Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №932/1279/20 — Соборний районний суд міста Дніпра

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді – ОСОБА_1

з секретарем: ОСОБА_2

за участю: прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра матеріали кримінального провадження № 932/1279/20 (пр. № 1-кп/201/391/2026), відомості про яке 22 липня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040640001656, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працевлаштованого, раніше судимого: 06 червня 2014 року вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 17 квітня 2018 року вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 07 березня 2019 року по відбуттю строку покарання; 14 лютого 2024 року вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 15 років позбавлення волі; 29 листопада 2024 року вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра (Ленінського районного суду міста Дніпропетровська) за ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з Особою 1 та Особою 2 (матеріали стосовно яких виділені в окремі провадження), у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, домовилися між собою та дійшли згоди вчинити розбійний напад на потерпілу ОСОБА_6 , яка мешкає в будинку АДРЕСА_2 , з метою заволодіння її майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для її життя та з заподіянням насильства, небезпечного для її здоров`я, поєднаного з проникненням у житло, при цьому учасники обмовили роль кожного у скоєнні злочину, відповідно до яких ОСОБА_4 та Особа 1 проникнуть до будинку потерпілої ОСОБА_6 та здійснять напад з метою заволодіння її майном, а Особа 2 залишиться біля будинку і буде слідкувати за навколишньою обстановкою з метою попередження інших співучасників про можливу появу співробітників поліції чи випадкових свідків.

Тим самим розподіливши між собою ролі у вчиненні злочину та досягнення спільної мети, 22 липня 2019 року, близько 02.00 години, ОСОБА_4 , Особа 1 та Особа 2, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, та з заподіянням насильства, небезпечного для здоров`я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло, одягнули маски-балаклави, чорного кольору, та взявши з собою знаряддя, які необхідні для скоєння вказаного злочину - викрутку та раціїї для перемовлення, прибули до будинку АДРЕСА_2 , де, впевнившись що за їх діями ніхто не спостерігає, перелізли через паркан, вищевказаного домоволодіння, та зайшли на територію подвір`я потерпілої ОСОБА_6 , після чого, ОСОБА_4 та Особа 1, згідно відведених їм ролей, проникли до вищевказаного будинку, шляхом віджимну вікна ванної, а Особа 2, діючи відповідно до виїденої йому ролі, став спостерігати за навколишнім середовищем, з метою попередження невстановлених слідством працівників поліції, тим самим забезпечував їх злочинні дії.

Після цього, реалізуючи свій злочинний намір, діючи спільно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 , знаходячись всередині будинку, побачивши потерпілу ОСОБА_6 , яка знаходилась в одній із кімнатах, підійшов до останньої та відразу наніс не менш чотирьох ударів потерпілій, в область голови, тулубу та верхніх кінцівок, у вигляді:

- семи синців: у правій параорбітальній області з преходом на спинку носу, скроневу та виличну область, на правій щоці з переходом на проекцію тіла нижньої щелепи праворуч та частково в підщелепну область, на спинці носу з переходом на бічні поверхні та крила носу, у лівій параорбітальній області з переходом на проекції лівої гайморової пазухи, у зовнішнього кута лівої надбрівної дуги, вилечній області ліворуч, на лівій щоці з переходом вниз на проекцію тіла нижньої щелепи та далі в підщелепну область;

- підшкірної гематоми в лобній області по центру з преходом в міжбрівну область та далі на перенісся;

- двох ділянок осаднення: в лобній області по центру з преходом ліворуч, на спинці носу з переходом на бічні поверхні та вниз на кінчік носу;

- восьми внутрішньо-шкіряних крововиливів: в лобній області по центру з переходом ліворуч волосистої частини голови, в лобній області праворуч ближче до внутрішнього кута надбрівної дуги, у внутрішнього кута лівої надбрівної дуги з переходом в міжбрівну область, на верхній повіці правого ока, в проекції правої гайморової пазухи, на шкірі над верхньою губою ліворуч, в вилечній області ліворуч, в скроневій області ліворуч;

- садна на підборідді по центру з переходом в підчерепну область;

- п`яти крововиливів: на правій бічній поверхні язика та на лівій бічній поверхні язика;

- внутрішьно-шкіряного крововиливу на правій бічній поверхні шиї від верхньої до середньої третини;

- внутрішньо-шкіряного крововиливу в проекції кута нижньої щелепи праворуч;

- п`яти синців: на верхнй грудній клітині праворуч по середньо-ключичній лінії з переходом на передню поверхню правого плечогового суглобу в проекції 2-3-го міжребір?я, в проекції грудного кінця правої ключиці, на передній поверхні правого плечового суглобу, на передній лівого плеча в середній третині, на задній поверхні лівого передпліччя в середній третині;

- чотирьох внутрішньо-шкіряних крововиливів: на грудній клітині праворуч від середньо-ключичної з переходом на передню поверхню правого плечового суглобу, на задній поверхні лівого плечового суглобу, в проекції тіла лівої лопатки з переходом вниз в підлопаткову область;

- синця на тильній поверхні лівої кисті на основній і проксемальнй фаланзі 4-ого пальця з переходом на долонну поверхню, від яких потерпіла впала на підлогу, чим вчинив насильство, небезпечне для її здоров`я.

Після цього ОСОБА_4 висказав вимогу негайно віддати йому всі грошові кошти, а в разі відмови - він її вб`є. Потерпіла ОСОБА_6 сприйнявши дану погрозу, як реальну, небезпечну для свого життя та неминучу у разі невиконання вимоги, тобто таку, що дійсно може бути реалізована, побоюючись за своє життя, встала та відразу побігла в іншу кімнату, а ОСОБА_4 , в свою чергу, прослідував за нею.

В цей час, Особа 1, виконуючи відведену йому роль, для досягнення спільної мети, зайшов в іншу кімнату вищевказаного будинку, де побачив ОСОБА_7 , який являється онуком потерпілої ОСОБА_6 , та, реалізуючи спільний з іншими співучасниками злочину умисел направлений на напад, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з застосуванням насильства небезпечного для здоров`я особи та з погрозами застосування насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із проникненням у житло, підійшов до ОСОБА_7 та використовуючи заздалегідь заготовлену викрутку тильною її частиною наніс йому удар по голові, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: двох внутрішньо-шкіряних крововиливів з саднами на їх тлі: в лобній області ліворуч практично на межі росту волосся з переходом на волосисту частину голови, в лобній області ліворуч на 4см вгору від зовнішнього кута лівої надбрівної дуги з переходом на волосисту частину голови, чим вчинив насильство, небезпечне для його здоров`я.

Після цього Особа 1, продовжуючи погрожувати вищевказаною викруткою висказав ОСОБА_7 вимогу негайно віддати йому всі грошові кошти, а в разі відмови - він його вб`є. ОСОБА_7 , сприйнявши дану погрозу, як реальну, небезпечну для свого життя та неминучу у разі невиконання вимоги, тобто таку, що дійсно може бути реалізована, побоюючись за своє життя, відповів, що не знає де кошти.

Після чого, ОСОБА_4 та Особа 1, реалізуючи спільний з Особою 2 злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу з заподіянням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу, заволоділи майном потерпілої ОСОБА_6 , а саме:

- двома золотими кільцями «Swarowski», вартістю 2 000,00 грн. кожне;

- золотим браслетом «Swarowski» вартістю 3 999,00 грн.

Досягнувши зазначеної мети, ОСОБА_4 , Особа 1 та Особа 2, покинули місце вчення злочину і розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з застосуванням насильства, яке є небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, особою, яка раніше вчинила розбій, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України.

06 липня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно з умовами наданої суду угоди про визнання винуватості, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 187 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, зокрема, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також зобов`язується щиро каятися, виконувати призначене покарання та співпрацювати під час судового розгляду зі стороною обвинувачення у викритті кримінальних правопорушень, вчинених його співучасниками. Вказаною угодою про визнання винуватості сторонами було узгоджено покарання, яке повинно бути призначено обвинуваченому ОСОБА_4 у разі її затвердження, а саме, із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України – у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У судовому засіданні прокурор, обвинувачений та його захисник просили суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, при цьому, за умовами вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується надати викривальні показання щодо відомих йому обставин вчинення кримінальних правопорушень його співучасниками.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, зобов`язання надати показання щодо відомих йому обставин вчинення кримінальних правопорушень його співучасниками, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, при цьому, відсутні умови, що суперечать інтересам суспільства, чи порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а також відсутні інші підстави для відмови у затвердженні угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 із призначенням останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Також, потерпілою ОСОБА_6 було подано цивільний позов, у якому остання просила стягнути з обвинувачених ОСОБА_4 , Особа 1 та Особа 2 (матеріали стосовно яких були виділені в окремі провадження) грошові кошти у загальній сумі 400 770,00 гривень, які складаються з відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000,00 гривень та матеріальної шкоди у розмірі 770,00 гривень.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Статтею 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає - у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтею 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має керуватися засадами розумності, виваженості, та справедливості.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження потерпіла ОСОБА_6 заявила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 та двох інших осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Правовим висновком, який виснувала у своїй постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 січня 2025 року справа № 751/503/22 встановлено, що у разі визнання винними за цим же обвинуваченням іншого відповідача (співучасника), матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, у разі відшкодування заподіяної шкоди іншим відповідачем, той набуває права зворотної вимоги (регресу) до нього. Таким чином, суд вважає за необхідне розглянути вказаний цивільний позов, стягнувши з ОСОБА_4 встановлену судом суму матеріального та морального збитку, роз`яснивши останньому, що він має право в подальшому звернутись з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу до інших відповідачів у цьому кримінальному провадженні.

Так, в ході судового розгляду кримінального провадження повністю знайшло своє підтвердження завдання матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 на заявлену нею суму 770,00 гривень, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне в цій частині задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди 770,00 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 400 000,00 грн., суд, враховуючи вимоги ст.ст. 23, 1177 ЦК України, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково. Судом встановлено, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілій ОСОБА_6 дійсно було завдано тілесних ушкоджень, що спричинило їй моральні страждання, зазначена ситуація для неї була екстремальною та стресовою, був порушений їй оптимальний, звичний стереотип життєдіяльності. Суд вважає, що 300 000,00 грн. моральної шкоди з урахуванням принципу справедливості і розумності, а також майнового стану відповідача, буде відповідати завданим потерпілій моральним стражданням.

Крім того, за змістом положень ч. 2 ст. 124 та п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, коли у вчиненні злочину визнано винними декількох осіб, судові витрати підлягають стягненню у дольовій частці з кожного із засуджених. Враховуючи, що кримінальні провадження щодо двох співучасників вчиненого кримінального правопорушення виділені в окремі провадження, суд вважає за необхідне частково стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-376, 468-475 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 06 липня 2026 року про визнання винуватості, укладену між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення призначеного цим вироком суду покарання, більш суворим покаранням, призначеним вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра (Ленінського районного суду міста Дніпропетровська) від 29 листопада 2024 року у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, остаточно визначивши ОСОБА_4 покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування призначеного ОСОБА_4 покарання обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 цим вироком суду покарання, строк відбутого ним покарання за вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра (Ленінського районного суду міста Дніпропетровська) від 29 листопада 2024 року.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000,00 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 770,00 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 770,00 (сімсот сімдесят) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000,00 (сто тисяч) гривень, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні у розмірі 104,66 (сто чотири) гривні 66 копійок.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження з передбачених вище підстав до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1