Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №734/1972/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/1972/26 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.

Провадження № 33/4823/618/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Олійник М.Ю.

за участю захисника Павленко В.Г.

розглянувши апеляційну скаргу захисника Павленко Вікторії Григорівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області 15 червня 2026 року ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, також стягнений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 05 травня 2026 о 21 годині 07 хвилин на дорозі Р-69 Київ-Вишгород-Десна-Чернігів (Чернігівського району Чернігівської області) Деснянська громада, керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується Висновком лікаря на стан сп`яніння №85 від 05 травня 2026 КНП «Козелецька ЛІЛ» Козелецької селищної ради. Огляд на стан сп`яніння проводився в установленому законом порядку у лікаря-нарколога зі згоди водія. Чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КупАП.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначила, що працівниками поліції було порушено порядок направлення та проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 , на її думку, не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, а відразу доставлено до закладу охорони здоров`я, що свідчить про недотримання вимог ст. 266 КУпАП та ставить під сумнів законність результатів такого огляду.

Крім того, захисник вказала, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним, а тому не може вважатися належним і допустимим доказом.

Також апелянт посилалася на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутності як самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і її захисника. На думку захисника, це позбавило їх можливості надати пояснення, заявити клопотання та довести свою правову позицію під час судового розгляду.

3. Позиції учасників судового провадження.

В ході апеляційного розгляду захисник Павленко В.Г., яка підтримала апеляційну скаргу та не заперечувала проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , просила скасувати постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658192 від 05 травня 2026 року згідно з яким ОСОБА_1 05 травня 2026 о 21 годині 07 хвилин на дорозі Р-69 Київ-Вишгород-Десна-Чернігів (Чернігівського району Чернігівської області) Деснянська громада, керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується Висновком лікаря на стан сп`яніння №85 від 05.05.2026 КНП «Козелецька ЛІЛ» Козелецької селищної ради. Огляд на стан сп`яніння проводився в установленому законом порядку у лікаря-нарколога зі згоди водія (а.с. 7);

- висновком №85 медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05 травня 2026 року відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 3);

- направленням на медичний огляд та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння який зафіксував виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а також його відмову від первинного огляду на місці зупинки (а.с. 4,5);

- відеозаписом до протоколу, згідно з яким відеореєстратором патрульного автомобіля поліції зафіксовано рух транспортного засобу ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , та його зупинку на вимогу поліцейських, подану шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору. Нагрудною відеокамерою поліцейського зафіксовано спілкування з водієм зазначеного автомобіля ОСОБА_1 .(відеозапис PSS-20260505-210720UTC+0300, 00:48). Далі працівник поліції пояснює, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах із ротової порожнини, та неодноразово пропонував йому пройти первинний огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу типу «Drager» або проїхати до спеціалізованого закладу для огляду у лікаря-нарколога (відеозапис PSS-20260505-210720UTC+0300, час на відео 06:58, 09:22, 09:47 відеозапис PSS-20260505-211720UTC+0300, час на відео 00:24, 02:59, 05:20). Через деякий час після початку розмови ОСОБА_1 все таки надав відповідь та обрав проїхати до лікаря-нарколога (відеозапис PSS-20260505-211720UTC+0300, час на відео 05:30). В подальшому зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння у медичному закладі та процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 8).

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

4.1 Щодо тверджень про порушення процедури огляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений з грубими порушеннями, апеляційний суд вважає безпідставними.

Згідно з частинами 2, 3 статті 266 КУпАП огляд водія на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів. У разі відмови водія від проходження такого огляду або незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103), визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, відповідно до ознак такого стану, установлених МОЗ та МВС України.

Перелік ознак, за наявності яких поліцейський має право запропонувати особі пройти огляд на стан сп`яніння, наведено у пунктах 3, 4 розділу І Інструкції № 1452/735.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Зазначена ознака водієм не спростовувалися, а обставини їх виявлення підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

За таких обставин працівник поліції діяв відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103, неодноразово запропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу. Однак останній від проходження такого огляду відмовився. Відмова ОСОБА_1 зафіксована на відеозаписах PSS-20260505-210720UTC+0300, час на відео 06:58, 09:22, 09:47, PSS-20260505-211720UTC+0300, час на відео 00:24, 02:59, 05:20. Однак погодився на огляд у лікаря-нарколога в КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради, що також підтверджується відеозаписом PSS-20260505-211720UTC+0300, час на відео 05:30.

Таким чином, працівники поліції діяли відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність проведення огляду у медичному закладі ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства і є безпідставними.

4.2 Щодо посилань на порушення права на захист.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, розглянувши справу за його відсутності та за відсутності захисника, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право бути присутньою при розгляді справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою захисника. Разом із тим цією ж статтею передбачено, що справа може бути розглянута за відсутності такої особи, якщо є дані про її своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином повідомив ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання шляхом SMS-повідомлення, а його захисника – через підсистему «Електронний суд». Відомості про належне повідомлення містяться в матеріалах справи та стороною захисту не спростовані.

Ані ОСОБА_1 , ані його захисник не подали заяви про відкладення розгляду справи із зазначенням поважних причин неявки та не надали суду доказів неможливості взяти участь у судовому засіданні. За таких обставин суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, мав законні підстави для розгляду справи за їх відсутності. Сам по собі факт неявки сторони захисту за умови її належного повідомлення не перешкоджає розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Посилання апелянта на те, що захисник був позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, заявляти клопотання та надавати усні пояснення, не свідчить про порушення права на захист. Захисник реалізував своє право шляхом подання письмових заперечень, які були долучені до матеріалів справи та оцінені судом під час ухвалення рішення. При цьому будь-яких клопотань про виклик свідків чи лікаря-нарколога до початку розгляду справи по суті стороною захисту подано не було.

Таким чином, суд першої інстанції забезпечив стороні захисту можливість реалізувати процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, а розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника за умови їх належного повідомлення відповідав вимогам закону. Підстав вважати, що це призвело до порушення права на справедливий судовий розгляд або вплинуло на правильність ухваленого рішення, апеляційний суд не вбачає.

4.3 Щодо стверджень про недопустимість відеозаписів.

Доводи апеляційної скарги про недопустимість відеозапису поліцейських через його нібито уривчастість є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Сам по собі факт наявності окремих перерв у відеозаписі не свідчить про його недопустимість як доказу. Стаття 251 КУпАП не встановлює вимоги щодо обов`язкової безперервності відеофіксації як умови допустимості доказу. Вирішальним є те, чи дає сукупність наявних доказів можливість встановити фактичні обставини справи.

Посилання апелянта на статтю 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцію, затверджену наказом МВС України № 1026, саме по собі не свідчить про недопустимість відеозапису. Зазначені нормативні акти регулюють порядок використання технічних засобів працівниками поліції, однак не містять положень, відповідно до яких будь-яке переривання відеозапису автоматично тягне недопустимість такого доказу або закриття провадження у справі.

Твердження апелянта про те, що переривання відеозапису могло приховувати протиправні дії поліцейських або маніпуляції процесуальними правами водія, є лише припущенням, яке не підтверджене жодними належними та допустимими доказами. При цьому апеляційна скарга не містить конкретних відомостей про те, які саме процесуальні дії залишилися поза відеофіксацією, які порушення були допущені та яким чином це вплинуло на встановлення фактичних обставин справи.

Із досліджених судом відеозаписів вбачається, що вони дають можливість послідовно та повно відтворити всі істотні обставини події: починаючи з моменту, коли транспортний засіб ОСОБА_1 потрапив у поле зору працівників поліції, його зупинки, спілкування з водієм, роз`яснення порядку проходження огляду, пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, проведення такого огляду, складання відповідних процесуальних документів і до завершення оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Отже, наявна відеофіксація є логічною, послідовною та містить усі відомості, необхідні для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин підстав не довіряти зазначеним відеозаписам або ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду немає. Вони узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції, та підтверджують встановлені ним фактичні обставини.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належними та допустимими доказами, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду. Наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Павленко Вікторії Григорівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ю. Олійник