Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №510/948/26 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/948/26

Провадження 2/510/2002/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі – Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5124182400:01:004:0316, 5124182400:01:002:0062, 5124182400:01:003:0583, що розташовані на території Нагірненської сільської ради, Ізмаїльського району, Одеської області, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.12.2023 року він домовився із відповідачем про купівлю вищевказаної земельної ділянки, у зв`язку з чим був укладений договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку. Сторони домовились про усі суттєві умови договору, відбулось повне виконання договору, однак відповідач ухиляється від посвідчення укладеного договору купівлі – продажу у нотаріальному порядку.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про визнання позовних вимог, також просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 05.12.2023 р. ОСОБА_1 домовився із відповідачем про купівлю земельної ділянки загальною площею 3,05 га, із кадастровими номерами 5124182400:01:004:0316, 5124182400:01:002:0062, 5124182400:01:003:0583, яка розташована на території Нагірненської сільської ради, Ізмаїльського району, Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В той же день було укладено відповідний письмовий договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку, однак сторони домовилися, що оформлять договір у нотаріальному порядку (п. 8 договору купівлі – продажу). Сторони домовились про усі суттєві умови договору, крім того, відбулось повне виконання договору, а саме відповідач передав позивачу нерухоме майно, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а позивач передав відповідачу обумовлену суму коштів у розмірі 100 000 грн, що підтверджується відповідною розпискою відповідача від 05.12.2023 р. Таким чином, позивач фактично вступив у володіння нерухомим майном, користується ним з 05.12.2023 р.

Відповідач в порушення п. 8 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2023 року ніяких дій з нотаріального посвідчення договору не вчинив. Сторони домовились про зустріч у нотаріуса в місті Рені, Одеської області, для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу, без будь-яких інших додаткових повідомлень та нагадувань про це. Проте згодом з`ясувалося, що відповідач не може з`явитися у нотаріуса у зв`язку з великою зайнятістю.

З огляду на наведене позивач вважає, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу від 05.12.2023 р.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду докази в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі – продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом з тим, між сторонами була досягнута взаємозгода відносно всіх істотних умов договору, оскільки позивач передала продавцю обумовлену суму коштів, а продавець передав позивачу нерухоме майно в натурі та документи на нього.

Згідно норм ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі – продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах, крім того відбулось повне виконання договору, а саме відповідач передав позивачу нерухоме майно та документи на нього, а останній, у свою чергу, передала відповідачу обумовлену суму коштів, позивачка прийняла нерухоме майно, фактично вступила у володіння цим майном.

Відповідач жодного разу не висунув вимоги щодо повернення об`єкту нерухомості, не заперечував проти визнання права власності за позивачем, про що свідчать заяви, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати, пов`язані із розглядом справи позивач просила з відповідача не стягувати.

З врахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 220, 328, 368, 657 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 3,05 га із кадастровими номерами 5124182400:01:004:0316, 5124182400:01:002:0062, 5124182400:01:003:0583, що розташовані на території Нагірненської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Ренійського) району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя К.В. Сорокін