Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №154/2552/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2552/26

1-кп/154/629/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду справу у кримінальному провадженні № 12026035510000137 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя Запорізької області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, фізичної особи-підприємця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що у квітні 2026 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, направлений на підроблення довідки про перебування на консульському обліку, яка видається закордонною дипломатичною установою України, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, звернувся до невстановленої досудовим розслідуванням особи, з якою заздалегідь домовився про виготовлення вказаного документа.

При цьому ОСОБА_4 , розуміючи, що вказана довідка про перебування на консульському обліку буде підроблена, реалізуючи свій злочинний намір, використовуючи застосунок «Telegram», надав персональні дані своєї дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для внесення відомостей у довідку про перебування на консульському обліку, яка в сукупності з іншими документами надає право перетнути державний кордон України у період дії правового режиму воєнного стану.

У подальшому невстановлена досудовим розслідуванням особа, використовуючи реквізитні дані «Посольство України в Республіці Австрія», у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, умисно виготовила підроблений офіційний документ — довідку про перебування на консульському обліку № 261404124128-680188, вказавши в ній завідомо недостовірні відомості про перебування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на консульському обліку в Посольстві України в Республіці Австрія, після чого передала вказану довідку про перебування на консульському обліку ОСОБА_4 для використання під час перетину Державного кордону України.

Крім цього, 14.05.2026 року о 22 год. 54 хв. ОСОБА_4 , під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в пункті пропуску для міжнародного автомобільного сполучення «Устилуг» Волинської митниці Держмитслужби, що за адресою: вул. Сергія Свища, 60, м. Устилуг Володимирського району Волинської області, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, будучи особою призовного віку, яка не має права перетину державного кордону України у період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”» від 24.02.2022, зі змінами, внесеними Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 січня 2026 року № 40/2026, затвердженим Законом України від 14 січня 2026 року № 4757-IX, на 90 діб, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, з метою незаконного перетину державного кордону України, надав працівникам Державної прикордонної служби України завідомо підроблений документ, а саме довідку про перебування на консульському обліку № 261404124128-680188, видану на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка Посольством України в Республіці Австрія не видавалася та не посвідчувалася, чим використав завідомо підроблений документ.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні повністю.

Суду показав, що наміру ухилятися від мобілізації або назавжди залишити територію України він не мав. Пояснив, що його дружина перебувала в Республіці Австрія, захворіла та перебувала у важкому стані, у зв`язку із чим він хотів якнайшвидше потрапити до неї. Саме через це, з метою пришвидшення можливості виїзду за межі України, він через мережу Інтернет знайшов можливість швидкого виготовлення документів, після чого через застосунок «Telegram» надав невстановленій особі фотокопії паспортних документів своєї дружини, її анкетні дані та фотокартку. Обвинувачений також пояснив, що розрахуватися за виготовлені документи мав після перетину державного кордону України. У травні 2026 року, під час проходження прикордонного контролю, він був викритий прикордонним нарядом у зв`язку з пред`явленням завідомо підробленого документа.

У вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаявся. Пояснив, що усвідомив неправильність своїх дій, вважає, що такими діями зробив гірше і своїй дружині, і собі, і державі, оскільки щодо нього триває кримінальне провадження. Просив суворо його не карати та не призначати покарання, пов`язане з обмеженням волі.

З метою підтвердження своєї позиції щодо ставлення до вчиненого обвинувачений вказав, що постійно надає допомогу Збройним Силам України. Прокурором у судовому засіданні долучено копію платіжної інструкції від 03.06.2026 року про перерахування ОСОБА_4 на адресу військової частини НОМЕР_1 благодійної допомоги у розмірі 40 000 грн.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Суд також роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням показань обвинуваченого, повного визнання ним вини, добровільності його позиції, відсутності спору між учасниками провадження щодо фактичних обставин справи, а також з огляду на порядок судового розгляду, визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими йому пред`явлено обвинувачення, доведена повністю.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 :

- за ч. 3 ст. 358 КК України — як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який звільняє від обов`язків, з метою його використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- за ч. 4 ст. 358 КК України — як використання завідомо підробленого документа.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, належить до нетяжких злочинів, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, — до кримінальних проступків.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має вищу освіту, здійснює підприємницьку діяльність, позитивно характеризується, вину визнав повністю, надав суду послідовні показання щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, не намагався перекласти відповідальність на інших осіб, фактичні обставини кримінального провадження не оспорював, у вчиненому щиро розкаявся.

Також суд бере до уваги пояснення обвинуваченого щодо мотиву його дій. Із показань ОСОБА_4 вбачається, що його дії були зумовлені не наміром ухилитися від мобілізації чи залишити територію України на постійній основі, а прагненням потрапити до дружини, яка перебувала в Республіці Австрія та, за його словами, захворіла і перебувала у важкому стані. Вказана обставина не виправдовує вчиненого та не усуває кримінальної протиправності дій обвинуваченого, однак має значення для індивідуалізації покарання та оцінки ступеня його особистої небезпечності.

Крім того, суд враховує поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, зокрема надання ним благодійної допомоги на користь військової частини НОМЕР_1 у розмірі 40 000 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 03.06.2026 року, долученою прокурором у судовому засіданні. Суд оцінює цю обставину не як підставу для звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання, а як дані про особу обвинуваченого та його ставлення до наслідків власної поведінки.

Санкція ч. 3 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на строк до п`яти років та не передбачає покарання у виді штрафу. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини КК України.

Оцінивши сукупність наведених обставин, а саме повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність судимостей, позитивні дані про особу, конкретний мотив вчинення кримінальних правопорушень, відсутність наміру залишити Україну на постійній основі, а також поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що ці обставини у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

За таких обставин суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 положення ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 358 КК України, а саме до штрафу.

На переконання суду, призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ч. 4 ст. 358 КК України — у межах санкції цієї частини статті, з подальшим визначенням остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що таке покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого, даним про особу обвинуваченого, не становить для нього надмірного індивідуального тягаря та забезпечує справедливий баланс між завданнями кримінального провадження, інтересами держави і принципом індивідуалізації покарання.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 20.05.2026 року, слід скасувати.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/103-26/6349-ДД від 21.05.2026 року, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Речовими доказами слід розпорядитися відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 50, 65, 66, 67, 69, 70 КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, —

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України — у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот) грн;

- за ч. 4 ст. 358 КК України — у виді штрафу в розмірі 50 (п?ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот) грн.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2888 грн 16 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта для проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/103-26/6349-ДД від 21.05.2026 року.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 20.05.2026 року на довідку про перебування на консульському обліку № 261404124128-680188 від 14.04.2026, вилучену у ОСОБА_4 під час огляду місця події 14.05.2026 року, — скасувати.

Речовий доказ — довідку про перебування на консульському обліку № 261404124128-680188 від 14.04.2026, видану на ім`я ОСОБА_6 , — зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: ОСОБА_7