Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №703/3117/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3117/26

2-а/703/38/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №2706 від 22.09.2025 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за те, що він, будучи визнаним рішенням військово-лікарської комісії обмежено придатним, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025.

Позивач стверджує, що правопорушення він не вчиняв, оскільки він є особою з інвалідністю 2 групи, відповідно на нього не поширюється обов`язок проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025.

Просив урахувати, що у вересні 2025 року він повідомляв посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що є особою з інвалідністю 2 групи безстроково, яку йому було встановлено з 01.05.2017, на підтвердження чого надав копію пенсійного посвідчення та копію довідки МСЕК. Однак, його пояснення та документи фактично були проігноровані, що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Також зазначив, що він не був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а розгляд справи та винесення постанови фактично було проведено у день складення протоколу. Лише після блокування рахунків йому стало відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності та про існування оскаржуваної постанови.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив скасувати постанову № 2706 від 22.09.2025 про притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.

Ухвалою від 21 травня 2026 року суд поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом, відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Одночасно суд встановив відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 , своїм правом на подання відзиву та доказів не скористався.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом установлено, що 22 вересня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на нього штраф у сумі 17000 грн.

Згідно з цією постановою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він з 01.10.1999 рішенням військово-лікарської комісії був визнаний обмежено придатним до військової служби. У зв`язку з цим він на підставі п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» повинен був до 05.02.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Для цього військовозобов`язаний повинен був самостійно звернутися до ТЦК та СП з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду або самостійно отримати направлення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного або резервіста. Однак ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд до зазначеної дати.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена стаття КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Закону України «Про оборону України» визначено права та обов`язки громадян України у сфері оборони.

Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначенні ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

04.05.2024 набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до зазначеного Закону був приведений у відповідність наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у такій редакції: «2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2024 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Суд зазначає, що стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було накладено на позивача за порушення вимог п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, а саме за те, що він протягом встановленого законом терміну з 04.05.2024 по 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Разом з тим, зі змісту довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 201249, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 900762 від 29 травня 2017 року та пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 26 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 з 21.03.2016 мав ІІІ (третю) групу інвалідності. 01.07.2017 йому було встановлено ІІ (другу) групу інвалідності безтерміново.

Указане підтверджується також довідкою відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області від 15 квітня 2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян № 7 (сервісному центрі) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як одержувач пенсії по інвалідності згідно Закону України № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (2 група інвалідності, загальне захворювання, довічно).

Суд зазначає, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних Закону України від 21.03.2024 №3621-IX визначено, що обов`язок пройти повторний медичний огляд не розповсюджується на осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю.

Отже, позивач не мав обов`язку проходити медичний огляд відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону.

Суд зауважує, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд також наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, та які б дозволили вказати на достовірність обставин, викладених у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи, відносно якої винесена постанова.

Таким чином, ураховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволити повністю.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №2706 від 22 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього 17000 грн. штрафу.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя І.Я. Биченко