Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №569/11778/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11778/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорук Є.І. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №649381 від 25.04.2026: «25.04.2026 01:05:00 м. Рівне, вулиця Басівкутська 178 водій ОСОБА_1 керував ТЗ Ford Mondeo днз НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager номер 0477, що підтверджується тестом номер 2382 від 25.04.2026, результат огляду становить 1,25% проміле. З результатом огляду водій ОСОБА_1 не згідний. Огляд проводився у мед закладі, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп`яніння номер 353 від 25.04.2026, результат огляду становить 1,20% проміле, чим порушив п.2.9.а.ПДР – керування ТЗ особами в стані алк., нарк., чи ін. сп`яніння що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Свідки не залучилась. Згідно ст.266 КУПАП Велась безперервно відеофіксація на технічний пристрій бодікамера 470353.До протоколу додаються: акт огляду на стан сп`яніння, направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння, висновок про результати огляду на стан сп`яніння, інші матеріалами справи, показання технічного засобу відеодиск, копія постанови серії ЕНА номер 7083168, зобов`язання.»

В суді ОСОБА_1 свою вину не визнав, даного адміністративного правопорушення не скоював, оскільки матеріали даного адміністративного правопорушення складені не у відповідності до чинного законодавства. Додатково пояснив, що пристрою газоаналазітор драгер він не довіряє, у зв`язку з чим після проходження огляду на місці зупинки з результатом не погодився, та погодився на медичний огляд у мед.закладі. Однак у мед.закладі знову ж застосували газоаналізатор драгер, у який він продув та який показав стан сп`яніння, що не могло бути дійсним, оскільки алкоголю не вживав. При цьому зразків крові чи сечі для лабораторного дослідження він не здавав, оскільки такої процедури йому запропоновано не було.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Цуняк В.Й. підтримав позицію підзахисного, наголосив на порушенні процедури огляду, що має наслідком застосування ч.5 ст.266 КУпАП України, та відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів що підтверджують скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Також наголосив, що відповідно до інструкції виявлення у водіїв ТЗ стану сп`яніння, у разі позитивного результату газоаналізатора, у особи яка притягається до відповідальності повинні бути відібрані зразки біологічного середовища (крові, сечі), що в даному випадку виконано не було. Просив провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі по тексту - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту - Інструкція).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 липня 2025р. у справі №990SCGC/9/25 наголосила, що: «Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком № 1103. Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.»

Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Так, згідно п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 розділу І Інструкції).

Аналогічні положення містить ст. 266 КУпАП, якою також регламентовано, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Направлення водія на освідування до медичного закладу здійснюється на підставі письмового направлення, форма якого наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 розділу ІІ Інструкції).

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 розділу ІІ Інструкції).

Огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур (п. 2 розділу ІІІ Інструкції).

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи (п. 3 розділу ІІІ Інструкції).

Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння (п. 7 розділу ІІІ Інструкції).

Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться у будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи (п. 8 розділу ІІІ Інструкції).

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження. Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв. Для визначення концентрації алкоголю у другий набір відбирається не менше ніж 20 мл сечі та крові (п. 9 розділу ІІІ Інструкції).

Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. (п. 11 розділу ІІІ Інструкції).

Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. (п. 12 розділу ІІІ Інструкції).

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, примірник якого є додатком № 3 до Інструкції (п. 14 розділу ІІІ Інструкції).

Цей акт є підставою для оформлення відповідного висновку щодо результатів медичного огляду.

Згідно з зазначеним актом медичного огляду використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі здійснюється двічі, з різницею в 20 хвилин.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (п. 15 розділу ІІІ Інструкції).

Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма» (п. 17 розділу ІІІ Інструкції).

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я (п. 19 розділу ІІІ Інструкції).

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 21 розділу ІІІ Інструкції).

Встановлений Інструкцією порядок медичного огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я КП «РОЦПЗН» дотриманий не був.

З акту медичного огляду ОСОБА_1 вбачається, що результат огляду з гозоаналізатору Drager Alcotest є позитивним, а саме показав 1,20% проміле та при цьому зразки біологічного середовища у нього не відбиралися. Разом з тим, ОСОБА_1 з ним не погоджувався.

За таких обставин, акт медичного огляду не може вважатися таким, що відповідає вимогам Інструкції, а складений на його підставі висновок лікаря про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не може бути покладений в основу доведеності його вини у вчиненому правопорушенні.

Зважаючи на викладене, огляд на стан сп`яніння, проведений у лікарні лише за допомогою драгера (газоаналізатора) без лабораторних досліджень крові чи сечі ОСОБА_1 , є не дійсним згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки процедура вимагає обов`язкового лабораторного підтвердження результату.

Про обов`язковість проведення лабораторного дослідження також зазначено у правовому висновку Верховного Суду від 24.04.2020 року у справі №823/1022/16, який є актуальний і станом на сьогоднішній день, де суд виснував, що:

«Разом з вимірюванням вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі за допомогою технічних засобів, з метою уточнення наявних речовин впливу, проводиться лабораторна діагностика.

За результатами огляду на стан сп`яніння і лабораторних досліджень установлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, і складається висновок.

Таким чином, правильним є висновки судів попередніх інстанцій про те, що результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку.»

Відповідно до ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, згідно висновку Верховного суду по справі №215/1448/17 від 18.10.2018 року, за результатами огляду на стан сп`яніння і лабораторних досліджень встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду та складається висновок, який в подальшому може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законом порядку.

Отже, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , оскільки не відібрання біологічного середовища та не проведення по ньому лабораторного дослідження позбавило останнього довести свою невинуватість шляхом оскарження такого висновку, в тому числі шляхом призначення відповідної експертизи. Інших даних, які б ставили під сумнів слова останнього, в матеріалах справи не містяться.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Здійснення працівником поліції відеофіксації огляду на стан сп`яніння не звільняє його від обов`язку належного оформлення адміністративних матеріалів, які лежать в основі доведення обставин протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Аналогічні за змістом висновки міститься у постановах Рівненського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі №569/19926/25, від 23 червня 2023 року, у справі №569/8055/23, постанові Харківського апеляційного суду від 17.12.2025р. у справі №624/532/25, постанові Чернігівського апеляційного суду від 08.12.2025р. у справі №726/3649/25.

Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою уст. 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП , огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналогічні вимоги містяться в п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно ст.62 Конституції України.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року)

Враховуючи практику ЄСПЛ, яка висловлена у рішеннях «Надточій проти України», «Остюрн проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів», «Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії», гарантії прав людини, передбачені Конвенцією, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке порушення можна визначити карно-кримінально правовим та національним правом: колом адресатів та правовими наслідками для адресатів. Тобто гарантії передбачені ст. 4 Протоколу №7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється Державою.

Європейський суд із прав людини неодноразово виявляв кримінальний аспект статті 6 Конвенції, зокрема щодо такого адміністративного правопорушення, як порушення Правил дорожнього руху, за вчинення якого встановлено накладення штрафів, обмежень права керування транспортними засобами [рішення у справах "Schmautzer v. Austria" від 23 жовтня 1995 року (заява N 15523/89), "Malige v. France" від 23 вересня 1998 року (заява N 27812/95)]. За визначенням Європейського суду з прав людини, такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням [рішення у справах "Engel and others v. The Netherlands" від 8 червня 1976 року (заяви NN 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), "Гурепка проти України" від 6 вересня 2005 року (заява N 61406/00), "A. Menarini Diagnostics S.R.L. v. Italy" від 27 вересня 2011 року (заява N 43509/08)].» (абз.2 п.4 та п.п.4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2021 р. №5-р(ІІ)/2021 по справі №3-173/2018(1186/18, 77/19)).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено із порушення вимог закону, суд приходить до висновку, що його вина належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя –