Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №369/7864/21 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7864/21

Провадження № 2/369/450/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/7864/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя , —

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у якому просив суд: в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2164932832224, загальна площа 84, 5 кв. м, житлова площа 50,3 кв. м.; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на грошові кошти у розмірі 703 637 грн 62 коп.; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на грошові кошти у розмірі 703 637 грн 62 коп.; стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 703 637 грн 62 коп; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на ОСОБА_2 .

Позов мотивовано тим, що 01 липня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва задовольнив заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 листопада 1984 року Старокостянтинівським районним відділом ЗАГС Хмельницької області, актовий запис № 223, розірвано.

Позивач зазначав, що під час перебування сторін у шлюбі було набуте майно, яке, на його думку, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме:

?квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право власності від 12.04.2007 року № НОМЕР_3 ;

?квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2164932832224, загальна площа 84, 5 кв. м, житлова площа 50,3 кв. м;

?квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

?грошові кошти, які, за твердженням позивача, перебували на зберіганні у відповідача, а саме 45 000 доларів США, 5 400 євро та 5 000 грн, загальна вартість яких за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову становила 1 407 275 грн 24 коп., а частка кожного з подружжя — 703 637 грн 62 коп.

Позивач вказував, що сторони не досягли згоди щодо добровільного поділу вказаного майна, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.07.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.07.2021 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково. В порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право власності від 12.04.2007 року № НОМЕР_3 . У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.11.2021 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.07.2021 року про забезпечення позову залишено без змін.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

У зустрічному позові ОСОБА_2 просила суд: в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2164932832224, загальна площа 84,5 кв. м, житлова площа 50,3 кв. м.; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2164932832224, загальна площа 84,5 кв. м, житлова площа 50,3 кв. м.

Зустрічний позов мотивовано тим, що у первісному позові позивач зазначив квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , як майно, набуте під час шлюбу, однак просив визнати за ним право власності на всю квартиру, не включивши до позовних вимог вимогу про визнання за відповідачем права власності на 1/2 частину зазначеної квартири.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.10.2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.10.2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від ОСОБА_2 належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу квартири № 28/5/3/87/Ж-ИП від 19 серпня 2013 року та оригінал договору для огляду в судовому засіданні.

Ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.01.2022 року та 01.11.2022 року вирішувались клопотання представника позивача про витребування доказів щодо договору купівлі-продажу квартири № 28/5/3/87/Ж-ИП від 19 серпня 2013 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.07.2022 року у задоволенні клопотання відповідача про залишення первісного позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.06.2023 року у задоволенні клопотання сторони відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи договору про надання правової допомоги відмовлено.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. від 10.10.2023 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 369/7864/21 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.10.2023 року, після повторного автоматичного розподілу справи, справу прийнято до провадження суддею Янченком А. В. та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.02.2024 року клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено. Призначено у справі судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо визначення дійсної ринкової вартості квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , станом на день проведення експертизи. Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.06.2024 року провадження у справі поновлено, оскільки матеріали справи були повернуті експертною установою до суду у зв`язку з відсутністю попередньої оплати за проведення експертизи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.12.2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс» належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу квартири № 28/5/3/87/Ж-ИП від 19.08.2013 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та оригінал договору купівлі-продажу квартири № 28/5/3/87/Ж-ИП від 19.08.2013 року для огляду його у судовому засіданні.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Водночас, враховуючи наявність у матеріалах справи поданої позовної заяви, письмових доказів на її обґрунтування, а також те, що позивачем не подано заяви про залишення первісного позову без розгляду чи відмову від позову, суд вважає за можливе розглянути первісний позов за наявними у справі матеріалами.

21.04.2026 року від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, просила у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічну позовну заяву залишити без розгляду.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку чи доходу.

Відповідно до ч. 1 статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а у разі поділу такого майна частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, а також майно, набуте під час шлюбу, але з підстав, які законом віднесено до особистої приватної власності одного з подружжя.

Разом з тим, презумпція спільності майна подружжя не є абсолютною та може бути спростована належними і допустимими доказами. Для вирішення спору про поділ майна подружжя суд має встановити не лише факт перебування сторін у шлюбі на момент набуття майна, але й правову підставу набуття такого майна, джерело коштів, час набуття, належність майна сторонам на час вирішення спору, а також дійсну вартість майна, якщо обраний спосіб поділу передбачає передання майна одному з подружжя або компенсаційний баланс між сторонами.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 листопада 1984 року, який розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 12.04.2007 року № НОМЕР_3 .

Зі змісту вказаного свідоцтва вбачається, що воно видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 03.04.2007 року № 605-С.

Отже, право власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 виникло не на підставі договору купівлі-продажу за спільні кошти подружжя, а внаслідок реалізації механізму оформлення права власності на житло.

Суд враховує, що житло, набуте одним із подружжя внаслідок приватизації у період, коли законодавство не відносило таке майно до спільної сумісної власності подружжя, не набуває режиму спільного майна подружжя лише з підстав перебування сторін у шлюбі. Таке майно набувається не за рахунок спільних коштів подружжя, а внаслідок реалізації особою свого права на приватизацію житла.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 була набута за спільні кошти подружжя, була придбана за договором купівлі-продажу, або що між сторонами існувала домовленість про надання цій квартирі режиму спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин суд не вбачає підстав для включення зазначеної квартири до складу спільного майна подружжя, що підлягає поділу у цій справі.

Щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відомості про зазначену квартиру містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2164932832224, загальна площа квартири 84, 5 кв. м, житлова площа 50,3 кв. м.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на всю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , фактично виключивши відповідача із права на частку у цьому майні.

Разом з тим, позивачем не доведено наявності правових підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя у разі визнання цього майна спільним майном подружжя, а також не доведено наявності належного компенсаційного балансу, який би дозволяв суду передати зазначену квартиру у власність одному з подружжя.

Крім того, запропонований позивачем спосіб поділу пов`язаний із зарахуванням іншого майна, зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_3 , до складу спільного майна подружжя, однак, як встановлено судом, належних підстав для включення цієї квартири до складу спільної сумісної власності сторін не доведено.

Суд також бере до уваги, що надані стороною позивача висновки про вартість об`єктів оцінки були складені у 2021 році, тобто задовго до розгляду справи по суті, а тому самі по собі не можуть підтверджувати дійсну ринкову вартість спірного майна станом на час вирішення спору судом.

Саме з метою визначення дійсної ринкової вартості спірного майна ухвалою суду від 05.02.2024 року було призначено судову оціночно-будівельну експертизу. Проте така експертиза проведена не була, а матеріали справи повернуті експертною установою до суду у зв`язку з відсутністю попередньої оплати за її проведення.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити дійсну ринкову вартість спірного майна станом на час розгляду справи та перевірити співмірність запропонованого позивачем способу поділу майна.

Щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

Позивач просить визнати за кожною зі сторін право власності на 1/2 частину зазначеної квартири, посилаючись на договір купівлі-продажу № 28/5/3/87/Ж-ИП від 19.08.2013 року.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи інформаційних довідок вбачається, що відомості про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесені.

При вирішенні питання про забезпечення позову ухвалою суду від 06.07.2021 року суд уже звертав увагу на те, що матеріали справи не містять доказів належності відповідачу зазначеної квартири, у зв'язку з чим у накладенні арешту на цей обєкт було відмовлено.

Належних та допустимих доказів того, що право власності на зазначену квартиру зареєстроване за будь-ким із сторін, або що зазначений обєкт нерухомості як квартира існує як обєкт цивільних прав у тому обсязі, у якому позивач просить здійснити його поділ, матеріали справи не містять.

Сам по собі договір купівлі-продажу майнових прав або договір купівлі-продажу квартири, на який посилається сторона позивача, без належного підтвердження обсягу прав, їх чинності, виконання договору, введення об`єкта в експлуатацію, державної реєстрації права власності або іншого речового права, не є достатньою підставою для визнання за сторонами права власності на 1/2 частини квартири.

Суд не може здійснити поділ майна, належність якого сторонам, правовий режим якого, обсяг прав на яке та дійсна вартість якого належними та допустимими доказами не підтверджені.

Щодо вимог позивача про визнання за сторонами права власності на грошові кошти та стягнення з відповідача на користь позивача 703 637 грн 62 коп., суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що на зберіганні у відповідача знаходились грошові кошти у розмірі 45 000 доларів США, 5 400 євро та 5 000 грн, загальна сума яких за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову становила 1 407 275 грн 24 коп.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного існування таких грошових коштів на час припинення спільного ведення господарства сторін, на час розірвання шлюбу, на час подання позову або на час розгляду справи судом.

Позивачем не надано доказів походження зазначених коштів, їх зберігання саме у відповідача, передачі відповідачу, наявності у відповідача обовязку повернути такі кошти, а також доказів того, що зазначені кошти є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Саме лише посилання позивача на наявність у відповідача грошових коштів не може бути покладене судом в основу рішення про їх поділ або стягнення.

Крім того, заявлені позивачем вимоги щодо грошових коштів є внутрішньо суперечливими, оскільки позивач одночасно просить визнати за кожною стороною право власності на грошові кошти у розмірі 703 637 грн 62 коп. та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у такому самому розмірі. Позивачем не доведено правових підстав для такого способу захисту та не доведено фактичних обставин, з якими закон пов`язує можливість стягнення зазначених коштів.

Суд також враховує, що предметом доказування у справах про поділ спільного майна подружжя є наявність майна, його належність сторонам, час та підстава набуття, джерело коштів, за які таке майно набувалося, правовий режим майна та його вартість на час розгляду справи.

У даній справі позивачем не доведено належними та допустимими доказами весь заявлений ним обсяг спільного майна подружжя, не доведено правових підстав для запропонованого ним способу поділу, не доведено наявності грошових коштів, які підлягають поділу, а також не доведено дійсну вартість майна станом на час вирішення спору судом.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя є недоведеним та задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представника надійшла заява про залишення позову без розгляду, а залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави є процесуальним правом позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення зустрічного позову без розгляду.

Суд роз`яснює, що залишення зустрічного позову без розгляду не позбавляє особу права звернутися до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, у порядку, встановленому законом.

Щодо скасування заходів забезпечення позову суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.07.2021 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково та в порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право власності від 12.04.2007 року № НОМЕР_3 .

У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині ухвалою суду від 06.07.2021 року відмовлено, а саме - в частині накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Заходи забезпечення позову щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалою від 06.07.2021 року не вживалися.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя у повному обсязі, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 06.07.2021 року, підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню у порядку ст. 141 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з первісним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6 810 грн 00 коп., а також судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн 00 коп.

Крім того, у первісній позовній заяві позивачем зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, до якого включено витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову у повному обсязі, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з поданням первісного позову та заяви про забезпечення позову, а саме судовий збір у розмірі 6 810 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп., залишаються за позивачем за первісним позовом.

Підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає, оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Оскільки зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду за заявою позивача за зустрічним позовом, судові витрати, понесені у зв`язку з поданням зустрічного позову, залишаються за позивачем за зустрічним позовом.

Водночас суд враховує, що відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору у разі залишення заяви без розгляду повертається за ухвалою суду, крім випадків, якщо така заява залишена без розгляду, зокрема, за заявою позивача. Отже, підстав для повернення судового збору за зустрічним позовом у даному випадку немає.

Відповідно до ст.ст. 3, 21, 57, 60, 61, 63, 69, 70, 71, 74 СК України, ст.ст. 317,319, 321, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141,158, 257, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, —

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя — відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя — залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.07.2021 року у справі № 369/7864/21, якою накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право власності від 12.04.2007 року № НОМЕР_3 .

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з поданням первісного позову, а саме судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6 810 грн 00 коп. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн 00 коп., залишити за ОСОБА_1 .

Судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з поданням зустрічного позову, залишити за ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено: 08.07.2026 року.

Суддя А. В. Янченко