Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №570/6166/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/6166/25

Номер провадження 1-кп/570/151/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025180000000348 за, обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шубків Рівненського району Рівненської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, який є інвалідом ІІІ групи, який є раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 07 вересня 2025 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки «Audi А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 12.4. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), рухаючись зі швидкістю 129.... 139 км/год, яка перевищує допустиму для даної ділянки дороги, правою смутою руху проїзної частини вулиці Шевченка у селі Шубків, Рівненського району, Рівненської області, зі сторони вулиці Центральна, напроти будинку № 7 вищевказаної вулиці в порушення підпункту б) пункту 2.3, пункту 12.3 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, неправильно її оцінив, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді стоячого попутного легкового автомобіля марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , допустив зіткнення із задньою частиною вказаного транспортного засобу.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм помер на місці події. Транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Порушення водієм, ОСОБА_4 , вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху, що вимагає у населених пунктах рух транспортних засобів із швидкістю не більше 50 км/год, перебуває у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (кожна окремо) вказали, що обвинувачений повністю відшкодувала їм, завдану кримінальним правопорушенням шкоду, тому претензій до обвинуваченого вона не мають. Щодо призначення покарання просили суд не застосовувати реальне позбавлення волі.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху ним, як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, визнав повністю і суду показав, що 07 вересня 2025 року приблизно о 17 годині 30 хвилин у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки «Audi А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю 129.... 139 км/год, яка перевищує допустиму для даної ділянки дороги, правою смутою руху проїзної частини вулиці Шевченка у селі Шубків, Рівненського району, Рівненської області, зі сторони вулиці Центральна, напроти будинку № 7 вищевказаної вулиці в порушення підпункту б) пункту 2.3, пункту 12.3 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, неправильно її оцінив, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді стоячого попутного легкового автомобіля марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , допустив зіткнення із задньою частиною вказаного транспортного засобу.

Визнав, що саме порушення вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху спричинило смерть потерпілого. Погодився із результатами експертних висновків по справі.

Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та потерпілі також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілі, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують позитивно особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України доведена повністю.

У відповідності до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).

Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Виходячи з вищенаведеного суд, враховуючи визнання вини самого обвинуваченого та на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом, зважаючи також на досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що викладено в обвинувальному акті.

За роз`ясненнями, що містяться в п.п. 20,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно, ст. 65 КК України, суд призначає покарання, спираючись на три головні критерії: ступінь тяжкості правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.

На прохання сторони захисту в судовому засіданні було досліджено медичні документи обвинуваченого. Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 26.11.2020 ОСОБА_4 в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромаданова НАМН України було проведено оперативне втручання в ділянку головного мозку на 60 % (площини головного мозку).

Згідно епікризу виписки №710 від 30.06.2026 діагноз хворого ОСОБА_4 - артеріо-венозна мальформація лівої лобної часта, стан після оперативного втручання 20.11.2020 ендоваскулярна емболізація АВМ, 02.07.2021 - стереотоксична радіохірургія, симптоматична епілепсія з поліморфними судинними нападами. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 01.07.2026 хворий ОСОБА_4 потребує постійного підтримуючого лікування під наглядом невролога, нейрохірурга та щоденного прийому ліків.

Захисник в судовому засіданні вказав суду, що відповідно до переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання, затвердженого Державним департаментом України з питань виконання покарань та Міністерством охорони здоров`я України від 15.08.2014, хвороба наявна у ОСОБА_4 підпадає до вищевказаного переліку, а саме :

- розділ 7. - Хвороби нервової системи та органів чуття;

- пункт 7.5 – Епілепсія.

На підставі наявної хвороби, ОСОБА_4 має з 2020 року інвалідність III- групи, яка 02.05.2025 року продовжена до 01.03.2027 року.

Досліджені дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказують на його позитивну характеристику, він вперше притягується до кримінальної відповідальності, хоч вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким необережним злочином та в результаті вчиненого ним злочину настала смерть потерпілого, в повному обсязі добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілим ще до початку судового розгляду.

Оцінюючи поведінку обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди, судом встановлено, що на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду обвинувачений повністю визнавав себе винним, у судовому засіданні щиро каявся у скоєному. З цих підстав, суд зазначає обставину щирого каяття як таку, яка пом`якшує покарання обвинуваченому.

Обставини, які обтяжують покарання прокурором не заявлено та судом під час судового розгляду не встановлено.

Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання суд враховує позитивну характеристику обвинуваченого добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим, відсутність обтяжуючої покарання обставини, думку потерпілих про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на певний строк.

Зважаючи на вищенаведені обставини та хворобу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільненням його від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.

Представником потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 подано до обвинуваченого ОСОБА_4 два окремі цивільні позови про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. В процесі судового розгляду потерпілі (кожна окремо) просили вищезазначені позови залишити без розгляду, оскільки обвинувачений відшкодував завдану шкоду добровільно.

Питання про судові витрати, що підтверджені документально, слід вирішити відповідно до ст. 124 КПК України, питання про долю речових доказів - на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до положень ч.5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 зарахувати строк перебування в ІТТ №1 ГУ НП в Рівненській області з 07 вересня 2025 року по 09 вересня 2025 року включно, з розрахунку один день перебування під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.

Відповідно до положень ч.7 ст. 72 КК України в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 зарахувати строк цілодобового домашньогоарешту з 09 вересня 2025 року по 05 листопада 2025 року включно, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, залишити без розгляду.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судових експертиз у розмірі 28524 (двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривню 80 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2026 року.

Речові докази по справі: автомобіль марки «Audi А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернути їх законним володільцям: оптичний диск - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1