Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №183/4950/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4950/26

№ 2-о/183/180/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:головуючого судді Дубовенко І.Г., секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,

за участю: представника ОСОБА_1 – адвоката Бразалук С.С.,

заінтересованої особи – ОСОБА_3 ,

представника ОСОБА_3 – адвоката Чернецької О.А., суд –

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , яку в подальшому уточнила її представник адвокат Благодєтєлєва Є.Я., та у якій просить видати обмежувальний припис стосовно свекра заявника ОСОБА_3 .

В обґрунтування заяви зазначає, що заявник разом із чоловіком спільно з його батьками постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік заявниці - ОСОБА_4 офіційно зареєстрований за цією адресою. Однак, протягом тривалого часу з 2023 р. його батько вчиняє щодо членів сім`ї заявниці (її, малолітньої доньки, чоловіка) дії, що мають ознаки домашнього насильства, а саме: - психологічний тиск, образи, приниження; - словесні погрози; - створення напруженої та небезпечної обстановки у місці спільного проживання, створення сварок та конфліктів без об`єктивних причин; - спроби вигнати сім`ю з будинку. Весь попередній час це домашнє насильство не виносилось за межі родини, хоча ніхто з сім`ї не заперечує наявності конфлікту між сторонами вже досить тривалий час. Проте, події останніх тижнів мали загострений характер та підтверджені офіційно, а саме: 1) 17.04.2026 року - чоловіком Заявниці ОСОБА_4 було викликано поліцію; - зафіксовано факт домашнього насильства у відношенні заявниці, малолітньої доньки, її чоловіка (копія долучена до заяви); - складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 серії ВАД, номер 952213 за ст. 173-2 КУпАП (копія також міститься в матеріалах справи); 2) 20.04.2026 року - друга заява в поліцію була подана Заявницею з приводу повторного домашнього насильства з боку ОСОБА_3 по відношенню до неї та малолітньої доньки ОСОБА_5 (копія заяви та пояснення містяться в матеріалах справи); 3) 23.04.2026 року - зафіксовано капітаном поліції Самарівського РВП ОСОБА_6 вчинення домашнього насильства щодо Заявниці як вагітної жінки (9-й місяць вагітності) ОСОБА_3 ; - складено адміністративний протокол серія ВАБ, номер 523850 за ст. 173-2 КУпАП( (копія міститься в матеріалах справи); - винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_3 з зобов`язанням залишити місце перебування постраждалої особи серія АА, номер НОМЕР_1 строком на 10 діб (копія міститься в матеріалах справи); 4) 23.04.2026 року щодо малолітньої ОСОБА_2 - зафіксовано капітаном поліції Самарівського РВП ОСОБА_6 вчинення домашнього насильства щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 ; - складено адміністративний протокол серія ВАБ, номер 523851 за ст. 173-2 КУпАП (копія міститься в матеріалах справи); - винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_3 з зобов`язанням залишити місце перебування постраждалої особи серія АА, номер НОМЕР_2 строком на 10 діб (копія міститься в матеріалах справи). Слід звернути окрему увагу і на наслідки вказаних вище подій для малолітньої дитини ОСОБА_2 : - дитина систематично перебувала у місцях конфліктів, психологічного тиску з боку кривдника ОСОБА_3 та ставала свідком його агресивної поведінки; - сімейним лікарем-педіатром 16.04.26р. зафіксовано стан середньої тяжкості у зв`язку із стресом, переляком, неврологічні симптоми з рекомендаціями подальшої консультації невролога та прийому терапії (копія карточки огляду додана до матеріалів справи); - дитячим лікарем-неврологом 20.04.26р. зафіксовано гостру реакцію на стрес з рекомендаціями консультації дитячого психолога та прийому терапії (копія консультаційного висновку спеціаліста №83902 міститься в матеріалах справи); - згідно Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 27.04.2026 р. комісією у складі начальника ССД, психолога, директора КЗ ЦНСП виявлено наявність поведінкових ознак, що можуть свідчити про жорстоке поводження, насильство, а саме: реакція дитини у вигляді страху, тривоги або огиди при контакті з дорослим. Також зафіксовано, що дитина має стрес, перелякана, реагує на сторонні звуки (копія Акту міститься в матеріалах справи). Щодо медичних наслідків для Заявниці, як вагітної жінки (на дев`ятому місяці вагітності): - в результаті вчинення з боку ОСОБА_3 домашнього насильства, що виражалась у виганянні з будинку, в образі нецензурною лайкою, агресивною поведінкою та психологічним тиском з висуванням безлічі претензій різноманітного характеру та створенням штучних конфліктів без об`єктивних причин, - значно погіршився стан її здоров`я як фізичний, так і психо-емоційний; - лікарем-неврологом 16.04.26р. була зафіксована соматоформна вегетативна дисфункція з тривожним синдромом з рекомендаціями консультації психотерапевта та прийому терапії (копія висновку міститься в матеріалах справи); - внаслідок конфліктів та психологічного тиску з боку ОСОБА_3 трапилось декілька гострих приступів, в результаті чого 17.04.2026 р. вона була госпіталізована до відділення патології вагітних КНТ «Регіонального медичного центру родинного здоров`я» ДОР, м. Дніпро, вул. Космічна, 13 (копія висновку міститься в матеріалах справи); - лікарем психотерапевтом на протязі занять у лікарні з 20.04.26 р. зафіксовано гострий стрес та переляк, які призводять до панічних атак при зустрічі з кривдником або думками про спільне перебування з ОСОБА_3 в одному житлі або території. Окрім того, скоро у Заявниці народиться ще дитина, яку необхідно забезпечити грудним вигодовуванням та належним станом здоров`я (тобто у Заявниці, як у матері має бути стабільний стан здоров`я як фізичний, так і психологічний, аби забезпечити дитині належний догляд), а термін дії двох вищезазначених термінових заборонних приписів спливає 03.05.26 р. о 18:30, що відкриває можливість активізації домашнього насильства з боку кривдника ОСОБА_3 одразу при поверненні у будинок спільного проживання по АДРЕСА_1 . Тим більше що перед виїздом з будинку 23.04.26 р. згідно вимоги ТЗП кривдником ОСОБА_3 та його жінкою ОСОБА_7 були висунуті нові погрози, що сім`я Заявниці проживати у вказаному будинку не буде після їх повернення у будинок і їм потрібно готуватися до виселення, шукати інше житло. Вказані обставини та погрози тільки накаляють додатковий стрес між сторонами та призводять до погіршення психологічного, а відтак і фізичного стану здоров`я Заявниці, що безпосередньо впливає на стан здоров`я і розвиток як вже народженої ОСОБА_5 , так і ще ненародженої дитинки. Усі наведені вище факти свідчать про систематичний характер домашнього насильства та наявність реальної загрози фізичному і психічному здоров`ю постраждалих осіб, а поведінка та дії кривдника ОСОБА_3 навіть після складання адміністративних протоколів, ТЗП, проведення роз`яснювальних бесід співробітниками поліції та КЗ ЦНСП щодо припинення домашнього насильства не принесли жодного результату. Тобто будь-яким іншим чином, аніж звернутися до суду, заявниця не може здійснити захист своїх прав та інтересів, а тому змушена звертатися до суду із даною заявою, оскільки інші методи припинення продовження домашнього насильства жодних результатів не принесли і не принесуть. Щодо правового обґрунтування подання заяви Так, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Згідно ч.3 ст.26 та п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61 19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61- 49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61- 1693св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61- 17471св20), від 28 червня 2022 року у справі № 466/180/22 (провадження № 61- 4104св22), від 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61- 6759св23). Враховуючи характер справи в даному випадку та те, що конфлікт не вичерпано та не може бути присічений іншим способом наразі, існує висока ймовірність того, що ризик продовження вчинення домашнього насильства досить високий. Вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22)). Надані нами докази у цій справі достовірно підтверджують обставини застосування ОСОБА_3 до ОСОБА_1 у присутності неповнолітньої дитини психологічного та фізичного насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також високу ймовірність подальшого вчинення таких дій. А в такому випадку суд не має мати сумнівів, що ці події вплинули на її фізичний та моральний стан, і заявниця страждає від домашнього насильства, як і її малолітня дитина. Її неповнолітня дитина є свідком (очевидцем) такого насильства, зазнала серйозного стресу, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є дитиною, яка постраждала від домашнього насильства. Визначаючи ризики продовження чи повторного вчинення насильства та чинники і умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявниці, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, суд має брати до уваги триваючий та системний характер протиправних дій ОСОБА_3 . Ризик повторення таких дій у майбутньому створюють реальну загрозу життю та здоров`ю заявниці та її малолітньої дитини, а також дитини, яка народиться. Тому вважає, що застосування обмежувального припису є єдиним ефективним способом запобігти повторенню насильства та забезпечити безпеку заявниці та постраждалої дитини. Водночас суд має також брати до уваги, що право заявниці та її дитини на користування житлом, захищеним від насильства, також передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див., зокрема, рішення у справі «Калуча проти Угорщини» (Kalucza v. Hungary), заява № 57693/10, пункт 59, від 24 квітня 2012 року) (пункт 81 рішення). Втручання національних органів влади в особисті права, передбачені статтею 8 Конвенції, може бути необхідним для захисту здоров`я та прав інших (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, згадані рішення у справах «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey), пункт 144; «Єремія проти Республіки Молдова» (Eremia v. the Republic of Moldova), пункт 52 та «Володіна проти Росії» (Volodina v. Russia), пункт 86). До того ж у контексті статті 2 Конвенції Суд зазначав, що у справах про домашнє насильство права нападників не можуть переважити права потерпілих, зокрема, на фізичну та психічну недоторканість (див., mutatis mutandis, згадані рішення у справах «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey), пункт 147 та «Талпіс проти Італії» (Talpis v. Italy), пункт 123) (пункт 84 рішення). І навіть тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19)). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (частина четверта статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). В даному випадку, враховуючи, що Заявниці має бути забезпечений стабільний психологічний стан якомога довше, оскільки на її плечах зараз буде безпека і здоров`я ще однієї дитини, а стрес може спричинити порушення вигодовування дитини – то просить:

1. Видати обмежувальний припис ОСОБА_3 на строк 6 (шість) місяців з заборонами щодо: 1.1. перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; 1.2. наближення на 50 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1.3. особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у іншому місці, переслідувати її та в будь який спосіб спілкуватися з нею; 1.4. ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

2. Про видачу обмежувального припису повідомити відповідне відділення поліції шляхом направлення копії рішення суду для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік.

3. Допустити негайне виконання рішення в повному обсязі, незалежно від права на його оскарження.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвокат Чернецька О.А., у поданих письмових запереченнях зазначає, що вимоги та мотиви заяви про видачу обмежувального припису є необґрунтованими, а заява є такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, у заяві про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 , посилаючись на ст. ст. 1, 3, 24, 26, 27 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 150, 152, 155 СК України, главу 13-1 ЦПК України, заявник ОСОБА_1 просить видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_3 строком на шість місяців, яким: 1) заборонити кривднику перебувати у місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) зобов`язати кривдника залишити місце проживання постраждалих осіб: АДРЕСА_1 . У якості необхідності видачі обмежувального припису, заявник ОСОБА_1 , зазначає про вчинення протягом тривалого часу (з 2023р.) батьком її чоловіка - ОСОБА_3 щодо заявника та членів її сім`ї: чоловіка ОСОБА_4 , доньки ОСОБА_1 дії, що містять ознаки домашнього насильства, а саме: психологічний тиск, образи, приниження, словесні погрози, створення напруженої та небезпечної обстановки у місці спільного проживання, створення сварок та конфліктів без об`єктивних причин, спроби вигнати сім`ю з будинку (економічний тиск). Офіційним підтвердженням подій заявник ОСОБА_1 , зазначає наступні докази: 1) складення щодо ОСОБА_3 поліцейським Самарівського РВП протоколів про адміністративні правопорушення: протокол серії ВАД № 952213 від 17.04.2026р. за ст. 173-2 КУпАП (за заявою та поясненнями ОСОБА_4 ); протокол серії ВАБ № 523850 від 23.04.2026р. за ст. 173-2 КУпАП (за заявою ОСОБА_1 ); протокол серії ВАБ № 523851 від 23.04.2026р. за ст. 173-2 КУпАП; 2) складення щодо ОСОБА_3 поліцейським Самарівського РВП термінових заборонних приписів із зобов`язанням залишити місце перебування постраждалої особи строком на 10 діб: припис серії АА за № 572698; припис серії АА за № 572699; 3) заява ОСОБА_1 від 20.04.2026р., яка була подана до Самарівського РВП з приводу домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_1 ; 4) карточку огляду лікарем педіатром дитини ОСОБА_1 від 16.04.2026р.; 5) консультаційний висновок спеціаліста за № 83902 від 20.04.2026р.; 6) акт проведення оцінки рівня безпеки дитини від 27.04.2026р.; 7) консультаційний висновок спеціаліста за № 81603 від 16.04.2026р.; 8) картка стаціонарного хворого за № 7353; 9) консультаційний висновок спеціаліста за № 173 від 28.05.2026р.; 10) фотокопія листування у додатку-месенджері між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. В постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. В постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 вказано, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23) зазначено, що "домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту". У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20) зроблено висновок, що «сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству. У даній справі Верховний Суд, встановивши, що у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України заявник не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення фізичного, економічного та психологічного насильства стосовно неї, а також ризиків настання насильства у майбутньому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви. Сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між подружжям та не підтверджує факт вчинення домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Сварки, непорозуміння між сторонами свідчать про наявність конфлікту, та не підтверджують факту вчинення заінтересованою особою психологічного насильства. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно із ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1); предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2); сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3). Також слід врахувати, що відповідно до: - ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; - ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; - ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. У порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України заявник не надала належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення фізичного, економічного та психологічного насильства стосовно неї та членів її родини із боку ОСОБА_3 , а також ризиків настання насильства із його боку у майбутньому, а саме: 1) щодо складення відносно ОСОБА_3 поліцейським Самарівського РВП протоколів про адміністративні правопорушення: протокол серії ВАД № 952213 від 17.04.2026р. за ст. 173-2 КУпАП (за заявою та поясненнями ОСОБА_4 ); протокол серії ВАБ № 523850 від 23.04.2026р. за ст. 173-2 КУпАП (за заявою ОСОБА_1 ); протокол серії ВАБ № 523851 від 23.04.2026р. за ст. 173-2 КУпАП - відповідно до висновків Верховного Суду, які зазначені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20) сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству; до протоколів серії ВАД № 952213 від 17.04.2026р. за ст. 173-2 КУпАП (за заявою та поясненнями ОСОБА_4 ), серії ВАБ № 523850 від 23.04.2026р. за ст. 173-2 КУпАП (за заявою ОСОБА_1 ), серії ВАБ № 523851 від 23.04.2026р. за ст. 173-2 КУпАП не було надано жодних доказів вчинення ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 та членів її родини домашнього насильства психологічного характеру, протоколи ґрунтуються виключно на поясненнях заявника ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 , поліцейські, які складали протоколи не були свідками подій, про які зазначено у протоколах, тому протоколи не є належними, достовірними та достатніми доказами вчинення домашнього насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству; 2) щодо складення щодо ОСОБА_3 поліцейським Самарівського РВП термінових заборонних приписів із зобов`язанням залишити місце перебування постраждалої особи строком на 10 діб: припис серії АА за № 572698; припис серії АА за № 572699 - у приписах не зазначено у чому саме полягало нібито вчинене ОСОБА_3 психологічне насильство; також до термінових заборонних приписів не додано пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), які (пояснення) відповідно до п. 5 р. ІІ Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 01 серпня 2018 року № 654 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 серпня 2018 р. за № 965/32417 зобов`язаний працівник уповноваженого підрозділу поліції отримати при винесенні припису; також до термінових заборонних приписів не додано форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, які відповідно до п. 2 р. ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, який затверджено наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України 13 березня 2019 року № 369/180 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2019 р. за № 333/33304 заповнює поліцейський і виходячи із форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам; 3) щодо заяви ОСОБА_1 від 20.04.2026р., яка була подана до Самарівського РВП з приводу домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_2 - відповідно до висновків Верховного Суду, які зазначені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20) сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству; 4) щодо карточки огляду лікарем педіатром дитини ОСОБА_1 від 16.04.2026р. - відповідно до Карточки огляду лікаря від 16.04.2026р, пацієнт ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була оглянута 16.04.2026. о 15:30 сімейним лікарем у КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» ДМР (адреса: вул. Воскресенська, 2д, м.Дніпро), зі слів матері зазначено, що у дитини стрес, переляк (анамнез захворювання), однак, слід врахувати, що анамнез захворювання (події, які передували зверненню до лікаря) записані лікарем виключно зі слів матері, а зміст документу не містить причинно-наслідкового зв`язку між станом здоров`я дитини на дату огляду та будь-якими діями ОСОБА_3 , у тому числі і не є підтвердженням вчиненням останнім домашнього насильства щодо дитини; 5) щодо консультаційного висновку спеціаліста за № 83902 від 20.04.2026р. - консультація дитячого невролога була проведена 20.04.2026р. у КП «РМЦРЗ» ДОР (адреса: м.Дніпро, вул. Космічна, 13), за результатами огляду невролог ОСОБА_9 склала Консультаційний висновку спеціаліста № 83902 від 20.04.2026р., у якому зазначено діагноз - гостра реакція на стрес, у анамнезі зі слів матері лікарем зазначено, що здригання у дитини при звуках та втрата апетиту нібито почались після сварки із батьками чоловіка 1 (один) тиждень тому, тобто лікарями, як сімейним лікарем, так і неврологом, внесені дані анамнезу виключно зі слів матері ОСОБА_1 ; сама пацієнт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітньою дитиною, віком 1 рік 7 місяців, яка говорить окремі слова (до 50 слів) (про це зазначено самим лікарем у висновку), тобто дитина сама не має змоги внаслідок віку пояснити лікарю, що із нею сталось; лікарями не встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між погіршення 16.04.2026р. здоров`я дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та нанесення їй психологічної шкоди внаслідок дій ОСОБА_3 , 1956р.н.; загально відомими та такими, що не потребують окремого доказування, є обставини, що Дніпропетровська область, у тому числі і Самарівський район, де розташоване с. Піщанка, майже щоденно зазнає ударів із боку російської федерації, у тому числі працюють сили протиповітряної оборони ЗСУ, які збивають і намагаються збити дрони, що призводить до гучних вибухів, що може викликати гострий стрес у дитини, якій у віці 1 рік 7 місяців не можливо пояснити, що відбувається; 6) щодо акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 27.04.2026р. - відповідно до відомостей, які зазначені у акті, зокрема, у пунктах 1 та 7 відомості щодо неодноразового вчинення психологічного насильства щодо дитини ОСОБА_2 з боку ОСОБА_3 записані виключно зі слів батьків дитини - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 під час складання акту не викликався та не опитувався; 7) щодо консультаційного висновку спеціаліста за № 81603 від 16.04.2026р. - у Консультаційному висновку спеціаліста № 81603 від 16.04.2026р., зазначено, що зі слів ОСОБА_1 , вона посварилась 14.04.2026р. з батьками чоловіка, тобто лікарем внесені дані виключно зі слів ОСОБА_1 , лікарем не встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між подією, яка сталась 14.04.2026р. (сварка із батьками чоловіка) та між погіршення 16.04.2026р. психологічного здоров`я ОСОБА_1 ; відповідно до інформації, яка міститься у загальному доступі щодо діагнозу «соматофорна вегетативна дисфункція з тривожним синдромом», то у вагітних жінок зазначений стан може розвиватись через порушення гормонального фону та потребує втручання в тому числі і психотерапевта - у Консультаційному висновку спеціаліста № 81603 від 16.04.2026р. лікар надав рекомендації ОСОБА_1 у тому числі і звернутись із консультацією до психотерапевта; 8) щодо картки стаціонарного хворого за № 7353 - у картці зазначено, що діагнозом при госпіталізації ОСОБА_1 указано «047.0 - Хибні перейми у період до 37 повних тижнів вагітності»; у зазначеному документів не встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між жодними діями ОСОБА_3 та між погіршення здоров`я ОСОБА_1 ; документ не містить інформації щодо вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 та членів її сім`ї; відповідно до інформації, яка міститься у загальному доступі хибні перейми (або скорочення Брекстона-Хікса) на терміні до 37 повних тижнів можуть бути спровоковані різними факторами, а саме: фізіологічні тригери: підвищена збудливість міометрія (м`язового шару матки), зневоднення організму, надмірне фізичне навантаження або переповнений сечовий міхур, який тисне на матку; акушерські та гінекологічні патології: багатоводдя, багатоплідна вагітність або великий плід (через сильне розтягнення стінок матки), істміко-цервікальна недостатність (ІЦН), медичні фактори: гормональний дисбаланс, тобто виникнення такого стану може бути спровоковане багатьма факторами, до яких дії ОСОБА_3 не мають та не можуть мати жодного відношення; 9) щодо консультаційного висновку спеціаліста за № 173 від 28.05.2026р. - у висновку зазначено, що анамнез (події, що передували зверненню до лікаря) записано лікарем зі слів ОСОБА_1 , яка зазначила, що її стан погіршився через сімейні сварки та конфліктні ситуації з батьками чоловіка; у зазначеному документі не встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між жодними діями ОСОБА_3 та між погіршення здоров`я ОСОБА_1 ; документ не містить інформації щодо вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 та членів її сім`ї; 10) щодо фотокопії листування у додатку-месенджері між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - зміст листування не містить жодної негідної поведінки, повідомлення ОСОБА_3 не містить словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення ОСОБА_1 та членів її сім`ї, контроль у репродуктивній сфері, тобто повідомлення (листування) не містить ознак, відповідно до яких його можна кваліфікувати як вчинення домашнього (психологічного) насильства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 . Таким чином, наявні в матеріалах справи докази не є достатніми для встановлення випадків домашнього (фізичного, психологічного, економічного) насильства щодо заявника ОСОБА_1 та членів її сім`ї, його систематичності, та ризиків вчинення такого насильства у майбутньому. Заявник не довела систематичного вчинення відносно неї домашнього насильства, а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із не вчиненням щодо ОСОБА_3 обмежувального припису, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме по собі притягнення особи навіть до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення не є безумовною підставою для застосування судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі № 711/6788/23. Крім того, тимчасове обмеження ОСОБА_3 у користуванні будинком, у якому без відповідної реєстрації проживає заявник, є непропорційним втручанням у право ОСОБА_3 на житло, в якому він проживає, адже, за місцем його реєстрації (місто Запоріжжя) у зв`язку із близькістю фронту проживання є більш небезпечним для життя і здоров`я ОСОБА_3 , порівняно із мешканням у с. Піщанка, адже, м. Запоріжжя, на відміну від с.Піщанка обстрілюються додатково КАБами та РЗСО. Таким чином, обставини, викладені в заяві про видачу обмежувального припису не підтверджені належними та допустимими доказами.

А тому просить суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрите окреме провадження у справі, призначений судовий розгляд.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримала подану заяву та уточнення до неї та, посилаючись на ті ж підстави, просила задовольнити її у повному обсязі. Зазначила, що сварки в сім`ї з батьками чоловіка ОСОБА_4 мали місце з 2023 року, вони через своє ставлення до неї навіть не були на весіллі. Свекор говорив, що не бажає жити під одним дахом із невісткою. У зазначеному будинку у с.Піщанка вона разом з чоловіком мешкали з 2023 року, через загострення стосунків з його батьками в травні 2024 року стали винаймати житло у м.Дніпро. Через щільні обстріли поблизу помешкання у м.Дніпро вона з чоловіком та дитиною ОСОБА_10 повернулися у будинок у с.Піщанка, де знову стали мешкати разом з батьками чоловіка. У травні 2026 року вона народила ще одну дитину в шлюбі з ОСОБА_4 , зараз перебуває у декретній відпустці та мешкають у тому ж будинку в с.Піщанка. До декретної відпустки вона працювала лікарем-стоматологом у м.Дніпро. 14 квітня 2026 року стався конфлікт між батьками чоловіка та їх сім`єю з приводу того, що в будинку дуже багато витрачається енергії. 17 квітня 2026 року під час перебування на кухні прийшов свекор – ОСОБА_3 та почав скандалити та виганяти її з дитиною з дому, через що ОСОБА_4 (чоловік заявника) викликав поліцію. Коли свекор виганяв її з дому і кричав, чоловік – ОСОБА_4 став між своїм батьком та нею. Дитина дуже перелякалася та її мати вимушена була забрати дитину з кухні у кімнату. В цей же день вона, будучи на останньому місяці вагітності потрапила до лікарні, через психоемоційний стан, який склався з вини свекра, який здійснює психологічне та економічне насилля. Дитина під час сварки також дуже злякалася, а тому і вона постраждала від дій свекра. Свекор постійно висуває до неї претензії щодо її проживання у цьому будинку, а 17 квітня 2026 року став її виганяти з будинку. Претензії пред`являлися як у присутності чоловіка (сина свекра) так і без нього. Окремо зауважила, що вона передавала кошти за проживання у будинку батьків чоловіка, які вона отримала після того як її батько загинув, захищаючи свою країну. Був час, коли стосунки між нею та батьками чоловіка були краще. Дитина також спілкувалася з бабусею та дідусем. Вона, як жінка, яка нещодавно народила боїться за свій психологічний стан та стан своєї дитини, які у присутності ОСОБА_3 заново відчувають страх. Вона разом з сім`єю намагалися жити у м.Дніпро, однак через постійні обстріли лікарі наполягають на тому, щоб і вона і дитина перебували у більш безпечному місці. Іншого житла, де б вона разом із сім`єю могли б мешкати – немає. Зазначила, що у вказаному будинку налічується сім санвузлів, однак навіть коли вона йде купатися, то свекри неодноразово наголошують на тому, що багато витрачається води та електроенергії, що також є економічним та психологічним насиллям щодо неї та дитини. Квартира у якій зареєстроване її місце проживання у м.Синельникове, на сьогодні це територія яка постійно перебуває під вогнем. До будинку у с.Піщанка також приїхала її мати допомагати з дітьми та бабуся. Щодо наданих ОСОБА_3 скріншотів переписок, у яких і дитина була з ним та свекрухою, і свекор забирав та підвозив її (заявника), то такі події були в той час, як стосунки були кращими. На сьогодні перебування свекра разом з нею у одному будинку неможливе, тому як вона побоюється як за себе так і за дітей. На цей час сварок немає тому як ОСОБА_3 не живе у будинку в с.Піщанка, а перебуває разом із дружиною у м.Запоріжжя, де у них квартира. Заяву просить задовольнити.

Представник заявника – ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю підтримав заяву та, посилаючись на ті ж підстави, просив її задовольнити. Зазначив, що його місце проживання зареєстроване у АДРЕСА_1 . Половина будинку належить на праві власності його батькам – по 1/4 частині кожному, а інша половина – його трьом дітям від першого шлюбу по 1/6 частині кожній дитині. Будинок загальною площею 1091 кв.м., однак має лише одну кухню та не може використовуватися окремо декількома сім`ями. Приблизно з 2022 року він разом з заявником стали постійно мешкати в цьому будинку, його батьки приїздили до будинку на якийсь час, а пізніше через щільні обстріли м.Запоріжжя, де вони мешкали – батьки переїхали в с.Піщанку. Стосунки з батьками складалися по різному, через що він разом з сім`єю намагався мешкати окремо з заявником та дитиною, однак територія поблизу будинку, де вони винаймали житло, стала більш небезпечною, були неодноразові прильоти ракет, що зумовило погіршення психоемоційного стану малолітньої дитини. За рекомендацією лікарів вони поїхали жити у більш безпечне місце – до будинку, де він зареєстрований і мешкають в цьому будинку. Мати заявника ОСОБА_11 та його мати допомагають здійснювати догляд за дитиною. З боку ОСОБА_3 – його батька, висувалися неодноразові претензії у емоційному агресивному вигляді як щодо нього, так і до його дружини. 17 квітня 2026 року на кухні вказаного будинку він розмовляв зі своєї матір`ю, куди залетів ОСОБА_3 та з яким сталася сутичка, у якій батько висував претензії щодо використання його сім`єю та родичами ОСОБА_1 електроенергії, води за що батьком постійно сплачуються чималі кошти. До 17 квітня 2026 року ОСОБА_3 приблизно три тижні агресивно поводив себе стосовно нього та невістки. 14 квітня 2026 року стався попередній конфлікт, а 17 квітня 2026 року він вже викликав поліцію, які допитали його, а ОСОБА_3 відмовився надавати пояснення. В цей же день заявника – ОСОБА_1 поклали у стаціонар на зберігання; а з дитиною – ОСОБА_10 вони зверталися до невролога, тому як вона злякалася агресії з боку ОСОБА_3 . 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до поліції з письмовою заявою, та вказала, що ОСОБА_3 виганяв її з дому, ображав нецензурною лайкою. 23 квітня 2026 року до дому приїхали працівники поліції, психолог та спеціалісти, які провели бесіду з ОСОБА_3 , а також склали протокол про домашнє насилля і тимчасовий обмежувальний припис строком на 10 днів як стосовно ОСОБА_1 так і стосовно дитини ОСОБА_2 . Після того, як працівники поліції уїхали – ОСОБА_3 разом з дружиною стали виганяти з дому – ОСОБА_11 (мати заявника), через що працівники поліції вимушені були повернутися та роз`яснювати права інших мешканців. Наголошував на тому, що з боку ОСОБА_3 тривало, невмисно вчиняється психологічне та економічне насилля в сім`ї, стосовно заявника та дитини, свідками якого був і він і мати заявника.

Представник заявника адвокат Благодєтєлєва Є.В. у повному обсязі підтримала заяву та, посилаючись на ті ж підстави, просила задовольнити її. Зазначила, що стороною заявника надані беззаперечні докази вчинення насилля з боку ОСОБА_3 стосовно невістки – ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_2 , подальше перебування їх у будинку в АДРЕСА_1 неможливе, заявник постійно перебуває у стресі, дитина також зазнає моральних психологічних страждань. Для збереження здоров`я заявника та дитини є необхідність застосувати тимчасовий обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 .

Представник заявника – адвокат Бразалук С.С. також підтримала заяву ОСОБА_1 подану у своїх інтересах та інтересах дитини та, посилаючись на ті ж підстави, просила задовольнити її. Зазначила, що в результаті вчинення насилля з боку ОСОБА_3 17 квітня 2026 року працівниками поліції виданий терміновий обмежувальний припис як стосовно заявника так і стосовно дитини на максимальний строк – десять днів, що є беззаперечним доказом вчинення насилля з боку ОСОБА_3 стосовно невістки – ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_2 . А 03 червня 2026 року під час приїзду ОСОБА_3 в будинок в АДРЕСА_1 , лише підтвердив неможливість перебування у ньому сім`ї ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , тому як наслідком його неправомірних дій щодо розкидування речей і т.і. заявник знову вимушена була викликати поліцію. Заявник постійно перебуває у стресі, дитина також зазнає моральних психологічних страждань. Для збереження здоров`я заявника та дитини є необхідність застосувати тимчасовий обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 . Що стосується висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи – психологічного обстеження з використанням комп`ютерного поліграфа, то вони не можуть бути взяті до уваги через те, що можливо ОСОБА_3 не сприймає свої дії як погрози або насилля над заявником чи дитиною, однак і заявник і дитина потерпають від таких дій ОСОБА_3 та сприймають їх як насилля. Заяву просить задовольнити у повному обсязі, тому як будь-яке спілкування заявника з ОСОБА_3 призводить до стресу.

Заінтересована особи ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він жодного разу не вчиняв будь-яких насильницьких дій стосовно своєї невістки ОСОБА_12 та онуки ОСОБА_5 . Дійсно між ним та його сином ОСОБА_4 бувають суперечки в тому числі і з приводу спільної оплати усіх затрат на утримання будинку по АДРЕСА_1 , тому як усі витрати несе лише він з дружиною. Зазначає, що він ніколи не виганяв свою невістку. Більше того, він з дружиною допомагали доглядати за ОСОБА_10 , коли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ще сплять, невістку неодноразово підвозив на маршрутку коли вона їздила на роботу у м.Дніпро та забирав з зупинки, про що свідчать відповідні скріншоти переписок. Вважає, що для того, щоб його та його дружини не було у будинку, половина якого належить їх на праві власності, його син ОСОБА_4 здійснює такі ганебні дії, викликає поліцію, складає заяви та залучив до цього невістку. Він з дружиною певний час після того як дуже сильно стали обстрілювати війська РФ м.Запоріжжя – приїхали жити у с.Піщанка. Після конфлікту з сином, працівники поліції також пропонували йому написати заяву щодо домашнього насилля з боку сина, однак він відмовився, тому як не вважає що такими засобами треба вирішувати будь-які питання чи спори. Наголошує, що він ніколи не вчиняв насилля над невісткою чи дитиною а ні психологічного а ні економічного характеру. У задоволенні заяви просить відмовити.

Представник заінтересованої особи – адвокат Гордєвська С.В. у судовому засіданні також вважала заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, тому як конфлікт з приводу будинку в с.Піщанка, який можливо є об`єктом спору переріс в те, що ОСОБА_4 було подано заяву до поліції про здійснення стосовно нього з боку батька насилля, а пізніше таку ж заяву подано і від імені дружини ОСОБА_1 .

Представник заінтересованої особи ОСОБА_13 у судовому засіданні також вважала заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, повністю підтримала подані письмові заперечення та з підстав, зазначених у них просила суд відмовити у задоволенні заяви.

За клопотанням осіб, що беруть участь у справі були допитані ряд свідків, а саме:

Свідок ОСОБА_6 будучи допитаною в якості свідка показала, що вона отримала заяву від ОСОБА_1 стосовно вчинення з боку ОСОБА_3 домашнього насилля стосовно неї та дитини ОСОБА_5 . Так 23 квітня 2026 року вона приїхала до будинку по АДРЕСА_1 де було встановлено, що 17 квітня 2026 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стався конфлікт. Від ОСОБА_1 у свідка була заява у якій заявник посилалася на цькування з боку свекра та вчинення економічного насилля, а чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 вчиняє насилля стосовно його дружини, з якою свідок спілкувалася телефоном, тому як вона перебувала у лікарні, а також постраждала і дитина. Про усі події розповів ОСОБА_4 та його дружина телефоном. Вона, як працівник поліції дійсно склала за результатом опитування чоловіка заявника та спілкування із заявником протоколи про вчинення домашнього насилля та термінові обмежувальні приписи стосовно ОСОБА_3 по відношенню до невістки та дитини. В той же час вона роз`яснювала ОСОБА_3 про те, що він також може звернутися з такою ж заявою, щодо вчинення насильства стосовно нього. Однак ОСОБА_3 сказав, що це сімейні справи і писати заяву на свого сина він не буде. В її присутності ОСОБА_3 не вів себе агресивно. Складення обмежувальних приписів не є підтвердженням скоєння домашнього насильства в сім`ї, однак під час спілкування з заявником телефоном в присутності іі чоловіка ОСОБА_4 – вона зробила оцінку ризиків, та через те, що між сваркою та погіршенням стану здоров`я заявника міг бути зв`язок, а також що будь-яка сварка погано відображається на дитині, вона вважала, що такі заходи, як терміновий обмежувальний припис буде сприяти вирішенню конфлікту.

Свідок ОСОБА_7 будучи допитаною в якості свідка показала, що вона є дружиною ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_4 заявник є її невісткою, з якою у неї нормальні відносини. З липня 2022 року ОСОБА_1 стала мешкати разом з їх сином у АДРЕСА_1 . Оскільки син ще не розірвав шлюб з першою дружиною а також через те, що вони не розвінчані і вона і її чоловік не ставилися серйозно до стосунків їх сина з ОСОБА_12 . Однак в подальшому вони оформили свої стосунки, народилася ОСОБА_14 . Через те, що м.Запоріжжя сильно обстрілюють вона разом з ОСОБА_3 стали жити у с.Піщанка, разом з ними мешкають ї ОСОБА_4 з ОСОБА_12 . Якийсь час вони мешкали у м.Дніпро, а потім стали жити у ОСОБА_15 . Стосунки з ОСОБА_12 були нормальні. До невістки ніяких претензій не було, були претензії до сина, щоб він також ніс витрати на будинок та харчування. Коли син погукав її спуститися на кухню, вона побачила на кухні працівника поліції, від якого дізналася, що син подав заяву про насилля в сім`ї. Під час розмови з ОСОБА_4 за результатами якої він викликав поліцію – ОСОБА_11 (матері заявника) не було, вона приїхала в інший день. Ні вона, ні ОСОБА_3 не виганяли ОСОБА_12 чи дитину з будинку. Конфлікт був виключно між батьком і сином, більше того син вже раніше намагався відправити до спеціалізованої лікарні батька.

Свідок ОСОБА_16 будучи допитаною в якості свідка показала, що вона є матір`ю ОСОБА_1 , приїхала до будинку в с.Піщанка, де мешкають ОСОБА_12 з сім`єю, тому як ОСОБА_1 поклали на зберігання вагітності, скоро їй народжувати, щоб допомогти з дитиною ОСОБА_10 . 23 квітня 2026 року коли приїхала поліцейська, вона пішла з ОСОБА_10 до кімнати. Пізніше ОСОБА_3 з дружиною сказали, щоб вона після третього числа виїжджала, раз Євгенія пише такі заяви. Поліцейська роз`яснила що ОСОБА_11 має право проживати разом з ОСОБА_1 . Після цього ОСОБА_3 один раз приїжджав із Запоріжжя, конфліктів не було. Зазначила, що батьки ОСОБА_4 на весілля не прийшли, ОСОБА_17 з пологового будинку не забирали. Під час спільного проживання у с.Піщанка, кілька разів виганяли родину ОСОБА_4 , через що вони винаймали житло у м.Дніпрі. 17 квітня 2026 року вона під час конфлікту присутньою не була.

Свідок ОСОБА_18 будучи допитаною у судовому засіданні показала, що вона є психологом Самарівського ФСР, на звернення ОСОБА_4 нею досліджувалися обставини та дитина. Не було встановлено загрози а ні життю, а ні здоров`ю дитини, фізичного насилля не виявлено. Свій висновок як психолог вона надасть батькам пізніше, коли закінчить роботу з дитиною. Через вік дитини досить важко визначити її страхи, тому як усі обставини розповідають її батьки.

Свідок ОСОБА_19 будучи допитаною у судовому засіданні показала, що вона знає родину і ОСОБА_3 і їхнього сина ОСОБА_4 .. ОСОБА_4 мешкає у с.Піщанка приблизно з 2016 року у будинку,який будував він. Стосунки його батьків з колишньою невісткою були не дуже хороші, про що вона знає зі слів спільних знайомих, особисто при якихось сварках присутньою не була. Знає зі слів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про те, що батьки ОСОБА_4 недобре відзивалися щодо ОСОБА_12 . Щодо конфлікту який стався у квітні 2026 року – вона знає зі слід ОСОБА_12 , що свекор психологічно тисне на неї.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що у будинку, загальної площею 1091 кв.м. по АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 (а.с. 45-46, 52-56), зареєстрований і проживає ОСОБА_4 (а.с. 9-11), а також мешкають: ОСОБА_1 (зареєстрована по АДРЕСА_2 /а.с. 6, 58/), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 (зареєстрований по АДРЕСА_3 , а як ВПО за адресою: АДРЕСА_4 /а.с. 57, 152/) та ОСОБА_7 (зареєстрований по АДРЕСА_3 як ВПО за адресою: АДРЕСА_4 /а.с. 57, 152, 159-160/).

16 квітня 2026 року лікарем КНТ «РМЦРЗ» ДОР» виданий консультативний висновок спеціаліста № 81603 – за висновком якого ОСОБА_1 , встановлений діагноз – соматофорна вегетативна дисфункція з тривожним синдромом, вагітність 35 тиж. Зі слів ОСОБА_1 (а.с. 30).

17 квітня 2026 року ОСОБА_4 звернувся до Самарівського РВП УПП в Дніпропетровській області з заявою, у якій просив притягнути до відповідальності його батька ОСОБА_3 , який 17.04.2026 року приблизно о 08-50 вчинив домашнє насильство стосовно нього та його родини (а.с. 12-14).

17.04.2026 року поліцейським Самарівського РВП УПП в Дніпропетровській області складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 15).

20 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Самарівського РВП УПП в Дніпропетровській області з заявою, у якій просила вжити заходів реагування стосовно батька її чоловіка ОСОБА_3 , який вчиняв домашнє насильство психологічного та економічного характеру, що призвело до значного погіршення стану її здоров`я на 9-му місяці вагітності, у зв`язку з чим вона потрапила до лікарні 17.04.2026 року. Сам випадок домашнього насильства був 17.04.2026 року о 08-50 годині (а.с. 16-17).

20 квітня 2026 року лікарем КНТ «РМЦРЗ» ДОР» виданий консультативний висновок спеціаліста № 83902 – за висновком якого ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлений діагноз – гостра реакція на стрес (а.с. 23).

23.04.2026 року поліцейським Самарівського РВП УПП в Дніпропетровській області складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, де потерпілим зазначена ОСОБА_1 , а також виданий терміновий заборонний припис строком на 10 днів (а.с. 18-19).

23.04.2026 року поліцейським Самарівського РВП УПП в Дніпропетровській області складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, де потерпілим зазначена ОСОБА_2 , а також виданий терміновий заборонний припис строком на 10 днів (а.с. 20-21).

23 квітня 2026 року КЗ «Центр надання соціальних послуг» Піщанської сільської ради складена карта визначення індивідуальних потреб особи в наданні соціальної послуги консультування за зверненням ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), причиною звернення – зазначене домашнє насильство психологічного характеру. За висновками – проведено консультативну бесіду спрямовану на усвідомлення кривдником наслідків його поведінки та відповідальності. Основна мета бесіди припинити насильство та сформувати соцільно прийнятні норми поведінки (а.с. 44.)

23.04.2026 року СВГ ВП Самарівського РВП Векленко Ю.М. складені форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до яких існує загроза психологічному здоров`ю дитини ОСОБА_2 від сварок в родині; існує загроза передчасних пологів ОСОБА_1 у зв`язку з реакцією на сварки (а.с. 88-89)

27 квітня 2026 року комісією у складі начальника СД Ковтун В.В., психолога ОСОБА_18 та директора КЗ ЦНСП Качур Т.І. складений акт оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до якого стан дитини на момент відвідування – дитина має стрес, перелякана, реагує на сторонні звуки; з пояснень батьків дитини – дитина стала свідком вчинення психологічного насилля відносно своєї матері, яке вчинив її дідусь ОСОБА_3 . Відповідно до розділу IV акту – батьки постійно перебувають з дитиною, батьки фізичного насильства не вчиняють, відсутні ознаки фізичного насилля; батьки ведуть себе коректно. У приміщенні відсутні сторонні особи. На момент відвідування родини кривдник відсутній (ТЗП – 10 днів). Після повернення кривдника до місця проживання – здійснити повторний вихід в родину та визначити повторно безпеку дитини в родині. У судовому засіданні встановлено, що у акті помилково зазначений місяць (05), тому як події відбувалися у квітні (а.с. 24-29).

У період з 23.04.2026 по 29.04.2026 КЗ ЦНСП Піщанської сільської ради складений акт оцінки потреб сім`ї/особи. Стан та потреби дитини ОСОБА_2 :

самопочуття дитини, її зовнішній вигляд ознаки СЖО (складні життєві обставини) – наявні, інформація від батьків – зі слів батьків дитина постраждала від псих.насильства, зверталися до лікаря сімейного та психолога; дитина була свідком домашнього насильства щодо матері та батька;

харчування має ознаки СЖО – зі слів матері харчування відповідає віку але нерегулярне через стрес дитини;

емоційний стан має ознаки СЖО – зі слів батьків емоційний стан дитини незадовільний, дитина реагує на гучні звуки; з дитиною почав працювати психолог, дитина отримала гострий стрес та переляк;

мережа соціального супроводу сім`ї (дитини, дорослої особи), визначена як наявна; існують конфлікти між дорослими членами сім`ї.

За висновком оцінки потреб сім`ї – основними ознаками та чинниками, що спричиняють СЖО є домашнє насильство психологічного та економічного характеру. Дідусь ОСОБА_3 створює постійні конфліктні ситуації, неодноразово вчиняв домашнє насильством психологічного характеру відносно сина, невістки та онуки; тривалість існування проблеми – декілька років. Висновок складений фахівцем КЗ ЦНСП Піщанської сільської ради Мюковою Т.В. за участю спеціаліста ОСОБА_18 та членів родини ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і дитини ОСОБА_24 (а.с. 47-51).

З 27.04.2026 року по 05.05.2026 року ОСОБА_3 лікувався у КПН «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради у кардіології (а.с. 73).

29 квітня 2026 року комерційним директором ТОВ «ДАПЛ-АВТО» надана позитивна службова характеристика на ОСОБА_3 , який є директором ТОВ «ДІПЛ-АВТО» (а.с. 72).

Скріншоти переписок між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 містять відомості щодо позитивного спілкування зазначених осіб, в тому числі і щодо малолітньої ОСОБА_25 , що не заперечується особами, що брали участь у справі (а.с. 74-84, 111-118).

З копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 16465 виданої 11 серпня 2025 року КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради, вбачається, що ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні з 29.07.2025 по 11.08.2025 року з діагнозом: ІХС: стабільна стенокардія напруги ІІ-ІІІ ФК з нестабільним перебігом, Гіпертонічна хвороба ІІ ст 2-3 ст Ризик – 4. Гіпертензивне серце. Кризовий перебіг СН НА (стадія В) ФК ІІ (зі збереженою ФВЛШ – 64%). Стенозуючий атеросклероз брахіоцефальних судин. Нестенозуючий атеросклероз артерій н/к. Мультифокальна енцефалопатія ІІ ст. з дрібно осередковою мікросимптоматикою. Церебральна мікроангіопатія з помірним вестибулоатактичним синдромом. Кіста лівої нирки (а.с. 148-149).

З копії довідки виданої 18.05.2026 року лікарем педіатром КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» ДМР, убачається, що ОСОБА_2 перебуває під наглядом лікаря педіатра у зв`язку з підвищеним психо-емоційним навантаженням, частими сигналами повітряної тривоги, ракетними обстрілами в м.Дніпро та території ж/к Рівер-Парк та негативним впливом на стан здоров`я (гостра реакція на стрес, в результаті якої з`явились яскраво виражені переляки від гучних звуків та звуку закриття дверей, вікон тощо) рекомендовано перебування у більш безпечному місці проживання за межами території активної небезпеки. Дитина проходить роботу з психологом щодо відновлення психічного здоров`я від психологічного насильства в сім`ї (а.с. 185, 197).

28 травня 2026 року Дніпровським ДЗ «Психоневрологічний диспансер» ОСОБА_1 наданий консультаційний висновок спеціаліста № 173 – Висновок спеціаліста (встановлений діагноз): Розлад адаптації з переважанням порушення інших емоцій F43.23. Рекомендації: первинна консультація психотерапевта, первинна психотерапевтична сесія.

За висновком експерта № 1854-26 від 01 червня 2026 року за результатами проведення судової психологічної експертизи, проведеної за заявою ОСОБА_3 та його представника адвоката Гусєва В.П. Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз: 1. В ході психологічного дослідження з використанням комп`ютерного поліграфа у громадянина ОСОБА_3 відсутні значущі фізіологічні реакції, які свідчать про те, що він 17.04.2026 чи 23.04.2026 року виганяв з дому невістку ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_26 . 2. В ході психологічного дослідження з використанням комп`ютерного поліграфа у громадянина ОСОБА_3 відсутні значущі реакції, які свідчать про те, що він ображав, принижував, словесно погрожував, переслідував, залякував свою невістку ОСОБА_1 . 3. В ході психологічного дослідження з використанням комп`ютерного поліграфа у громадянина ОСОБА_3 відсутні значущі реакції, які свідчать про те, що він отримував від невістки ОСОБА_1 гроші, зокрема, 12500 доларів США.

З копії довідки, виданої 18.06.2026 року за вих..№ 46 КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» вбачається, що ОСОБА_1 вказаним закладом надана соціально-психологічна допомога в умовах денного стаціонару, згідно результатів психологічного діагностування виявлено, що актуальний психоемоційний стан та індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 наступні: має середній рівень агресивності, ригідності, високий рівень тривожності та фрустрації, що є нормою психічно здорової особи і базою для встановлення конструктивної взаємодії, комунікації як з дорослими так і з дітьми; тривожність; в конфлікті має стиль поведінки – компроміс. ОСОБА_1 має підвищений рівень тривожності, фрустрації та ознаки стресу та психічного виснаження, симптоми посттравматичного стресового розладу (поверхневий, неспокійний сон, почуття недовіри та почуття безвиході, постійна настороженість та розсіяна увага). ОСОБА_27 (проекція психоемоційного стану) показав, що ОСОБА_1 знаходиться в стресовому стані, відчуває невпевненість в майбутньому, розчарування щодо комунікації з батьками свого чоловіка. Все вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 ймовірно піддавалась психологічному та економічному тиску з боку батька ОСОБА_3 . Задля гармонізації психоемоційного стану ОСОБА_1 потребує психотерапії.

Питання розгляду судом справ про видачу обмежувального припису регулюються положеннями глави 13 ЦПК України та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII.

Відповідно до ст.350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Пунктом 1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису (ч.1 ст.350-3 ЦПК України).

Згідно з п.п.3, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 24 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За приписами п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2ст. 76 ЦПК).

Матеріали справи свідчать про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склалися неприязні стосунки, виникають конфліктні ситуації, які відображаються як на ОСОБА_1 так і на ОСОБА_2 . Факт неприязних стосунків, небажання зустрічей, не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.

Відповідно до частин 1, 2 статті дев`ятої Конвенції Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19 (провадження №61-22727св19) зроблено такий висновок: Видача обмежувального припису є обов`язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2ст. 76 ЦПК).

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Слід зазначити, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , вчиняв будь-які дії відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що свідчать про його жорстоке поводження з невісткою та/або онукою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження заявником, як і умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися – ними суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 263-265, 350, 350-1–350-6 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису – відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Дубовенко