Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №340/5836/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5836/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року (суддя Савонюк М.Я.) у справі №340/5836/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплатити грошового забезпечення з 20.05.2023 по 31.03.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення з 20.05.2023 року по 31.03.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу під час військової служби у спірному періоді не здійснено належним чином розрахунок та виплату грошового забезпечення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704".

Судом прийнято до уваги, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025 на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №

320/29450/24.

Суд врахував, що згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З цих підстав суд зазначив, що на момент спірних правовідносин (з 20.05.2023 по 31.03.2024) постанова Кабінету Міністрів України № 481 була чинною, а тому підстав для застосування редакції постанови Кабінету Міністрів України №704, яка в спірний період, з 20.05.2023 по 31.03.2024, не була чинною, у суду відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що у спірному випадку не можуть бути застосовані положення постанови КМУ №481, оскільки у разі якщо закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, такий закон чи інший правовий акт не застосовується. Звертає увагу, що рішенням суду у справі №320/20450/24 визнано протиправним та нечинним п.2 постанови КМУ №481. Наполягає, що у період з 20.05.2023 по 31.03.2024 грошове забезпечення має бути перераховано із розрахункової величини – прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2023 та 01.01.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити ез змін як законне та обгрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, ОСОБА_2 у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що відповідачем не заперечується.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 91 від 31.03.2024 позивача з 31.03.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.14).

У спірний період проходження військової служби з 20.05.2023 по 31.03.2024 розміри посадового окладу позивача та окладу за військовим (спеціальним) званням розраховувалися виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн та визначались шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, що підтверджується архівними відомостями про нарахування та виплату йому грошового забезпечення (а.с. 37).

21.07.2025 позивач засобами електронного зв`язку звернувся до відповідача з заявою, у якій, серед іншого, просив здійснити перерахунок та виплату належного за період з 20.05.2023 по 31.03.2024 грошового забезпечення (основних і додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (а.с. 15-18).

Письмових доказів розгляду такого звернення відповідачем не надано.

Позивач вважає неправильним обчислення та виплату йому грошового забезпечення під час проходження ним військової служби, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою №481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

В свою чергу, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Питання щодо застосування положень постанови КМУ №704, в редакції змін, внесених постановою КМУ №481, до скасування вказаних змін у судовому порядку, було предметом дослідження Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №520/5814/24 (постанова від 17.02.2026).

За наслідками розгляду вказаної справи Верховним Судом зроблено такі висновки:

« 44. Згідно з частинами першою - третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

45. Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

46. При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

47. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

48. Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

49. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

54. У первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.

55. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

56. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

57. Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

58. Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Постанови № 704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

59. Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.

60. Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.

61. Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Застосовуючи вказані висновки Верховного Суду до правовідносин, які розглядаються у цій справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність у позивача права на розрахунок його грошового забезпечення, в тому числі в період з 20.05.2023 по 31.03.2024, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2023 та 01.01.2024.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №340/5836/25 - скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплатити грошового забезпечення з 20.05.2023 по 31.03.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024;

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 20.05.2023 року по 31.03.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, з урахуванням раніш виплачених сум.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 06.07.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров