Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №510/1022/26 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1022/26

Провадження 2/510/2022/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі – Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.12.2023 року вона домовилась із відповідачем про купівлю земельної ділянки загальною площею 2,78 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0015, 5124183600:01:006:0043, яка розташована на території Орлівської сільської ради Ізмаїльського району, Одеської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з чим був укладений договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у встановленому законом порядку.

Сторони домовились про усі суттєві умови договору, відбулось повне виконання договору, однак відповідач ухиляється від посвідчення укладеного договору купівлі – продажу у нотаріальному поряду.

Позивачка у підготовче судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (зареєстрованого в реєстрі за № 3204 від 02.11.2010 р.) належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 2,78 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0015, 5124183600:01:006:0043, розташовані на території Орлівської сільської ради Ізмаїльського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 домовилась із відповідачем про купівлю вищевказаного нерухомого майна. В той же день було укладено відповідний письмовий договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку, однак сторони домовилися про усі суттєві умови договору, крім того, відбулось повне виконання договору, а саме відповідач передав позивачці нерухоме майно, правовстановлюючі документи на земельні ділянки, а позивачка передала відповідачу обумовлену суму коштів у розмірі 100 000 грн, що підтверджується відповідною розпискою відповідача від 05.12.2023 р.

Також сторони домовились про зустріч у нотаріуса в місті Рені, Одеської області, для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу, без будь-яких інших додаткових повідомлень та нагадувань про це. Проте згодом з`ясувалося, що у відповідача відсутня реєстрація права власності на земельні ділянки у ЄДРРП на нерухоме майно, у зв`язку з цим неможливо посвідчити договір купівлі-продажу у нотаріальній формі. Відповідач взяв на себе зобов`язання вчинити необхідні дії щодо державної реєстрації права власності на спірне майно, однак станом на теперішній час такі дії не виконані. Відсутність державної реєстрації права власності унеможливлює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу.

З огляду на наведене позивачка вважає, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу від 05.12.2023 року.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду докази в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Разом з тим, між сторонами була досягнута взаємозгода відносно всіх істотних умов договору, оскільки позивачка передала продавцю обумовлену суму коштів, а продавець передав позивачці нерухоме майно та документи на нього.

Згідно норм ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі – продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах, крім того відбулось повне виконання договору, а саме відповідач передав позивачці нерухоме майно та документи на нього, які в неї були наявні, а остання у свою чергу, передала відповідачу обумовлену суму коштів, отже позивачка прийняла нерухоме майно, фактично вступила у володіння цим майном.

Відповідач жодного разу не висував вимог щодо повернення об`єкту нерухомості, не заперечував проти визнання права власності за позивачкою, про що свідчить заява, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачкою, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

З врахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 220, 328, 657 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку загальною площею 2,78 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0015, 5124183600:01:006:0043, що розташована на території Орлівської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Ренійського) району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя К.В. Сорокін