Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №630/226/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 р. Справа № 630/226/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 11.05.2026 (суддя Сухоруков І.М., ул.Почаївська, 10, м. Люботин, Харківська область) по справі № 630/226/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про скасування постанови серія ЕНА № 6687426 від 18.02.2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тксту ГУНП в Харківській області, відповідач, апелянт), якому просила:

-скасувати постанову інспектора відділення поліції № 2 ХРУП №'Д ГУНП в Харківській області Калашника Дмитра Юрійовича серія ЕНА № 6687426 від 18.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 11.05.2026 позов задоволено.

Скасовано постанову ЕНА № 6687426 від 18.02.2026 р., винесену інспектором відділення поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області Калашником Дмитром Юрійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУПАП, - закрито у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджено належними та допустимими доказами. Також апелянт посилається на те, що під час винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обґрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід змінити з підстав та мотивів його прийняття, з наступних підстав.

Судом першої встановлено, що постановою Харківського районного суду Харківської області від 14.10.2025 №635/5943/25 ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.І ст.130 КУпАП та на неї покалдаено стягнення вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась. У копії матеріалів справи наявний супровідний лист про направлення постанови ОСОБА_1 , проте відсутні будь-які відомості про отримання, або не отримання нею постанови від 14.10.2025.

18.02.2026 року Інспектором відділення поліції № 2 (м. Люботин) ХРУП №1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Калашніком Дмитром Юрійовичем винесено постанову серії ЕНА № 6687426 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на неї штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 20400,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 18.02.2026 о 18 год. 26 хв. у м. Люботин, вул. Гавенка, 51, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Hyundai Sonata» д.н. НОМЕР_1 , не увімкнула відповідний покажчик повороту, а також керувала транспортним засобом будучи позбавленої права керування транспортним засобом Харківським районним суду Харківської області від 14.10.2025 року, справа 635/5943/25, чим порушила п.2.1 "а" ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що станом на час винесення оскаржуваної постанови ЕНА № 6687426 від 18.02.2026 ОСОБА_1 не була належним чином обізнана про позбавлення її права керування транспортними засобами.

Частково погоджуюсь з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 1.10. ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.1. «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч. 4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно приписів ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Щодо факту адміністративного порушення, колегія суддів зазначає наступне.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 317 та 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Відповідно до ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Диспозицією ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що постановою Харківського районного суду Харківської області від 14.10.2025 ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

06.04.2026 ОСОБА_1 подала до Харківського апеляційного осуду апеляційну скаргу на постанову Харківського районного суду Харківської області від 14.10.2025 №635/5943/25 із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27.03.2026 У задоволенні клопотання захисника Дем`яненко О.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - відмовлено. Повернуто захиснику Дем`яненко О.О. апеляційну скаргу на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Отже, колегія суддів вважає, що на час винесення постанови, яка є предметом спірних правовідносин, – 18.02.2026 позивач була позбавлена права керування транспортними засобами, та не мала законних підстав керувати автомобілем, тому в силу приписів ч. 4 ст. 126 КУпАП останню правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за цією статтею.

За змістом ст. 9 КУпАП винним діянням (дія або бездіяльність), яке є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, є вчинення особою діяння умисно або з необережності.

Диспозиція ч. 4 ст. 126 КУпАП не визначає наявності обов`язкової форми вини у вигляді умислу, а відтак такою нормою передбачена відповідальність і за вчинення відповідних діянь з необережності.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

У п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

З матеріалів справи встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19.07.2025 року Серії ААД № 913163 ОСОБА_1 19.07.2025 року о 22 годині 02 хвилин на дорозі М-29 10 км керувала автомобілем MITSUBISHIN CARISMA 66571 ХК, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук). Від проходженням медичного огляду на стан сп`яніння на місці та у закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно постанови Харківського районного суду Харківської області від 14.10.2025 по справі № 635/5943/25 вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 913163 від 19 липня 2025 року, який складений відносно ОСОБА_1 , яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП як щодо змісту, так і щодо форми;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , за допомогою газоаналізатора Drager 6820, проте такий огляд не проводився;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджується, що 19 липня 2025 року о 23 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_1 направлялась до закладу охорони здоров`я КНП ХОР "Обласна клінічна наркологічна лікарня" для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, проте такий огляд не проводився;

- поясненнями свідка ОСОБА_2 ;

- поясненнями свідка ОСОБА_3 ;

- довідкою з якої вбачається, що згідно облікової бази «ІПНП України» підсистеми «Головний сервісний центр МВС Украйни «Посвідчення водія», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами в органах МВС України, серії НОМЕР_2 виданого 31 серпня 2024 року (термін дії до 31 серпня 2054) ТСЦ 6341;

- відеозаписом з нагрудних камер поліцейського доданого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 913163 від 19 липня 2025 року, з якого вбачається, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 , відмовилась.

В силу ч. 6 ст. 78 КАСУ, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено накладання на водіїв альтернативного виду адміністративного стягнення або штрафу, або позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Штраф накладається одночасно із позбавленням права керування транспортними засобами.

Таким чином, позивач, будучи особою, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, мала передбачити розгляд судом матеріалів адміністративної справи відносно неї за ч. 1 ст. 130 КУпАП та, відповідно, можливість за результатом такого розгляду, настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, зокрема накладення на нього штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, позивач не був позбавлений можливості добросовісно користуватись процесуальними правами, зокрема, цікавитись, на якому етапі перебуває розгляд справи відносно нього, а також результатами такого розгляду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду. Так, в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанову Харківського районного суду Харківської області від 14.10.2025 у справі № 635/5943/25 було оприлюднено (забезпечено надання загального доступу) 15.10.2025. Але позивач продовжував керувати транспортним засобом при прямій забороні суду це робити.

Більше того, на момент винесення поліцейським оскаржуваної постанови ОСОБА_4 не було подано апеляційної скарги на постанову Харківського районного суду Харківської області від 14.10.2025 у справі № 635/5943/25, отже така постанова суду на той момент набрала законної сили.

З урахуванням викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що на 18.02.2026 позивач керувала автомобілем за наявності постанови суду, яка забороняє їй таке керування, що підтверджує склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Отже висновки суду про те, що станом на час винесення оскаржуваної постанови ЕНА № 6687426 від 18.02.2026 ОСОБА_1 не була належним чином обізнана про позбавлення її права керування транспортними засобами, є помилковими.

Крім того, як свідчать матеріали справи постановою Харківського апеляційного суду від 27.03.2026 У задоволенні клопотання захисника Дем`яненко О.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - відмовлено. Повернуто захиснику Дем`яненко О.О. апеляційну скаргу на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 , а тому висновки суду про те, що судом апеляційної інстанції переглядається постанова №635/5943/25 про позбавлення ОСОБА_1 права керування, у зв`язку із чим до остаточного розгляду апеляційним судом справи №635/5943/25 не можна вважати ОСОБА_1 такою, що позбавлена права керування також є помилковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивачем в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови зазначено про те, що графі 7 не вказано технічного засобу, яким здійснено відеозапис, тобто в постанові відсутня жодна інформація про докази, якими обґрунтовується висновки відповідача про вчинення правопорушення.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови, з урахуванням підстав, з якими позивач просить її скасувати, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише фіксація саме вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а не притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом у справі.

Так, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17).

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, відповідачем в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано відеозаписи WhatsApp Video 2026-03-30 at 08.57.05 HY0000_00000202621818430_0103, проте як це вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6687426 інформацію щодо здійснення відеофіксації правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, з технічного запису, яким здійснено таку відеофіксацію, встановити не можливо, оскільки в графі 7 «До постанови додаються» постанови серії ЕНА № 6687426 відповідна інформація відсутня.

Водночас відеозапис, на який покликається відповідач, та який не зазначений в оскаржуваній постанові, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач при винесені оскаржуваної постанови належним чином не задокументував наявність правопорушення, що унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, а тому постанова серії ЕНА № 6687426 підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, проте колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 11.05.2026 по справі № 630/226/26 змінити в частині мотивів і підстав задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Люботинського міського суду Харківської області від 11.05.2026 по справі №630/226/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді І.М. Ральченко К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 07.07.26.