Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №280/7484/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7484/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року в адміністративній справі №280/7484/25 (головуючий суддя І першої інстанції Прасов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі №280/7484/25 позов задоволено: стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при виключенні зі штату (закінченні служби) в сумі 154740 грн. 60 коп.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі №280/7484/25 набрало законної сили 06 лютого 2026 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року задоволено заяву Військової частини НОМЕР_1 про роз`яснення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі №280/7484/25 та роз`яснено, що стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі штату (закінченні служби) в сумі 154740 грн. 60 коп. необхідно здійснювати з урахуванням податкових зобов`язань.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити у роз`ясненні судового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під виглядом роз`яснення в ухвалі фактично змінено зміст судового рішення від 24.12.2025, доповненням його резолютивної частини новою умовою про необхідність «урахування податкових зобов`язань» при виконанні рішення. Апелянт наполягає, що резолютивна частина рішення від 24.12.2025 була чіткою, повною та однозначною, що виключало процесуальну підставу для її роз`яснення відповідно до статті 254 КАС України. Відсутність у резолютивній частині рішення застереження про утримання податків та зборів є свідомою позицією суду першої інстанції, яка могла бути переглянута виключно шляхом апеляційного оскарження самого рішення, а не шляхом подання заяви про роз`яснення. Інститут роз`яснення судового рішення не може використовуватися для вирішення розбіжностей у позиції стягувача й боржника щодо порядку виконання судового рішення.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Статтею 254 КАС України встановлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, роз`яснене може бути рішення суду, якщо без такого роз`яснення його складно виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що резолютивна частина судового рішення, яке відповідач просив роз`яснити, викладена з урахуванням позовних вимог, з якими ОСОБА_1 звернувся до суду.

Водночас, в оскаржуваній ухвалі суд роз`яснив, що стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі штату (закінченні служби) в сумі 154740 грн. 60 коп. необхідно здійснювати з урахуванням податкових зобов`язань.

Аналіз встановлених вище обставин свідчить, що судове рішення було прийнято у відповідності до сформульованих позивачем вимог, а ухвала суду про його роз`яснення жодним чином не змінила резолютивну частину рішення.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні,

Згідно підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

При цьому, змістом 163.1 підпунктів 163.1.1 та 163.1.2 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Водночас відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового Кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Так, підп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Аналіз наведених норм чинного податкового законодавства свідчить, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є доходом позивача, що підлягає оподаткуванню, відповідальність за яке несе роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

При цьому, законодавством не встановлено будь-яких особливостей або спеціального порядку сплати податків у випадку, якщо заробітна плата або інші виплати, пов`язані з трудовими правовідносинами, стягуються з роботодавця у примусовому порядку під час виконання судового рішення, ухваленого на користь працівника.

Суд зазначає, що ухвала про роз`яснення судового рішення щодо необхідності сплати податкових зобов`язань з нарахованої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні жодним чином не змінює судове рішення і у повному обсязі відповідає приписам статті 254 КАС України.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду у справах № 755/12623/19 та № 910/4518/16 колегія суддів відхиляє, як безпідставні, зважаючи на відмінність предметів спору у зазначених вище судових справах та у справі № 280/7484/25, що є предметом апеляційного оскарження, а також, враховуючи відсутність у вказаних постановах Верховного Суду висновків, що стосуються питання роз`яснення судового рішення.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року в адміністративній справі №280/7484/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року в адміністративній справі №280/7484/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак