Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №440/15519/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 р. Справа № 440/15519/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/15519/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163750027258 від 23.07.2025 року в частині відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахування періоду роботи з 10.06.1999 по 07.03.2003 до пільгового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 14.02.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 10.06.1999 по 07.03.2003 року на ВАТ Полтавський завод газорозрядних ламп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням відповідача їй відмовлено у зв`язку з недостатністю пільгового стажу. При цьому відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу період роботи позивачки з 10.06.1999 по 07.03.2003 на посаді прибиральника виробничих приміщень у стекольному цеху ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп", що належить до виробництва зі шкідливими та важкими умовами праці, передбаченого Списком № 2. Зазначений період підтверджується трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Виконання позивачкою трудових обов`язків здійснювалося безпосередньо у шкідливих виробничих умовах, що дає підстави для зарахування цього періоду до пільгового стажу. Відсутність додаткових документів або атестації робочого місця не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії, оскільки відповідальність за їх оформлення покладається на роботодавця, а не на працівника. З урахуванням зарахування спірного періоду позивачка має необхідний пільговий та загальний стаж, а отже — право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відмова відповідача порушує право позивачки на соціальний захист, гарантоване Конституцією України, та є протиправною.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року скасовано. Справу № 440/15519/25 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 позовну прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 закрито провадження у адміністративній справі № 440/15519/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 10.06.1999 по 07.03.2003 на ВАТ Полтавський завод газорозрядних ламп.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 23.07.2025 №163750027258.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з дня, що настає за днем досягнення відповідного віку з 25.06.2024.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 302 (триста дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від позивачки не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судова колегія враховує, що предметом даного апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду позивачем не оскаржується, за відсутності обставин, визначених ч. 2 ст. 308 КАС України, судова колегія не надає правової оцінки доводам суду в частині відмовлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернулася 14.02.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для розгляду були надані наступні документи: ідентифікаційний код, паспорт, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини, трудова книжка, диплом, трудова книжка.

Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163750027258 від 23.02.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Зі змісту рішення слідує, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди її роботи в Полтавському заводі газорозрядних ламп, оскільки до електронної пенсійної справи не додано пільгових довідок згідно додатку №5 Постанови КМУ №637 від 12.08.1993.

Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №440/3542/24, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163750027258 від 23.02.2024 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 14.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №440/3542/24 ГУПФ України в Харківській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 та повторно відмовило у призначенні пенсії з аналогічних підстав, про що прийнято рішення від 29.08.2024 №163750027258.

Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області в рішенні від 29.08.2024 №163750027258 зазначило, що:

- вік заявниці 52 роки 7 місяців 20 днів,

- необхідний вік 55 років,

- необхідний страховий стаж не менше 25 років,

- страховий стаж особи становить 30 років 03 місяці 25 днів,

- необхідний пільговий стаж 10 років,

- пільговий стаж заявника за списком №2 становить 0 років 0 місяців 0 днів.

В рішенні зазначено, що до електронної пенсійної справи не додано пільгових довідок згідно додатку № 5 Постанови № 637 від 12.08.1993 р. Кабінету Міністрів України.

В рішенні суду відсутні зобов`язання щодо зарахування періоду роботи з 24.01.1992 по 07.03.2003 до пільгового стажу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі № 440/15519/25 адміністративний позов гр. ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1637500027258 від 29.08.2024 в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів роботи з 24.01.1992 по 28.09.1997 та з 19.10.1988 по 09.06.1999 знімачем гарячих виробів по другому розряду в стекольному цеху ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" та періодів роботи з 29.09.1997 по 18.10.1998 учнем намотувальника сіток і спіралей в металозаготівельному цеху ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" та в частині висновку про необхідність досягнення віку 55 років замість 50 років, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.01.1992 по 28.09.1997 та з 19.10.1988 по 09.06.1999 знімачем гарячих виробів по другому розряду в стекольному цеху ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" та періоди роботи з 29.09.1997 по 18.10.1998 учнем намотувальника сіток і спіралей в металозаготівельному цеху ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 виправлено описку в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №440/11056/24, шляхом зазначення по тексту рішення періоду роботи знімачем гарячих виробів по другому розряду в стекольному цеху ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" з 19.10.1998 по 09.06.1999 замість з 19.10.1988 по 09.06.1999.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 10.04.2025 року.

На виконання рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №440/11056/24 ГУПФ України в Харківській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 та повторно відмовило у призначенні пенсії про що прийнято рішення від 23.07.2025 №163750027258.

В обґрунтування відмови у призначенні пенсії зазначено, що:

"Відповідно п. 2 ч .2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на за значених роботах.

Особам, які мають не менше половини стажу роботи і з шкідливими і важкими умовами праці пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

В описній частині судового рішення, зокрема, вказано: “При цьому суд не погоджується з доводами позивача та її представника про досягнення ОСОБА_1 необхідного пенсійного віку 50 років, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3622/20 дійшла висновку, що застосовуванню підлягають норми Закону№1788-ХІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не закону №1058-ІV.

За вказаними обставинами, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: не обхідний вік та стаж роботи, має застосуватися в порядку, визначеному пунктом 3 результативної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України”.

Згідно п.3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14 п.”б”- “1” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України ”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах визначених у вказаних нормах, а саме: “ На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці,- за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; жінки-після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки-жінкам.

Вік заявника 52 роки 07 місяців 20 днів.

Страховий стаж заявника становить 31 рік 01 місяць 16 днів.

Пільговий стаж заявника за списком №2 становить 07 років 0 4 місяця 16 днів.

Розгляд документів, доданих до заяви: за доданими документами до загального страхового зараховано всі періоди.

До пільгового стажу за списком № 2 зараховано періоди:

- з 24.01.1992 по 28.09.1997

- з 19.10.1998 по 09.06.1999

- з 29.09.1997 по 18.10.1998.

Згідно з висновком суду позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Отже зобов`язань щодо повторного розгляду заяви або призначення пенсії за віком на пільгових умовах ні в рішенні суду, ні в висновках суду не передбачено.

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до п.”б” ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у зв`язку з відсутністю зобов`язань щодо повторного розгляду заяви або призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заявник працює/не працює– не працює.

Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 25.06.2028."

Вважаючи такі дії протиправними, а свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163750027258 від 23.07.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

З метою належного та повного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з дня, що настає за днем досягнення відповідного віку з 25.06.2024.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (в подальшому – Закон № 1788-XIІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 12 Закону № 1788-XIІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 "Пенсії за віком на пільгових умовах" Закону № 1788-XIІ (із змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31.12.2021.

Аналогічні положення містить і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (в подальшому - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до п.п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31.12.2021.

Водночас 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.2015 № 213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини вказаного Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти „б“–„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 05.11.1991 № 1788–XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.2015 № 213–VIII.

Згідно із п. 2 резолютивної частини цього Рішення стаття 13, частина 2 статті 14, пункти „б“–„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 05.11.1991 № 1788–XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.2015 № 213–VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини цього ж Рішення передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю“ (стаття 13);

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які збільшували пенсійний вік для осіб, що мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, втратили чинність з 23.01.2020 та саме з цієї дати підлягає застосуванню норма статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи. Перший із цих законів (для жінок) визначав вік - 50 років, а загальний стаж - не менше 20 років та пільговий стаж- не менше 10 років, тоді як другий визначав вік - 55 років, а загальний стаж – не менше 25 років та пільговий стаж - не менше 10 років.

В постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.07.2025 № 163750027258, яке є предметом спору у справі, вбачається, що підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах послугувало те, що позивач на дату подання заяви (14.02.2024) не досягла пенсійного віку (55 років), передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищевикладене, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не норми Закону № 1058-ІV.

Отже, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (14.02.2024) позивач досягла 50-річного віку, мала необхідний загальний страховий стаж понад 20 років, а також здійснювала трудову діяльність на роботах із шкідливими та важкими умовами праці. Водночас її пільговий стаж становив 7 років 4 місяці 16 днів, що є меншим за 10 років, визначених законом.

Таким чином, довод відповідача про недосягнення позивачкою відповідного пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, є помилковим.

Щодо доводів апелянта, що позивачка не досягла пенсійного віку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає, що оскільки з 23.01.2020 в Україні одночасно існують два Закони, котрі регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. “б” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, а тому враховуючи ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 в справі “Щокін проти України” (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 в справі “Серков проти України” (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки застосуванню підлягає Закон, який є найбільш сприятливим для позивача щодо встановлення пенсійного віку на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 163750027258 від 23.07.2025 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (в подальшому – Порядок №637), встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (в подальшому – Порядок № 383), для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та/або уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Згідно із п. “а” ч. 1 ст. 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

При цьому суд враховує ту обставину, що в силу абз. 13 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) (в подальшому - Порядку № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до абз. 1 п. 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Прийняттям 23.01.2020 Конституційний Судом України рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), фактично відновлено дію положень статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції Закону України від 16.10.2012 № 5462-VI, та поновлено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах для жінок - працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, та встановлені у цій справі обставини щодо підтвердження наявності у позивача необхідного загального стажу та спеціального стажу за Списком № 2, досягнення позивачем на час звернення за призначенням пенсії - 50 років.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 23.07.2025 №163750027258 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з дня, що настає за днем досягнення відповідного віку з 25.06.2024.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 по справі № 440/15519/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич