Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №480/9057/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: М.М. Шаповал

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 р. Справа № 480/9057/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 04.05.26 по справі № 480/9057/25

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Сумської міської ради

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову в перегляді правильності встановленої надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування з врахуванням уже присвоєного 6 рангу державної служби та здійсненні перерахунку оформлену листом виконавчого комітету Сумської міської ради від 07.11.2025 № А-4991/03.01-01 та визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Сумської міської ради, яка полягала у неврахуванні раніше присвоєного 6 рангу державного службовця при прийнятті з 16.04.2024 завідувачем сектору економічного аналізу відділу економічного аналізу, контролю та аудиту управління внутрішнього контролю та аудиту Сумської міської ради та з 27.09.2024 начальником відділу тарифної політики управління внутрішнього контролю та аудиту Сумської міської ради та встановленні надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- зобов`язати виконавчий комітет Сумської міської ради здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за період з 16.04.2024 по 11.11.2025 включно, за посадами завідувача сектору економічного аналізу відділу економічного аналізу, контролю та аудиту управління внутрішнього контролю та аудиту Сумської міської ради та начальника відділу тарифної політики управління внутрішнього контролю та аудиту Сумської міської ради з урахуванням 6 рангу посадової особи місцевого самоврядування, з урахуванням виплачених сум, а саме: надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування, виходячи з 6 (шостого) рангу посадової особи місцевого самоврядування та всіх інших виплат, нарахування яких здійснюється з урахуванням надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування (надбавки за високі досягнення у праці, надбавки за вислугу років, щомісячної премії, відпускних, дні відпочинку за здану кров та/або її компоненти, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань тощо).

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначала, що їй, як особі, яка призначена на посаду до органу місцевого самоврядування та має присвоєний 6 ранг державного службовця, при встановленні надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування розпорядженнями міського голови м. Суми від 16.04.2024 № 250-к та від 25.09.2024 № 603-к не було враховано присвоєного наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.01.2024 № 29-о 6-го рангу державної служби.

На переконання позивача, вказане призвело до встановлення та нарахування заниженого розміру надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування в періоді з 16.04.2024 по 26.09.2024, а саме нараховано надбавку в сумі 400 грн на місяць за фактично відпрацьований час (за 11ранг) замість 650 грн на місяць, передбачених за 6 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування та в періоді з 27.09.2024 по 11.11.2025 в сумі 450 грн місяць за фактично відпрацьований час (за 10 ранг), замість 650 грн на місяць, передбачених за 6 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування (додаток 57 до Постанови № 268), що в свою чергу призвело до порушення прав на оплату праці.

Рішенням Сумського окружного адміністраитвного суду від 04.05.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що особі, яка приймається на посаду в орган місцевого самоврядування та має ранг державного службовця, присвоєний відповідно до Закону № 889-VIII, присвоюється ранг посадової особи місцевого самоврядування на рівні рангу державного службовця, якщо Законом № 2493-III не передбачено присвоєння вищого рангу». Хоча такий лист не є нормативно-правовим актом, він є офіційним тлумаченням профільного органу, ігнорування якого свідчить про порушення принципів правової визначеності та належного урядування.

На переконання позивача, при призначенні її на посади з 16.04.2024 мав бути присвоєний 6 ранг посадової особи місцевого самоврядування (на рівні рангу державного службовця), а не 11 ранг та згодом 10, тобто за рангом який ще присвоєний у 2020 році. Присвоєння нижчого рангу порівняно з наявним рангом державного службовця нівелює саму мету законодавчого регулювання співвідношення рангів та створює необґрунтовану дискримінацію осіб, які переходять із державної служби до органів місцевого самоврядування.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи правильно встановив фактичні обставини та надав їм належну правову оцінку, судом з`ясовано дійсні права і обов`язки сторін та правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а отже, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу начальника управління майном Сумської обласної ради від 02.05.2018 № 10, позивача було призначено на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 6 категорії посад.

Відповідно до наказу начальника управління майном Сумської обласної ради від 12.05.2020 № 15, позивачу було присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 6 категорії посад.

В травні 2023 року позивач була звільнена з Управління майном СОР у зв`язку з ліквідацією останнього.

З 09.10.2023 позивач працевлаштувалась в Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області де її було призначено начальником відділу організаційно-інформаційної роботи та на підставі наказу від 25.01.2024 № 29-0 з 09.12.2023 присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії посад Б.

На вказаній посаді позивач працювала до 15.03.2024.

Згідно наказу Департаменту фінансів, економіки та інвестицій Сумської міської ради від 15.03.2024 № 22-о позивача призначено з 18.03.2024 на посаду головного спеціаліста відділу економічного аналізу та фінансової звітності управління економічного аналізу, фінансової звітності та аудиту та встановлено надбавку за встановлений 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Звільнилась з Департаменту фінансів, економіки та інвестицій Сумської міської ради 15.04.2024.

З 16.04.2024 відповідно до розпорядження міського голови м. Суми від 12.04.2025 № 247-к позивача призначено на посаду завідувача сектору економічного аналізу відділу економічного аналізу, контролю та аудиту управління внутрішнього контролю та аудиту Сумської міської ради та розпорядженням міського голови м. Суми від 16.04.2024 № 250-к присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 6 категорії посад та надбавку за 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

На вказаній посаді працювала до 26.09.2024.

З 27.09.2024 позивача призначено на посаду начальника відділу тарифної політики управління внутрішнього контролю та аудиту Сумської міської ради відповідно до розпорядження міського голови м. Суми від 25.09.2024 № 603-к та присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад та надбавку за 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

19.09.2025 звернулась за роз`ясненням до Національного агентства України з питань державної служби, як до органу, який відповідно до Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" здійснює консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування, з приводу правильності встановлення мені надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування при призначенні мене на посаду в орган місцевого самоврядування - управління внутрішнього контролю та аудиту Сумської міської ради.

Національне агентство України з питань державної служби, у відповіді на звернення від 30.09.2025 № 9166/10.3-25, надало роз`яснення, що особі, яка приймається на посаду в орган місцевого самоврядування та має ранг державного службовця, присвоєний відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" або до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу", присвоюється ранг посадової особи місцевого самоврядування на рівні рангу державного службовця, якщо Законом № 2493-ІІІ не передбачено присвоєння вищого рангу посадової особи місцевого самоврядування. Повідомило, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише роз`яснювальний (інформаційний) характер і не встановлюють правових норм.

13.10.2025 позивач звернулась із письмовою заявою до секретаря Сумської міської ради Кобзаря Артема Миколайовича з проханням видати розпорядження, яким внести зміни до пункту 5 розпорядження міського голови м. Суми від 16.04.2024 № 250-к, в частині встановлення позивачу з 16.04.2024 надбавки за 6 (шостий) ранг посадової особи місцевого самоврядування та до пункту 2 розпорядження міського голови м. Суми від 25.09.2024 № 603-к, в частині встановлення з 27.09.2024 надбавки за 6 (шостий) ранг посадової особи місцевого самоврядування присвоєний відповідно до наказу Головного управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.01.2024 № 29-о та зобов`язати відділ бухгалтерського обліку та звітності здійснити перерахунок нарахованої за період з 16.04.2024 по 30.09.2025 заробітної плати, а саме: надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування, виходячи з 6 рангу посадової особи місцевого самоврядування та всіх інших виплат, нарахування яких здійснюється з урахуванням надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування (надбавки за вислугу років; надбавки за високі досягнення у праці; премії щомісячної; сум відпускних; виплати за дні тимчасової непрацездатності (лікарняні); дні відпочинку за здану кров та/або її компоненти, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань).

Листом від 07.11.2025 № С-4990/03.01-01 відповідачем відмовлено в перегляді правильності встановленої надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування з врахуванням уже присвоєного 6 рангу державної служби та, відповідно в здійсненні перерахунку надбавки за ранг та всіх інших виплат, нарахування яких здійснюється з врахуванням вищевказаної надбавки.

Позивач не погодившись звернулася за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування позивачці доплати за ранг посадової особи місцевого самоврядування відбувалося на підставі розпорядження від 16.04.2024 № 250-к, яке на день розгляду справи не було оскаржене і не скасоване, а тому визнати протиправною відмову в перегляді правильності встановленої надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування та зобов`язати відповідача - виконавчий комітет Сумської міської ради здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за період з 16.04.2024 по 03.11.2025 не має підстав оскільки доплата за ранг посадової особи місцевого самоврядування позивачці здійснювалася на підставі чинного під час проходження нею служби в органах місцевого самоврядування розпорядження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно зі статтею 15 Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-III (далі Закон № 2493-III), при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи.

Пунктом 3 розділу VIІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2493-III визначено, що з набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України "Про державну службу".

Отже, на момент набрання чинності Законом № 2493-III, зокрема – 04.07.2001, зазначена норма визначала порядок співвідношення рангів посадових осіб місцевого самоврядування та державних службовців.

Вказане кореспондується з положеннями статті 26 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, який набув чинності 28.12.1993 (далі Закон № 3723-XII), якою було передбачено аналогічну до Закону № 2493-III ієрархію категорій посад і рангів, а також співвідношення рангу і категорії, а саме, встановлювалося сім категорій посад, в межах яких присвоювалися ранги від 15 (для посад, віднесених до сьомої категорії) до 1 (для посад, віднесених до першої категорії).

Тобто, дія вказаної норми Закону № 2493-III поширювалась на працівників, які працевлаштовувались на службу в органах місцевого самоврядування, яким попередньо було присвоєно відповідний ранг державного службовця згідно норм Закону № 3723-XII.

Водночас, 10.12.2015 прийнято новий Закон України "Про державну службу" № 889-VIII, який набув чинності 01.05.2016, відповідно, на цій підставі Закон № 3723-XII з цієї ж дати втратив чинність.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі та раніше за текстом - Закон України № 889) державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України № 889 посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України № 889 посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Встановлюються такі категорії посад державної служби:

1) категорія "А" (вищий корпус державної служби) - посади:

Керівника Апарату Верховної Ради України та його заступників;

керівника апарату (секретаріату) постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України;

Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;

керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;

керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх заступників, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників;

керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників;

2) категорія "Б" - посади:

керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів;

3) категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".

Згідно положень ст. 39 Закону України № 889 ранги державних службовців є видом спеціальних звань.

Встановлюється дев`ять рангів державних службовців.

Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

Присвоюються такі ранги:

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "А", - 1, 2, 3 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "Б", - 3, 4, 5, 6 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", - 6, 7, 8, 9 ранг.

Ранги державним службовцям присвоює суб`єкт призначення, крім випадків, передбачених законом.

Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.

Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.

За особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути достроково присвоєно черговий ранг.

Дострокове присвоєння чергового рангу може здійснюватися не раніше ніж через один рік після присвоєння попереднього рангу.

За сумлінну службу державному службовцю у зв`язку з виходом на пенсію присвоюється черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг.

В особовій справі державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну та позбавлення рангу державного службовця.

Відомості про присвоєння, зміну та позбавлення рангу державного службовця вносяться до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. На вимогу державного службовця у трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну та позбавлення рангу державного службовця.

Згідно ч. 1 п. 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 (у редакції, чинній на час винесення спірних правовідносин; далі та раніше за текстом - Порядок № 306) державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон України № 3723), присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді.

Пунктом 11 частини 3 статті 3 Закону від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" визначено, що дія цього Закону не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивача 09.10.2023 призначено на посаду начальника відділу організаційно-інформаційної роботи та на підставі наказу від 25.01.2024 № 29-0 з 09.12.2023 присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії посад Б.

У зв`язку з зміною міста роботи та прийняттям на вищезазначену посаду у позивача змінилися не тільки найменування посади, а також обсяг функціональних обов`язків за цими посадами (з урахуванням змін в організації роботи державного органу).

Відповідно до розпорядження міського голови від 16.04.2024 № 250-к "Про встановлення надбавок та доплат працівникам Управління внутрішнього контролю та аудиту" позивачці присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 6 категорії посад та надбавку за 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Позивачка ОСОБА_1 вказане розпорядження не оскаржує, про це розпорядження вона належним чином обізнана.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що нарахування позивачці доплати за ранг посадової особи місцевого самоврядування відбувається відбувалося на підставі розпорядження від 16.04.2024 № 250-к, яке на день розгляду справи є чинним та позивачкою не оскаржене.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмови у перегляді правильності встановлення позивачці надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування та зобов`язання виконавчого комітету Сумської міської ради здійснити перерахунок і виплату заробітної плати за період з 16.04.2024 по 03.11.2025.

Доплата за ранг посадової особи місцевого самоврядування нараховувалася позивачці на підставі розпорядження міського голови від 16.04.2024 № 250-к, яке на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи є чинним, не оскаржувалося позивачкою, а тому є належною правовою підставою для здійснення відповідних виплат.

За таких обставин відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок заробітної плати за спірний період.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 по справі № 480/9057/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 по справі № 480/9057/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов