Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №161/11677/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11677/26

Провадження № 1-кп/161/1188/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026030000000047 від 21 лютого 2026 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Костянтинівка Донецької області та зареєстрованої в АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, з повною вищою освітою, не працює, вдови, на утриманні перебуває неповнолітня дитина: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України,

за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Верховною Радою України схвалено 24.08.1991 «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюються на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

До системи адміністративно - територіального устрою України входять АР Крим, області, зокрема і Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація (далі - рф).

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1991 рф, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10.02.1995, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та рф, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.

Згідно положень Статуту ООН і зобов`язань відповідно до Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та рф уклали 31.05.1997 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом рф від 02.03.1999 № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, рф зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований рф 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м.Севастополя, областей, в тому числі і Донецької області, відноситься до території України.

Незважаючи на вищевикладені обставини, 21.02.2022 рф визнано так звані «донецьку народну республіку» та «луганську народну республіку» незалежними державами, попередньо впроваджуючи в період 2013-2022 років, із застосуванням засобів масової інформації, ідеї єдиного російського народу та відсутності української нації, вчиняючи неоголошені та приховані вторгнення на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, організовуючи та підтримуючи терористичну діяльність, направлену на окупацію Донецької та Луганської областей та порушення територіальної цілісності України.

Надалі «президент» рф оголосив 24.02.2022 про рішення розпочати так звану військову операцію в Україні.

Після цього, збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військовим штабам і складам Збройних сил України, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань рф 24.02.2022 здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна через державний кордон України, який проходить територіями Автономної республіки Крим, Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Миколаївської, Сумської, Чернігівської та інших областей, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, окупували частину вказаної території, організували проведення псевдо-референдумів та прийняття незаконних, з огляду на норми міжнародних актів, рішень щодо включення окупованих територій Донецької, Запорізької, Луганської, Херсонської областей до складу суб`єктів рф, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час і призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

У свою чергу, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалася та який триває по даний час.

У відповідності до наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», починаючи з 07.04.2014 територія Донецького району Донецької області, та м. Донецьк зокрема (UA14080000000098686), є тимчасово окупованою рф територією України.

Крім того, президентом рф 30.09.2022 підписано псевдо угоди про включення до складу рф тимчасово окупованих нею територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України, виходячи з оголошених результатів начебто проведених на територіях цих областей України російськими окупаційними адміністраціями псевдо референдумів щодо нібито їх добровільного входження до складу рф, після чого федеральним конституційним законом рф № 5-ФКЗ від 04.10.2022 «О принятии в российскую федерацию донецкой народной республики и образовании в составе российской федерации нового субъекта - донецкой народной республики» (мовою оригіналу), територію Донецької області включено до складу рф.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація рф - це сукупність державних органів і структур рф, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

У ході розвитку подій, пов`язаних з військовою агресією рф та окупацією ряду населених пунктів Донецької області, починаючи з 2014 року та станом на 24.02.2022 ОСОБА_3 постійно проживала на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей та, відповідно, останній були достовірно відомі наведені вище факти розв`язання та ведення рф агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, захоплення державних установ, організацій та військових частин, оскільки була безпосереднім очевидцем цих подій, які крім того широко висвітлювались більшістю засобів масової інформації та набули розголосу у місцевого населення.

У свою чергу, громадянка України ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, зобов`язана неухильно додержуватися Конституції України та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів.

Всупереч указаним правовим нормам, після повної окупації військовослужбовцями збройних сил рф Донецької області, ОСОБА_3 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення факту збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, а відтак усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, водночас підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі, щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів рф, які передбачають перебування України у сфері її впливу, а також з корисливих мотивів та хибного почуття кар`єризму, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.11.2022, вирішила використати факт встановлення окупаційної влади на території Донецької області та м. Донецька зокрема, у своїх особистих інтересах, з власної ініціативи, обійняла посаду, мовою оригіналу – «и.о. директора Государственного унитарного предприятия ДНР «Донецккокс» (ГУП ДНР «Донецккокс»), створеного на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією рф.

Зокрема, ГУП ДНР «Донецккокс» є підвідомчим органом так званого «Министерства промышленности и торговли Донецкой Народной Республики», яке функціонує як орган виконавчої влади т.зв. «ДНР». Дане міністерство, у свою чергу, підзвітне, підконтрольне та несе відповідальність перед головою днр та радою міністрів днр, які реалізують управлінські функції від імені та в інтересах держави-агресора рф.

Діяльність вказаного органу окупаційної адміністрації рф регулюється документами, які мають ознаки нормативно-правових, але відповідно до законодавства України є нікчемними, в тому числі конституцією та законами днр, указами та розпорядженнями голови днр, постановами та розпорядженнями уряду днр, іншими нормативно-правовими актами днр, та спрямована на формування державної політики у сфері промисловості. Зокрема, основним видом діяльності вказаного підприємства є оптова торгівля відходами та ломом, торгівля іншими автотранспортними засобами, торгівля оптова неспеціалізована. Таким чином, функціонування ГУП ДНР «Донецккокс» спрямоване на забезпечення економічної діяльності на тимчасово окупованій території, інтеграцію промислового комплексу регіону до економічної системи держави-агресора, формування дохідної частини псевдобюджету окупаційної адміністрації та створення умов для тривалого утримання контролю рф над територією Донецької області.

Згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво» організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.

ОСОБА_3 , з метою представлення окупаційній владі своєї особистої прихильності, формування в населення окупованої частини території Донецької області, в тому числі м. Донецьк, де зареєстрована юридична адреса та фактичне місцезнаходження згаданого органу окупаційної адміністрації, думки невідворотності встановлення та утвердження російської окупації частини території України, як єдиної законної влади на цій території, просуваючи ідеї проросійської спрямованості, незворотного і стабільного існування на теренах Донецької області влади рф та ідей «російського світу», у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.11.2022, маючи вільний вибір прийняття рішень щодо своїх дій та поведінки, добровільно зайняла посаду, мовою оригіналу, «и.о. директора ГУП ДНР «Донецккокс», яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі створеному на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Так, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді, мовою оригіналу, «и.о. директора ГУП ДНР «Донецккокс», яке розташовується за адресою: Донецька область, м. Донецьк вул. Зарічна, 1, з невстановленого досудовим розслідуванням періоду, але не пізніше 20.11.2022 по 16.02.2026, здійснювала покладені на неї окупаційною владою функції, зокрема, діяти від імені унітарного підприємства без довіреності, в тому числі, представляти його інтереси, заключати в установленому порядку угоди від імені унітарного підприємства, затверджувати структуру та штат унітарного підприємства, здійснювати прийом на роботу працівників такого підприємства, укладати з ними, змінювати та припиняти трудові договори, видавати накази, довіреності в порядку, передбаченому законодавством днр, організовувати виконання рішень власника майна унітарного підприємства, звітувати про діяльність підприємства в порядку і строки, визначені власником майна унітарного підприємства, тобто здійснювала обов`язки посадової особи, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Таким чином, ОСОБА_3 , добровільно зайнявши керівну посаду в незаконному органі, створеному окупаційною адміністрацією держави-агресора, та здійснюючи організаційно-розпорядчі функції, забезпечувала функціонування підприємства в інтересах окупаційної влади, сприяла утвердженню та зміцненню окупаційного режиму на тимчасово окупованій території Донецької області та міста Донецька, чим умисно завдала шкоди державним інтересам України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, які виразились в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі, в окупаційній адміністрації держави-агресора, та їх кваліфікує, як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 5 ст.111-1 КК України визнала повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця і часу, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред`явленого їй обвинувачення показала, що вона дійсно, не пізніше 20.11.2022 по 16.02.2026, перебувала на посаді, «и.о. директора ГУП ДНР «Донецккокс», яке розташовується за адресою: Донецька область, м. Донецьк вул. Зарічна, 1, та здійснювала покладені на неї окупаційною владою функції, тобто здійснювала обов`язки посадової особи, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій. У вчиненому щиро розкаялась та просила суворо не карати.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про її особу та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує інформацію про її стан здоров`я, яка, зокрема, не перебуває на обліку у лікаря нарколога чи психіатра та за допомогою до них не зверталась, проте хворіє на інші захворювання та потребує відповідного лікування, перебування на її утриманні неповнолітньої дитини, відомості про вперше притягнення до кримінальної відповідальності, а також інформацію про проведений 04 червня 2026 року благодійний донат у Національний банк України на спеціальний рахунок в/ч НОМЕР_1 для збору коштів на підтримку Збройних Сил України в сумі 20000 грн.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, в межах санкції частини статті, за якою вона засуджується, у виді мінімального позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної форми власності та з конфіскації всього належного їй майна на праві приватної власності, яке не можливе без ізоляції від суспільства.

Разом з цим, підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України до обвинуваченої ОСОБА_3 , суд не знаходить.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

У відповідності до вимог ст.ст. 100, 122, 174 КПК України, суд вирішує долю речових доказів та приймає рішення по питанню процесуальних витрат за проведення судових експертиз, які слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 в повному обсязі, а також по питанню скасування арешту, накладеного на майно.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної форми власності на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього належного їй майна на праві приватної власності.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 , термін перебування її під вартою з дня її затримання – 24 лютого 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі.

Речові докази: ноутбук марки Lenovo чорного кольору моделі: 80Е3, S/N:PF0F07KW; мобільний телефон CMF by Nothing Phone 1, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 в корпусі червоного кольору з сім-картою НОМЕР_4 ; флеш-накопичувач марки «smartbuy», об`ємом пам`яті 16 GB; флеш-накопичувач марки «REMAX», об`ємом пам`яті 1 TB; флеш-накопичувач марки «Maxvi», об`ємом пам`яті 16 GB; флеш-накопичувач червоного кольору з гравіюванням «Профессионал» з однієї сторони та «www/profdst.ru»; флеш-накопичувач з гравіюванням лева, об`ємом пам`яті 128 GB; 5 (п`ять) невстановлених usb-пристроїв – конфіскувати в дохід держави; ноутбук марки DESKTOP – 2GNJS4N сірого кольору – повернути ОСОБА_8 ; трудову книжку серії АВ №426161 видану на ім`я ОСОБА_3 18.10.2007; блокнот з чорновими записами ОСОБА_3 – повернути ОСОБА_3 ; паспорт громадянина рф № НОМЕР_5 виданий на ім`я ОСОБА_3 25.12.2024; документ, що підтверджує реєстрацію «СНИЛС» на ім`я ОСОБА_3 виданий 09.12.2022, 1 др. арк.; сім-карту № НОМЕР_6 , яка знаходилась у клаптику паперу з рукописним написом – залишити при матеріалах кримінального провадження; сім-карту № НОМЕР_7 , яка знаходилась у клаптику паперу з рукописним написом « ОСОБА_9 НОМЕР_8 » - повернути ОСОБА_9 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2026 року на ноутбук марки DESKTOP – 2GNJS4N сірого кольору; трудову книжку серії НОМЕР_9 видану на ім`я ОСОБА_3 18.10.2007; паспорт громадянина рф № НОМЕР_5 виданий на ім`я ОСОБА_3 25.12.2024; документ, що підтверджує реєстрацію «СНИЛС» на ім`я ОСОБА_3 виданий 09.12.2022, 1 др. арк.; блокнот з чорновими записами ОСОБА_3 ; сім-карту № НОМЕР_7 , яка знаходилась у клаптику паперу з рукописним написом « ОСОБА_9 НОМЕР_8 »; сім-карту № НОМЕР_6 , яка знаходилась у клаптику паперу з рукописним написом - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експертів для проведення судових комп`ютерно-технічних експертизи в загальній сумі 27918 (двадцять сім тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 88 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку, через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1