Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №523/5192/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 523/5192/26

Перша інстанція: суддя Бузовський В.В.,

повний текст судового рішення

складено 18.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 18 травня 2026 року у справі № 523/5192/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси через електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд» з адміністративним позовом до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 02.03.2026 серії ОДП № 0046401.

Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 18 травня 2026 року суд задовольнив позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Скасував постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 0046401 від 02 березня 2026 року, прийняту інспектором з паркування Матєуш Є.О., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП – закрив. Стягнув з Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 532 грн. 48 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, у якій вказав, що з наданих інспектором фотознімків щодо розташування транспортного засобу позивача вбачається, що вказаний автомобіль своїм розташуванням створює перешкоди для руху пішоходів, зокрема осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими візками, а також створює загрозу безпеці дорожнього руху.

Відтак, на переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП. Водночас, чинне законодавство не встановлює обов`язку інспектора з паркування здійснювати спеціальні заміри ширини проходу чи складати окремий акт вимірювання для підтвердження факту створення перешкоди руху пішоходів.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому ОСОБА_1 вказав, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи і дав їм належну правову оцінку.

Зокрема, відповідно до наявних у матеріалах справи фотознімків, транспортний засіб позивача марки CHEVROLET (державний номерний знак НОМЕР_1 ) був розташований на краю тротуару, що свідчить про відсутність факту залишення для руху пішоходів менше ніж 2 метри вільного простору або створення очевидних перешкод для їхнього руху. У зв`язку з цим позивач наголошує на безпідставності тверджень інспектора з паркування щодо наявності в діях водія порушення вимог пункту 15.10 «д» Правил дорожнього руху України, оскільки відповідачем не надано точних вимірів відстані між автомобілем та протилежною межею тротуару, тоді як матеріалами фотофіксації візуально підтверджується наявність вільного проходу для пішоходів шириною близько 4 – 4,5 метра.

З огляду на вказане, позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вжиття судом заходів повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України).

Згідно з п. 1.10 ПДР України стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Відповідно до п. 15.1 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Згідно з п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.

Отже, хоча за загальним правилом стоянка забороняється на тротуарах крім визначених для цього місць, законодавець допускає можливість стоянки легкових автомобілів у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, не робить неможливим рух інших транспортних засобів або не створює перешкоду для руху пішоходів

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка до статті передбачає, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що належний йому легковий автомобіль поставлено на стоянку на тротуарі, що створює перешкоду для руху пішоходів, чим порушено п.п. 15.10 д) ПДР України.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За ч. 1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що при складенні оскаржуваної постанови інспектором проведено фотофіксацію правопорушення в режимі фотозйомки.

Так, із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що автомобіль не перешкоджав руху пішоходів, не змушував їх змінювати маршрут або виходити на проїжджу частину, що свідчить про відсутність не лише складу, а й самої події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП.

При цьому з аналізу матеріалів справи встановлено, що належний позивачу транспортний засіб був припаркований ним в одному ряду з іншими автомобілями на краю тротуару таким чином, аби не створювати перешкод для руху пішоходів.

Більше того, з наявних у матеріалах справи фотознімків чітко вбачається вільний та безперешкодний рух людей пішохідною зоною поруч із вказаним автомобілем.

Щодо доводів апелянта про створення перешкод для руху пішоходів, зокрема осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими візками у зоні пішохідного переходу, колегія суддів зауважує таке.

Позивач не може нести відповідальність за розміщення пішохідного переходу безпосередньо навпроти клумби та електроопори (стовпа). Недоліки в організації дорожнього руху або облаштуванні прилеглої території не залежать від водія, оскільки матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем встановлених Правилами дорожнього руху вимог щодо залишення необхідної ширини тротуару для вільного проходу громадян.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини свідчать про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та наявність підстав для скасування спірної постанови із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та задоволення даних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 18 травня 2026 року у справі № 523/5192/26 - залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 18 травня 2026 року у справі № 523/5192/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко