Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №510/899/26 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/899/26

Провадження 2/510/1982/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі – Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.12.2024 року він домовився із відповідачкою про купівлю земельної ділянки загальною площею 2,2637 га із кадастровим номером 5124182900:01:003:0380, розташованої на території Новосільської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Ренійського) району, Одеської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з чим був укладений договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у встановленому законом порядку. Сторони домовились про усі суттєві умови договору, відбулось повне виконання договору, однак відповідач ухиляються від посвідчення укладеного договору купівлі – продажу у нотаріальному порядку.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у підготовче судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №196463 від 15.09.2010 року належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 2,2637 га із кадастровим номером 5124182900:01:003:0380, розташованої на території Новосільської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Ренійського) району, Одеської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05.12.2024 р. ОСОБА_1 домовився із відповідачкою про купівлю вищевказаної земельної ділянки. В той же день було укладено відповідний письмовий договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку, однак сторони домовилися про усі суттєві умови договору, крім того, відбулось повне виконання договору, а саме відповідачка передала позивачу нерухоме майно, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а позивач передав відповідачці обумовлену суму коштів у розмірі 100 000 грн, що підтверджується відповідною розпискою відповідача від 05.12.2024 р.

Також сторони домовились про зустріч у нотаріуса в місті Рені, Одеської області, для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу, без будь-яких інших додаткових повідомлень та нагадувань про це. Проте згодом з`ясувалося, що відповідачка не може з`явитися у нотаріуса у зв`язку з великою зайнятістю.

З огляду на наведене позивач вважає, що відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу від 05.12.2024 року.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду докази в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно норм ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі – продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах, крім того відбулось повне виконання договору, а саме відповідачка передала позивачу нерухоме майно та документи на нього, які в неї були наявні, а позивач у свою чергу, передав відповідачу обумовлену суму коштів, отже позивач прийняв нерухоме майно, фактично вступив у володіння цим майном.

Відповідачка жодного разу не висували вимог щодо повернення об`єкту нерухомості, не заперечували проти визнання права власності за позивачем, про що свідчить заява, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

З врахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 220, 328, 657 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 2,2637 га із кадастровим номером 5124182900:01:003:0380, розташованої на території Новосільської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Ренійського) району, Одеської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя К.В. Сорокін