Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №520/2938/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Горшкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 р. Справа № 520/2938/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.06.26 по справі № 520/2938/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 (Близнюки), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та оголошення у розшук;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі його структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 (Близнюки) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про «Порушення правил військового обліку» ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 (Близнюки) який є структурним підрозділом відповідача та згідно даних, що містяться в мобільному застосунку «Резерв+» оголошений у розшук. Причина розшуку «не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК». Проте, станом на час звернення до суду із даних позовом, будь яких повідомлень, в тому числі поштової кореспонденції від ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач не отримував, жодних правил військового обліку не порушував, має актуальний військово-обліковий документ з підсистеми «Резерв+». Протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог глави 19 КУпАП, відносно ОСОБА_1 також не складався та позивачу не вручався, постанова про накладення штрафу не приймалась, що також підтверджується отриманими на запит адвоката відповідями від ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, за умови відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності такі дії відповідача в особі його структурного підрозділу є протиправними.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_8 (Близнюки).

Згідно даних військово-облікового документу МОУ "Резерв+", позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Дата ВЛК 23.04.2010.

У військово-обліковому документі Резерв + міститься запис про порушення позивачем правил військового обліку. Причина: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК.

Представник позивача звернувся до відповідача із запитом від 17.11.2025, на який ІНФОРМАЦІЯ_9 надано відповідь від 27.11.2025 № 4915 та повідомлено, що ОСОБА_1 починаючи з 23.08.2025 являється "порушником військового обліку" у зв?язку з не проходженням (відмова від проходження) військово-лікарської комісії. На підставі чого ІНФОРМАЦІЯ_10 було направлено електронне звернення до СПД №l Лозівського РВП ГУНП України в Харківській області від 25.08.2025 №E3341489 про розшук даного громадянина. У зв`язку з тим, що з моменту направлення звернення до органів Національної поліції по теперішній час ОСОБА_1 не заявлявся самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_11 (Близнюки) та не доставлялися органами Національної поліції для складання протоколу про адміністративне порушення, справа про адміністративне порушення у відношенні нього не відкривалась.

Аналогічну відповідь надано позивачу і ІНФОРМАЦІЯ_12 , оформлену листом від 26.01.2026 № 396/ВОБ.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та оголошення у розшук, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської. Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

На час перегляду справи судом апеляційної інстанції військовий стан продовжено.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина І статті 3 Закону України «Про військовий обов 'язок і військову службу »).

Отже, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Зокрема, вказаним Законом визначено, що з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями установлюється військовий обов`язок (частина І статті І Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Військовий обов`язок включає: виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті І Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави є військовозобов`язаними (ч. 9 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно із ч.10 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 11 статті 38 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Подібні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (надалі - Порядок №1487).

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних (абз. 2 п. 23 Порядку №1487).

Виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, зокрема, щодо керівництва військовим обліком військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, здійснення контролю за його станом, забезпечення адміністрування, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства, покладено на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, згідно із Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 23.02.2022 №154.

Згідно із пунктом 9 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В свою чергу, відповідно до п. 2 Порядку №1487, військовий облік полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (п. 20 Порядку №1487).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2016 №1951-VІІІ, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

У відповідності до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч. 9 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до положень п. 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку є персональними даними військовозобов`язаного, що вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру.

Положеннями статті 8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що до службових даних військовозобов`язаного, зокрема, належать відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

Слід зазначити, що зазначені відомості відображаються у військово-обліковому документі в електронній формі. Вказане відображено у п.8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» встановлено, що ведення Реєстру включає внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним.

Частиною 3 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Переліку інформації, яка зазначається в облікових записах списку персонального військового обліку військовозобов`язаних та резервістів рядового, сержантського та старшинського складу Порядку №1487 обов`язковою інформацією є висновок військово-лікарської комісії, графа та пункт відповідного наказу (графа 15).

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З матеріалів справи колегією суддів, зокрема із розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вбачається, що останній медичний огляд ВЛК позивача датований 23.04.2010 та військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час.

Станом на 23.04.2010 (дата проходження позивачем ВЛК), особи, визнані військово-лікарськими комісіями «непридатними у мирний час, обмежено придатними у воєнний час», підлягали зарахуванню на військовий облік як військовозобов`язані відповідно до Закону № 2232-XIІ (у редакції на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії).

У зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, з метою організації оборони Держави у воєнний час, відсічі збройної агресії, в законодавство з питань мобілізації було внесено низку нагальних змін.

Так, 4 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024.

Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» у первісній редакції було установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до ч. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, громадяни України, які до внесення змін у законодавство про військовий обов`язок і військову службу (до 04.05.2024) були визнані обмежено придатними до військової служби, підлягають повторному медичному огляду після набрання чинності Законом №3621-ІХ.

За даними військово-облікового документу позивача, сформованому у застосунку «Резерв+» встановлено, що позивач проходив ВЛК 23.04.2010 та за постановою ВЛК був визнаний «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

З огляду на вимоги пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX в редакції Закону № 4235-IX, позивач був зобов`язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через «Резерв+» для отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду та пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року.

Доказів такого звернення і проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби позивач до суду не надав.

Так, у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає,що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, який за результатами відповідного контролю за дотриманням позивачем правил військового обліку виявив факт непроходження до 5 червня 2025 року повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, мав законні підстави для відображення у Реєстрі інформації про порушення, що полягає у невиконанні позивачем прямого обов`язку, встановленого для військовозобов`язаних Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Проходження медичного огляду спрямовано на належне документальне оформлення військово-облікових документів та визначення придатності/непридатності особи у відповідності до вимог Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, яким фактично скасовано такий статус як «обмежено придатний у воєнний час».

Даний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2025 у справі №460/5251/24.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідача в частині внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Стосовно аргументів позивача про те, що він не був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а тому відомості про порушення правил військового обліку до Реєстру внесені безпідставно, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 14-1 Закону України № 1951-VІІІ, електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів (п.п. 1,2 ч. 1 ст. 6 Закону №1951-VIII).

Отже, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться зокрема службові дані військовозобов`язаних - відомості про виконання військовозобов`язаними військового обов`язку.

У свою чергу, пункт 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII, передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Отже, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Проте, в апеляційній скарзі позивач наголошує, що не був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Колегія суддів звертає увагу, що норми чинного законодавства України не забороняють наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо порушення військовозобов`язаним правил військового обліку.

При цьому, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності та відомості про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку не є тотожними та рівнозначними поняттями.

Дійсно, сама по собі наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 210, 210-1 КУпАП, та навпаки, передує складенню стосовно особи протоколу про адміністративне правопорушення та притягненню до адміністративної відповідальності.

У застосунку «Резерв+», сформованому позивачем та долученому до матеріалів справи міститься графа «Порушення правил військового обліку». Водночас інформація про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку має відображатися в іншій (окремій) графі персональних відомостей про особу з зазначенням дати, номера, короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення, як це передбачено пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Тобто особа може порушувати правила військового обліку, проте наслідком такого порушення не завжди є притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, й складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, позивач, який отримав сповіщення в застосунку «Резерв+» про порушення ним правил військового обліку, мав можливість звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, для з`ясування питання щодо дотримання ним правил військового обліку, з метою проходження медичного огляду, однак доказів вчинення відповідних дій, у тому числі проходження медичного огляду, позивач до суду не надав.

Наведені позивачем аргументи колегія суддів не бере до уваги, оскільки суперечать приписам п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX в редакції Закону № 4235-IX.

Крім того, в межах даної адміністративної справи не вирішується питання винуватості позивача у скоєнні ним адміністративного правопорушення, оскільки предметом цього спору є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а не відносини між військовозобов`язаним і ТЦК та СП з приводу дотримання правил військового обліку, що становить окремий спір.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі № 520/2938/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/2938/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов