Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №280/3320/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3320/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Сіпака А.В.) в адміністративній справі №280/3320/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2025, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішенням зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01 лютого 2023 року по 19 листопада 2024 року з розрахунку 50 000грн на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених сум.

04.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю, в якій заявник просить:

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №280/3320/25;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №280/3320/25 у строк 10 календарних днів з дня отримання ухвали суду;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у звіті про виконання судового рішення зазначити чи виконано рішення суду у повному обсязі; які саме дії вчинено на виконання рішення суду, чи здійснено перерахунок додаткової винагороди, який період охоплено перерахунком; яку суму нараховано, яку суму фактично виплачено, дату фактичної виплати, реквізити наказів, розрахунків, платіжних доручень або інших документів, що підтверджують виконання рішення; у разі невиконання або неповного виконання рішення — конкретні причини такого невиконання;

у разі неподання звіту або подання звіту, який не підтверджує повного виконання судового рішення, вирішити питання про застосування до керівника Військової частини НОМЕР_1 заходів процесуального примусу, передбачених КАС України.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначив про невиконання боржником судового рішення.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про встановлення контролю з виконання судового рішення.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржену ухвалу скасувати, та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема і тим, що суд першої інстанції помилково поставив можливість встановлення судового контролю у залежність від відкриття виконавчого провадження та наявності ідентифікатора доступу до нього. Такий підхід прямо суперечить частинам другій і четвертій статті 382 КАС України. Отримання виконавчого листа не виключає судового контролю.

Учасники справи не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Так суд першої інстанції постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю виснував, що враховуючи відкрите виконавче провадження, рішення має бути виконане органом ДВС у виконавчому провадженні, який в тому числі повинен контролювати його виконання та виконати, що визначено Законом №1404-VIII.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

В силу приписів ст .129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.ст. 14, 370 КАС України рішення суду є обов`язковим для виконання.

При цьому, для цілей застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стадія виконання рішення суду є складовою доступу до правосуддя.

Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

У свою чергу, судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).

Одним із видів судового контролю за виконанням рішення суду, який передбачений КАС України, є встановлення судом обов`язку суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України).

Отже нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. (ч. 4 ст. 382-1 КАС України)

Як свідчать матеріали справи, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 280/3320/25 набрало законної сили 13.11.2025.

20.02.2026 судом був виданий виконавчий лист.

Доказів того, що відкрито виконавче провадження за вказаним листом матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції в частині посилання на примусове виконання, як підставу відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю з виконання рішення є помилковими. А згідно з ч.4 ст.382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Крім того, приписи норм КАС України, що регулюють питання судового контролю з виконання рішення, не визначають неможливості з його встановлення навіть при наявності відкритого виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції не здійснив перевірки обґрунтованості поданої заяви, а отже оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною та обґрунтованою як того вимагає ст. 242 КАС України, у зв`язку з чим ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320 321, 322, 325 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в адміністративній справі №280/3320/25 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили здати ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак