Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №742/3394/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/723/26

Єдиний унікальний № 742/3394/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Прилуцького РВП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за участі:

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Ткаченко Н.М.

УСТАНОВИВ:

13.06.2026 р. о 18 год. 23 хв. в м. Прилуки по вул. Чернігівська, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Renault Megane Scenic /д.н.з. НОМЕР_1 /з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Ткаченко Н.М. підтвердили факт керування транспортним засобом та послідовну відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, ОСОБА_1 просила суд суворо не карати та не застосовувати до неї додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на те, що вона самостійно утримує двох неповнолітніх дітей, а автомобіль є необхідним для забезпечення життєдіяльності родини.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, та її захисника, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

З досліджених в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №692176 та відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що 13.06.2026 р., о 18 год. 23 хв., по вул. Чернігівській, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Renault Megane Scenic /д.н.з. НОМЕР_1 /.

Відтак, суд вважає доведеним факт виконання ОСОБА_1 функцій водія, тобто остання є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Проаналізувавши обставини відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд приходить до наступного висновку.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд на стан сп`яніння.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП, що тягне за собою відповідальність, про що складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп`яніння.

Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених під час розгляду справи матеріалів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 13.06.2026 р. серії ЕПР1 №692176; відеозаписом до даного протоколу; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.06.2026 р.; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; довідкою САП ВВГ Прилуцького РВП ГУНП, про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 від 18.02.2020 р.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі – Інструкція), ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Суд особливо звертає увагу на відеозапис з відео-реєстратора поліцейського, що є засобом об`єктивного контролю, оскільки не залежить від суб`єктивного сприйняття кожного з учасників події, і є достатнім доказом для прийняття несуперечливого рішення по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, факт керування транспортним засобом Renault Megane Scenic /д.н.з. НОМЕР_1 / водієм ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом, на якому зафіксовано, що остання виконуючи функції водія, та маючи явно виражені ознаки алкогольного сп`яніння, усвідомлено відмовилася від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Так, під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 у неї було виявлено чітко виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та нечітка мова. У подальшому інспектором поліції було підставно запропоновано водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу. Проте, остання від проходження огляду на стан сп`яніння на місці відмовилася.

Отримавши відмову водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, інспектор поліції, з дотриманням положень п.7 Інструкції, підставно запропонував водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, натомість, остання, також, послідовно відмовилася.

Суд звертає увагу на те, що погодження особи на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння має бути актом волевиявлення, який би виражався в активних діях особи, щодо погодження на проходження огляду. Однак, ОСОБА_1 , незважаючи на детальне роз`яснення працівником поліції правових наслідків її відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується долученим до протоколу відеозаписом, усвідомлено, чітко та однозначно відмовилася виконувати вимоги п.2.5 ПДР.

Про існування будь-яких об`єктивних причин, які б перешкоджали пройти медичний огляд на вимогу працівників поліції перед складанням протоколу, водій не повідомляла.

Отже, ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість спростувати обґрунтовану підозру працівників поліції щодо наявності в неї реальних ознак алкогольного сп`яніння шляхом проходження відповідного огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу або ж у медичному закладі, без жодних переконливих пояснень відмовилася від проходження такого огляду, що власне і становить об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису, після відмови від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 пропонувала працівникам поліції неправомірну вигоду з метою уникнення адміністративної відповідальності. Зазначена поведінка свідчить про зневажливе ставлення до вимог закону, відсутність належного усвідомлення протиправності своїх дій та прагнення уникнути передбаченої законом відповідальності, що враховується судом при оцінці поведінки правопорушника.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.5 ПДР України, скоїла правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти її вини є об`єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Положеннями ст.33 КУпАП визначено, що суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, майновий стан.

З врахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, ступеню його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у межах санкції статті.

Щодо клопотання ОСОБА_1 та її захисника про незастосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами через перебування на її утриманні двох неповнолітніх дітей, суд зазначає наступне.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є імперативною (абсолютно визначеною) та передбачає обов`язкове накладення стягнення у виді штрафу з одночасним (обов`язковим) позбавленням права керування транспортними засобами. Дана норма закону є безальтернативною, а тому позбавлення водійських прав застосовується судом незалежно від сімейного чи майнового стану особи, наявності на утриманні неповнолітніх дітей або використання транспортного засобу як єдиного джерела доходу чи засобу пересування сім`ї.

Керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмова від проходження огляду становлять підвищену суспільну небезпеку, оскільки створюють пряму загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху (в тому числі дітей). Таким чином, інтереси забезпечення безпеки суспільства та публічного порядку мають безумовний пріоритет над приватними інтересами та особистими життєвими обставинами правопорушника.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн, оскільки учасниками провадження не надано доказів наявності підстав для звільнення особи від його сплати.

Керуючись ст.ст.23, 24,33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 /один/ рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн /шістсот шістдесят п`ять/ 60 коп. судового збору.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.Г.Павлов