Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №158/2282/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2282/26

Провадження № 2/0158/1056/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

08 липня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Костюкевича О.К.,

за участю секретаря судового засідання- Хмілевської І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Свій позов мотивує тим, що 26 січня 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено письмовий договір позики, у вигляді розписки, відповідно до якого Відповідач отримала в борг від Позивача грошові кошти у розмірі 250,00 доларів США. Відповідач зобов`язався повернути зазначені грошові кошти в термін до 09 березня 2026 року.

Станом на дату подання позову отримані грошові кошти в розмірі 250,00 доларів США Відповідачем не повернуті, що є порушенням взятих Відповідачем зобов`язань.

Отримання грошових коштів Відповідачем підтверджується Розпискою, яку Відповідач склала та підписала. Розписка була складена Відповідачем без жодного фізичного психологічного тиску. Відповідач уникає зустрічі із Позивачем, не відповідає на телефонні дзвінки Позивача та не виконує свої зобов`язання за договорами позики.

Посилаючись на те, що зобов`язань за укладеним договором відповідач не виконала, грошових коштів у встановлений строк не повернула, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 10 992,35 грн..

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.05.2026 було відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.06.2026 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, згідно із поданою заявою просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 26.01.2026 позивач ОСОБА_1 передав відповідачці ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 250,00 доларів США (10 992,35 грн.), які остання зобов`язувалася повернути не пізніше 09.03.2026 (а.с.10).

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (постанова Верховного Суду України, від 08 червня 2016 р. (справа № 1103цс16), від 12 квітня 2017 року (справа № 442/8157/15-ц).

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також, що позичальник зобов`язується повернути позику. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки (постанова 16 червня 2021 року по справі № 463/5955/18 (провадження № 61-1913св21).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою надано позивачу розписку про отримання відповідачкою від позивача в борг грошей в іноземній валюті (долари США) та строк і порядок їх повернення, а отже сторони дотримались письмової форми договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно частин 2, 3 статті 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Виходячи з наведених вище норм матеріального права, визначальним фактором при визначенні правовідносин позики є визначення розписки як боргового документа. Борговим документом або документом, що підтверджує факт укладення договору позики, має бути документ в якому визначені основні характеристики договору позики згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України. Таким чином, наявність у розписці визначеного обов`язку позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) дає можливість визначення правовідносин, що виникли між сторонами як з договору позики.

Правовий аналіз ст. 545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригіналу боргового документа є належним кредитором у зобов`язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий документ. Тобто наявність оригіналів документів у позивача може свідчити про наявність певних зобов`язань саме перед ним.

Встановивши, що укладений між сторонами письмовий договір позики та боргова розписка підтверджують не лише факт укладення договору, а й факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами правовідносин з договору позики.

Оскільки належних доказів повного виконання відповідачкою зазначених грошових зобов`язань до суду не надано, суд виходить з того, що борг позивачу не повернуто, і тому, позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, згідно з вимогами, викладеними у ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1331 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 202, 207, 526, 530, 533, 610, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 26.01.2026 у розмірі 10 992 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одна тисяча триста тридцять один) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич