Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №216/5496/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5496/25

провадження №2/216/646/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Стартановича Д.В.,

за участю секретаря судових засідань Клименко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу "Надія" про зобов`язання поновити постачання води та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат – Якименко С.Г., звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу "Надія" про зобов`язання поновити постачання води та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на те, що позивач є членом ЖБК "Надія" та користується квартирою у вказаному ЖБК. У 2014 році відповідач припинив постачання води до квартири АДРЕСА_1 вказаного ЖБК, якою користується позивач. Враховуючи вказані обставини, в результаті протиправних дій позивачу було завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в 5000 грн. та просить стягнути цю суму з відповідача

Ухвалою суду від 07 липня 2025 року було постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року підготовче провадження у справі закрито, призначено до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач зазначила, що 01.11.2014р. їй відключили постачання води. На даний час водопостачання на будинок є, проте у її квартирі водопостачання відсутнє, що позбавляє її можливості проживати у цій квартирі. Згодом її було виключено з членів кооперативу за не сплату пайових внесків. В будинку позивач не проживає з 2016 року та вимушена знімати житло через вищевказані обставини.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, причину неявки не повідомив, відзивів, заяв та клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Беручи до уваги вимоги ч.ч. 1,3 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що станом на 2000 рік, ОСОБА_1 , як працівник Відкритого акціонерного товариства «Завод Рудор», перебувала на черзі на одержання житла. Адміністрацією заводу було прийнято рішення про реконструкцію будівлі дитсадка, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , із подальшою передачею квартир працівникам заводу. Її право на отримання квартири від роботодавця підтверджується рішенням адміністрації та профспілкового комітету заводу про виділення їй трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 74,8 кв.м., за вищевказаною адресою.

На підставі рішення спільного засідання адміністрації відкритого акціонерного товариства «Завод Рудор» і профспілкового комітету Відкритого акціонерного товариства «Завод Рудор» про створення житлово-будівельного кооперативу по м. Кривий Ріг, вул. Учителів, буд.8, у складі десяти осіб, серед яких була і ОСОБА_1 , рішенням №169/1 від 15.11.2000 року Центрально-Міським виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області було зареєстровано Статут житлово-будівельного кооперативу «Надія» (далі ЖБК «Надія») із присвоєнням ідентифікаційного номера юридичної особи 26140537. Вказаний ЖБК «Надія» було створено з метою реконструкції будівлі колишнього дитячого садка, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належав на праві власності ВАТ «Завод Рудор».

Реконструкція вказаної будівлі передбачала переведення її у жилий будинок розрахований на десять квартир. Її членство у ЖБК «Надія» підтверджується, крім рішення №169/1 від 15.11.2000 року Центрально-Міського районного виконавчого комітету, ще й листом прокуратури Центрально-Міського району м. Кривого Рогу від 22.10.2014 року № 85-180-14 та протоколом № 1 загальних зборів членів кооперативу від 29.06.2000 року.

У липні 2012 року членами ЖБК «Надія» було прийнято рішення про ініціювання процесу оформлення необхідної документації на будинок, оскільки на вказаний термін часу будинок ще не був введений в експлуатацію, що підтверджується листом виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 06.08.2012 року № 1-1382-ОП.

Головою виконавчого органу ЖБК «Надія» ОСОБА_2 був запропонований, за його словами, ефективний варіант оформлення правовстановлюючих документів на будинок і землю під будинком, шляхом оформлення і укладання договору по наданню послуг із фахівцем у галузі права. На загальних зборах кооператива була визначена сума, яку необхідно було зібрати з кожного члена ЖБК «Надія» для оплати послуг фахівця в галузі права по оформленню документації по будинку.

Для ОСОБА_1 сума грошових коштів складала 11 629 грн. З даним рішенням загальних зборів членів кооперативу, стосовно розміру суми грошових коштів, які вона повинна внести на вирішення вищевказаної проблеми, ОСОБА_1 не погоджувалась, оскільки не отримала обґрунтування вказаного розміру суми грошових коштів та гарантії отримання платіжних документів після сплати наведеної суми грошових коштів. Доцільність саме такої суми грошових коштів, які вона повинна була сплатити, виходила з умов угоди, укладеної 25.07.2012 року між ЖБК «Надія» та фахівцем в галузі права – ОСОБА_3 .

06.08.2014 року ОСОБА_1 направила ЖБК «Надія» рекомендованим поштовим відправленням свою заяву від 05.08.2014 року з проханням надати їй копії документів, відповіді на ряд запитань та дорученням до ревізійної комісії ЖБК «Надія», щодо видачі копій платіжних документів, які підтверджують оплату послуг фахівця в області права – ОСОБА_3 , однак відповіді не отримала.

19.09.2014 року на загальних зборах членів ЖБК «Надія» було постановлено питання про попередження виключення її з членів кооперативу у випадку несплати у триденний строк грошових коштів у розмірі 24 721 грн., розмір яких був попередньо вирахуваний на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу, оформлених протоколом № 21 від 24.07.2012 року з урахуванням девальвації гривні і комісії у двадцять відсотків. Вона не погодилась із наведеним рішенням членів ЖБК «Надія» згідно тексту протоколу № 35 від 19.09.2014 року, по причині його безпідставності та відсутності розрахунків та підтвердження платежів документально по загальному обрахуванню суми грошових коштів, які з неї вимагалися.

25.09.2014 року були проведені загальні збори членів кооперативу, які були оформлені протоколом № 37, де було постановлено питання про виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу із правом виплати їй вартості пайового внеску в сумі 2682 грн.; зобов`язання її та членів її родини звільнити незаконно зайняту квартиру АДРЕСА_1 протягом трьох діб до 20.00 год. 28.09.2014 року, а також звільнити квартиру від інших речей.

У відповідності до рішення, оформленого протоколом № 37 від 25.09.2014 року, загальними зборами членів кооперативу її було виключено з членів кооперативу. Рішення загальних зборів членів кооперативу ґрунтувалось на тому, що, на думку голови ЖБК «Надія» ОСОБА_2 , вона неодноразово порушувала та не виконувала вимоги статуту та рішення загальних зборів кооперативу а саме: регулярно не дотримувалася термінів сплати платежів за комунальні послуги, отримувані ЖБК «Надія», відмовилася брати участь у електрифікації будинку; не внесла кошти на ремонт дороги навколо будинку; не брала участі в антикорозійному покритті зовнішніх газових труб; категорично відмовилася внести свою долю паю на оформлення документів по введенню будинку ЖБК «Надія» в експлуатацію і оформлення права власності на нього.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року визнано незаконним та скасоване рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Надія», яке оформлено протоколом зборів Житлово-будівельного кооперативу «Надія» № 35 від 19 вересня 2014 року про попередження ОСОБА_1 про виключення із членів кооперативу Житлово-будівельного кооперативу «Надія»; визнано незаконним та скасоване рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Надія», яке оформлено протоколом зборів Житлово-будівельного кооперативу «Надія» № 37 від 25 вересня 2014 року, про виключення ОСОБА_1 з членів Житлово-будівельного кооперативу «Надія».

У 2014 році відповідачем було припинено постачання води до квартири №5 Житлово-будівельного кооперативу «Надія», якою користується позивач.

14.06.2025 року ОСОБА_1 надіслала до відповідача запит, у якому просила надати письмову довідку про розмір заборгованості по сплаті пайових внесків та розрахунок такої заборгованості, проте на даний час відповіді не отримала. Припиненням постачання води та відмовою від надання відповіді на запит з боку відповідача, ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, яка полягає у наступному: Неможливість повноцінно користуватись квартирою через брак питної води з 2014 року до дня складання цього позову – 4500,00 грн. Відсутність відповіді на запит не дозволяє ОСОБА_1 здійснити повну сплату пайового внеску та отримати право власності на квартиру – 500,00 грн. Таким чином, позивач оцінює розмір завданої їй моральної шкоди у сумі 5000,00 грн.

Позивач з метою захисту своїх прав, звернувся до суду з даною заявою.

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем регулюються Законом України від 10.01.2002 №2918-111 "Про питну воду та питне водопостачання", Законом України від 24.06.2004 №1875-ІV "Про житлово - комунальні послуги", Законом України від 10.12.2015 № 887 - VIII "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення", "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі-Правила № 630), "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), "Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затвердженими Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України" затвердженим Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 за № 30 (далі - Правила № 30), іншими нормативно-правовими актами.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою визначені Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".

За визначенням термінів, наведених у статті 1 цього Закону:

- питна вода - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води;

- екологічна броня питного водопостачання - мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання;

- централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води;

- споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 19 закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору, зокрема з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Споживачі питної води, послуг з питного водопостачання мають право на забезпечення питною водою, якість якої відповідає державним санітарним нормам і правилам, кількість і режим подачі якої визначаються на договірних засадах в обсязі, не меншому від нормативів питного водопостачання (стаття 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційної обліку питної води відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (далі - Закон про облік).

Відповідальність за порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання передбачена статтею 46 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства; власність зобов`язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Статтею 322 ЦК України покладено тягар утримання майна на власника та встановлено презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг поза залежністю від того чи користується він ними безпосередньо, чи ні.

До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

У відповідності до ст. ст. 11, 391 Цивільного Кодексу України, позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та припинення дій, що порушують його право.

Відповідно до Акту складеного КП «Кривбасводоканал» Водозбут, від 16 листопада 2014 року, в результаті перевірки встановлено, що в кв. АДРЕСА_3 водопостачання відсутнє. Зі слів ОСОБА_1 водопостачання відключене з 02.11.2014р. З рішенням зборів, про відключення водопостачання у квартирі ОСОБА_1 не ознайомлена. Оплату за водопостачання здійснювала своєчасно згідно показів лічильника.

Отже, ОСОБА_1 має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що дії ЖБК «Надія» по припиненню водопостачання до житла ОСОБА_1 є неправомірними й порушені права підлягають відновленню.

Під час судового розгляду встановлено, що водопостачання до квартири не відновлено, тому суд визнає такі дії неправомірними, та зобов`язує Житлово-будівельний кооператив «Надія» поновити постачання води до квартири АДРЕСА_1 , якою користується ОСОБА_1 , а також надати письмову довідку про розмір її заборгованості по сплаті пайових внесків та розрахунок такої заборгованості.

Стосовно вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди, суд зауважує, що підставою для стягнення моральної шкоди є встановлення незаконності та протиправності відключення, отже суд вбачає підстави для стягнення моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95р. (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана, вини останнього в її заподіянні.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням встановлених судом обставин, характеру спричиненої шкоди, тривалість часу відключення квартири від центрального водопостачання, зважаючи на відмову від надання відповіді на запит позивача з боку відповідача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. з Житлово-будівельного кооперативу «Надія», що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживала через брак питної води з 2014 року до дня складання позову.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають вимогам діючого законодавства, порушення прав позивача і розмір заподіяної моральної шкоди є доведеним достатніми достовірними доказами, в зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,12,13,76-81,141, 259, 263-265,268, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу "Надія" про зобов`язання поновити постачання води та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Зобов`язати Житлово-будівельний кооператив «Надія» поновити постачання води до квартири АДРЕСА_1 , якою користується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Житлово-будівельний кооператив «Надія» надати ОСОБА_1 письмову довідку про розмір її заборгованості по сплаті пайових внесків та розрахунок такої заборгованості.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Надія» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Стягнути із Житлово-будівельного кооперативу «Надія» судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

відповідач: Житлово-будівельний кооператив «Надія», ЄДРПОУ: 26140537, місцезнаходження: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Учителів, буд.8.

Суддя Д.В.Стартанович