (ідентифікатор доступу: БД6ЕБ0Д55335), постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

У відповідь на вимогу державного виконавця від 25.11.2025 №77312105 (виконавче провадження від 25.02.2025 №77312105), щодо виконання постанови П`ятого від 06.09.2022 у справі №540/7596/21 Головним управлінням направлено лист від 03.12.2025 № 2100-0307-8/47653, в якому, зокрема, зазначено:

“На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі №540/7596/21, що набрала законної сили 06.09.2022 якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно у встановленому законодавством порядку розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 01.07.2021р. про поновлення виплати пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, у грудні 2022 року гр. ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії в межах покладених зобов`язань.

Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.01.2023 становив 10340,35 грн.

Сума доплати по перерахунку пенсії за період з 01.11.2020 по 31.12.2022 (по місяць відпрацювання рішення суду) складає 242202,38 грн (джерело фінансування Державний бюджет України - за минулі періоди).

Зазначена сума обліковується в реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 22.10.2018 за №?1189/32641.

Звертаємо увагу, що з набранням чинності у липні 2025 року Постанови № 821 змінено механізм фінансування пенсій.

В рамках поетапного погашення заборгованості за минулі періоди із загальної суми заборгованості - 242202,38 грн, обчисленої на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі №540/7596/21, (здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, пропорційно виділеним коштам на цю мету), додатковими відомостями проведено виплату частини заборгованості за минулі періоди: 30.10.2025 - 187,35 грн, 26.11.2025 - 187,35 грн.

До кінця року, в рамках затвердженого Пенсійним фондом України помісячного розпису на 2025 рік буде продовжена виплата частини боргу за минулі періоди.”

Інших відомостей про вчинені державним виконавцем виконавчих дій Автоматизована система виконавчого провадження не містить. Позивачем про таке не зазначено.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону № 1404-VIII).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону № 1404-VIII).

Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Зокрема, частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною третьою цієї ж статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а за частиною четвертою вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Крім того, відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення підлягає виконанню, але в разі відкриття виконавчого провадження контроль за виконанням здійснюється державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що виконавче провадження триває, державний виконавець вчиняє виконавчі дії з примусового виконання судового рішення, і заявник не надав доказів, що державний виконавець вичерпав усі заходи примусового виконання або що бездіяльність відповідача є остаточною та невиправною.

В апеляційній скарзі апелянт також зазначає про те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №420/17505/24, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позивачу було прямо вказано, що належним способом захисту є саме звернення у порядку статті 383 КАС України. Зокрема, суд зазначив, що: «...позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності...».

Таким чином, звернувшись із заявою у порядку статті 383 КАС України, заявник виконав вказівки суду щодо належного способу судового захисту. Однак у даній справі суд першої інстанції фактично відмовив у захисті порушеного права, пославшись уже на інші підстави — наявність незавершеного виконавчого провадження та необхідність подальшого здійснення виконавчих дій. Такий підхід створює ситуацію правової невизначеності та позбавляє заявника ефективного судового захисту

Колегія суддів зазначає, що вказівка суду у справі №420/17505/24 стосувалася виключно визначення належної процесуальної форми захисту прав, яким є стаття 383 КАС України, а не новий позов. Проте, встановлення судом належного способу захисту не звільняє заявника від обов`язку довести наявність фактичних та правових підстав для задоволення такої заяви на момент її розгляду.

Також колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на неправильне застосування судом Порядку № 821 жодним чином не нівелює того факту, що ним не виконано обов`язкову процесуальну умову для звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України.

Інших суттєвих доводів щодо протиправності бездіяльності відповідача при виконанні рішення суду в даній справі апелянтом не наведено.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 07 липня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua