Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №950/1966/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 р.Справа № 950/1966/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 21.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Чхайло О.В.) по справі № 950/1966/25

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 513037 від 14.04.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що на час складання спірної постанови та притягнення до відповідальності за керування транспортним засобом особою, що позбавлена права керування – 14.04.2025 позивач не був обізнаний про існування постанови Лебединського районного суду Сумської області від 02.04.2025 у справі № 950/3196/24, посвідчення водія у нього не вилучалось. Зауважував, що 30.04.2025 він отримав копію спірної постанови та 06.05.2025 подав апеляційну скаргу на судове рішення.

Вважав, що в даному випадку постанова Лебединського районного суду Сумської області від 02.04.2025 у справі № 950/3196/24 не набрала законної сили, як наслідок, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

З урахуванням наведеного, вважав спірну постанову протиправною та просив суд її скасувати.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 21.04.2026 позов задоволено.

Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції (далі – відповідач 1), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції визнано протиправною спірну постанову з підстав необізнаності позивача з постановою Лебединського районного суду Сумської області від 02.04.2025 у справі № 950/3196/24, якою його позбавлено права керування транспортним засобом.

Водночас, судом першої інстанції не враховано, що станом на час прийняття спірної постанови (14.04.2025) судове рішення від 02.04.2025 у справі № 950/3196/24 набрало законної сили та жодної апеляційної скарги ОСОБА_1 не подавалось, отже у поліцейського були правові підстави вважати, що судове рішення про позбавлення позивача права керування транспортними засобами є чинним та підлягає виконанню.

Зауважує, що КУпАП не містить положень, які зобов`язують поліцейського відкладати розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП лише з підстав наміру особи-порушника оскаржити судове рішення, яким його позбавлено права керування.

Вважає, що подальше скасування Сумським апеляційним судом постанови Лебединського районного суду Сумської області від 02.04.2025 у справі № 950/3196/24 не свідчить про протиправність спірної постанови, оскільки законність рішення суб`єкта владних повноважень має оцінюватись виходячи з обставин, що існували на момент його прийняття.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки іншому порушенню, яке слугувало підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП – керування ТЗ з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу.

Крім того, зазначає, що поліцейським розглянуто справу про адміністративне правопорушення з дотриманням процедури, зокрема, роз`яснено позивачу його права, надано можливість заявляти клопотання, надавати пояснення та користуватись правовою допомогою.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Департамент патрульної поліції (далі – відповідач 2) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.04.2025 інспектором 1 роти 22 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом поліції Бризньовим І.Д. складено постанову серії ДП18 №513037, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3,36 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 20 400,00 грн.

Згідно постанови, 14.04.2025 о 23:12 у м. Житомир, вул. Чуднівська, 100, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 21093 з номерним знаком «Хома», який не належить цьому ТЗ, при цьому водій керував ТЗ, перебуваючи особою, яка позбавлена права керування на підставі рішення Лебединського районного суду Сумської області від 02.04.2025 у справі № 950/3196/24 та скоїв адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачені ч. 4 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП з огляду на його необізнаність про позбавлення права керування транспортним засобом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 1.10. ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.1. «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч. 4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу, зокрема, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено , що 12.04.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 .

Колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 317 та 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Відповідно до ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Відповідачем, за результатами перевірки документів водія, а також відповідної бази даних осіб, які позбавлені права керування транспортними засобами, встановлено, що водій ОСОБА_1 позбавлений права керувати транспортними засобами строком на 1 рік на підставі постанови Лебединського районного суду Сумської області від 02.04.2025 у справі № 950/3196/24, яка набрала законної сили 14.04.2025, що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Отже, на час винесення оскаржуваної постанови 14.04.2025 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав законних підстав керувати автомобілем.

Позивач, з твердженням якого погодився суд першої інстанції посилався на не обізнаність з постановою Лебединського районного суду Сумської області від 02.04.2025 у справі № 950/3196/24, що свідчить про відсутність в його діях умислу на вчинення правопорушення.

Суд першої інстанції виходив з того, що про судове рішення, яким позбавлено права керування позивач дізнався від поліцейського під час прийняття спірної постанови, отримав судове рішення після притягнення його адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та оскаржив його в судовому порядку, а отже до прийняття постанови Сумським апеляційним судом судове рішення суду першої інстанції не набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Так, суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Згідно статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).

Тобто, суб`єктивна сторона, як елемент складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.4 ст.126 КУпАП, передбачає обов`язкову наявність умислу особи на вчинення такого правопорушення.

Таким чином, визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, обов`язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Судом встановлено, що постанова Лебединського районного суду Сумської області від 02.04.2025 по справі 295/3196/24 ухвалена за відсутності ОСОБА_1 .

Дізнавшись 14.04.2025 від поліцейських взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП про існування зазначеної постанови суду, ОСОБА_1 оскаржив її до Сумського апеляційного суду .

Постановою Сумського апеляційного суду від 16.01.2026 у справі № 950/3196/24 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

У мотивувальній частині постанови апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 повідомлений про призначення справи в Лебединському районному суді Сумської області до розгляду шляхом направлення повістки на військову частину, в якій він проходить військову службу, чи за адресою проживання, як передбачено законодавством.

При цьому, апеляційний суд зауважив, що в матеріалах справи наявні довідки про доставку SMS повідомлення ОСОБА_1 про дату та час призначення даної справи до розгляду, проте, заявка останнього на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення відсутня.

Крім того, апеляційний суд наголосив, що у протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 , зазначено, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 1 ст. 130 КупАП буде розглядатись у Лебединському районному суді, без зазначення часу та дати такого розгляду.

Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що у даному випадку, суд першої інстанції розглянув справу без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, яка не повідомлена належним чином про дату та час такого розгляду.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач, на момент притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, не був обізнаний про те, що його позбавлено права керувати транспортними засобами за рішенням суду.

Отже, за відсутності доказів обізнаності позивача про позбавлення його права керування транспортними засобами, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП є неправомірним, оскільки за таких умов в його діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Також , колегія суддів враховує, що на даний час постанова Лебединського районного суду Сумської області від 02.04.2025 по справі 295/3196/24 скасована постановою Сумського апеляційного суду від 16.01.2026. Прийнято постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, провадження у справі закрито з підстав передбачених п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Отже, щодо ОСОБА_1 відсутнє судове рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами.

Доводи апелянта про те, що КУпАП не містить положень, які зобов`язують поліцейського відкладати розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП лише з підстав наміру особи-порушника оскаржити судове рішення, яким його позбавлено права керування, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про правомірність постанови з огляду на не доведення відповідачами умислу на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Щодо порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП колегія суддів зазначає наступне.

Згідно постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, також за ч. 1 ст. 121-3, 36 КУпАП через керування транспортним засобом ВАЗ 21093 з номерним знаком «Хома», який не належить цьому ТЗ.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, не надав жодної оцінки спірній постанові в цій частині, не з`ясував чи правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Натомість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення в цій частині, УПП в Житомирській області надано, зокрема фотознімок автомобіля, на якому зафіксовано номерний знак «Хома».

Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото, відеозапис, такі фото та відеозаписи згідно з вимогами КАС України не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи відсутність в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію порушення, а також відомостей, щодо проведення фіксування, наданий відповідачем 1 фотознімок не є належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 13.02.2020 по справі № №524/9716/16-а, від 19.02.2020 по справі № 607/3394/17.

Інших належних та допустимих доказів в підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, колегія суддів дійшла висновку щодо не доведення відповідачами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування спірної постанови в повному обсязі із закриттям провадження у справі.

В свою чергу, суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову без вирішення питання щодо правомірності постанови в частині притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 21.04.2026 по справі № 950/1966/25 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову серії ДП18 №513037 від 14.04.2025 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч. 4 ст. 126 , ч.2 ст. 36 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч. 4 ст. 126, ч.2 ст.36 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц