Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №569/7774/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7774/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю представника відповідача адвоката Курганської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі позивач) звернувся за допомогою системи «Електронний суд» до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі стягнути з відповідача на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» грошові кошти в розмірі 5403,79 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3960,00 грн.; штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати в розмірі 210,33 грн.; пеня в розмірі 1124,10 грн.; три відсотки річних в розмірі 109,36 грн. Також представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8022,50 грн. та судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.10.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю FORD C-MAX, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та CITROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124, ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що Відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Крім того, згідно постанови встановлено, що Відповідач під час настання дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Рівному західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коженовим С.С. від 04.01.2023 року №ВП 65624008. Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ЕР-217148282. Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив врегулювання страхового випадку, визначив розмір страхового відшкодування та виплатив потерпілій особі 3 960,00 грн, що підтверджується матеріалами страхової справи та платіжними документами. Позивач вважає, що після виплати страхового відшкодування набув право регресної вимоги до відповідача, оскільки останній керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму 5403,79 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3960,00 грн.; штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати в розмірі 210,33 грн.; пеня в розмірі 1124,10 грн.; три відсотки річних в розмірі 109,36 грн.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

28.06.2026 від представника відповідача адвоката Курганської О.В. надійшов відзив на позов, у якому вона частково визнає позовні вимоги. Зокрема, не заперечує проти стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 3 960,00 грн. Водночас просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені. Зазначає, що долучена до позову вимога оформлена від імені іншої юридичної особи та відповідачем не отримувалася. Крім того, між сторонами відсутні договірні правовідносини, які б передбачали відповідальність у вигляді пені, а також положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони виникли з відшкодування шкоди, а не з грошового зобов`язання. Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що не підлягають задоволенню, оскільки - позовна заява подана до суду особисто ліквідатором ТДВ «СГ «Оберіг», а не адвокатом. Також зазначав, що договір не містить конкретизації щодо надання правничої допомоги саме у цій справі, не визначає її вартості, а заявлений до відшкодування розмір витрат є неспівмірним із ціною позову. З урахуванням викладеного просить задовольнити позов частково, стягнувши лише 3960,00 грн страхового відшкодування та 50% сплаченого судового збору, а в решті вимог, зокрема щодо стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені та витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача адвокат Курганська О.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 3960,00 грн. У решті позовних вимог заперечувала, посилаючись на обставини та доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.10.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю FORD C-MAX, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та CITROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою суду від 10 листопада 2023 року у справі №569/20896/23 визнано винним ОСОБА_1 за ст.ст.122-4, 124, ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці.

З постанови слідує, що 16 жовтня 2023 року о 12 год. 57 хв. в м. Рівне по вул. Київська, 4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford C-Max» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, та не дотримався бокового інтервалу, в результаті чого скоїв зіткнення із транспортним засобом «Citroen Berlingo» д.н.з. НОМЕР_5 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

16 жовтня 2023 року о 12 год. 57 хв. в м. Рівне по вул. Київська, 4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford C-Max» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення із транспортним засобом «Citroen Berlingo» д.н.з. НОМЕР_5 та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив її місце.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

16 жовтня 2023 року о 12 год. 57 хв. в м. Рівне по вул. Київська, 4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford C-Max» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Рівному західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коженовим С.С. від 04.01.2023 року № ВП 65624008 на підставі ЗУ "Про виконавче провадження".

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди у встановленому законом порядку встановлена.

В результаті зазначених дій відповідача власнику автомобіля марки CITROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_3 були завдані матеріальні збитки.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу FORD C-MAX, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-217148282.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-217148282 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу CITROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , сума згідно калькуляції становить 7160 грн.

За полісом страхування №EP-217148282 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб 3200,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати.

Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 3960,00 грн.

Позивач, на виконання полісу страхування №EP-217148282, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу CITROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 3960,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №8616 від 25.03.2024 року, копією страхового акту та калькуляцією.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Положення ч. 1 ст.18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Згідно ст. 14 Закону, у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

За умовами ст. 993 ЦК України До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як передбачено ч. 1 ст. 37 чинного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Отже, розмір витрат по виплаті страхового відшкодування становить 3960 грн., що підлягає стягненню з винної у ДТП особи відповідача у даній справі, який вчинив ДТП та залишив місце пригоди.

Щодо стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних, то суд зважає на наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.5ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

У разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення (ч. 8 ст. 34 чинного на даний час Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставин, обов`язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.

Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

За вказаних обставин, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, оцінюючи належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума виплаченого страхового відшкодування у розмірі 3960,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1951,00 грн., оскільки позов задоволено на 73,28%.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір від 16.07.2025 про надання професійної правничої допомоги, укладений між ТДВ «Страхова Група «Оберіг» та ФОП ОСОБА_2 , акт прийому-передачі наданих послуг № 45920/1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 09.02.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Щодо доводів відповідача про те, що договір про надання правничої допомоги укладено між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , а не безпосередньо з адвокатом, суд зазначає наступне. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а наданими доказами підтверджується факт виконання ним професійних дій, пов`язаних із підготовкою та поданням позовної заяви у даній справі.

Однак суд звертає увагу, що звернення до суду з позовами про стягнення страхового відшкодування носить масовий характер, послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними і не потребують великих професійних затрат. Витрати на послуги адвоката в розмірі 8022,50 грн. за даною справою на складання позовної заяви є неспівмірними із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами.

Беручи до уваги вимоги ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення даного позову, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 1 000,00 грн.

На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим, враховуючи поведінку сторони позивача під час розгляду справи та значення даної справи для позивача.

Керуючись ст.12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регрессу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3960 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати по сплаті судового збору в сумі 1951 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу 1000 грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, юридична адреса: 03040 вул. Васильківська буд 14 м. Київ, ЄДРПОУ 39433769.

Відповіда: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 07.07.2026 року.

Суддя Харечко С.П.