Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №440/374/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 р. Справа № 440/374/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.07.26 по справі № 440/374/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-1253-17 від 25.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що вимога оформлена неуповноваженою особою - начальником Щербанівського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Полтавській області - Тетяною Юрепіною. Держава не визнала за Тетяною Юрепіною право на оформлення таких документів та їх подання до органів виконавчої служби. Також звернула увагу на наявність двох документів з ідентичним реєстраційним номером Ф-1253-17 від 25.08.2025, але з різними сумами боргу (39867,72 грн. та 8495,30 грн.), що створює ситуацію правової невизначеності. Оскаржувана вимога не містить жодної інформації щодо періоду (місяць, квартал, рік), за який виникла заборгованість, а також не вказує на конкретні податкові декларації або рішення, що стали підставою для її формування. Заборгованість не узгоджена. Документ, який містить інформацію щодо періоду (місяць, квартал, рік), за який виникла заборгованість, не доведена до відому позивачки. У вимозі не зазначено адреси платника (у вимозі не зазначено назви населеного пункту). Вимога надсилалася за неіснуючою адресою: будинку за адресою АДРЕСА_1 , якої в Решетилівці немає. Також наголошувала, що відсутність у вимозі періоду нарахування позбавляє її можливості перевірити правильність нарахування боргу та перевірити дотримання контролюючим органом строків давності (1095 днів) згідно зі ст. 102 ПКУ.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеоляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана вимога стосується податкової недоїмки зі сплати єдиного внеску, однак ця обставина є недоведеною і спростовується матеріалами справи. Також зазначає, що оскаржувана вимога направлена на неіснуючу адресу позивача: АДРЕСА_1 . Також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Юрепіна Т.С. мала повноваження на підписання оскаржуваної вимоги на підставі внутрішнього наказу №240 від 19.08.2022, оскільки відомості про неї, як підписанта відсутні ЄДР.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до відомостей, наданих ГУ ДПС у Полтавській області, за ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємем, рахується заборгованість із сплати єдиного внеску за період з 2017 року по 2025 у загальному розмірі 39867,72 грн.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", податковим органом сформовано вимогу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2025 № Ф-1253-17.

Зазначена вимога направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та повернуто з відміткою оператора поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Не погодившись з вказаною вимогою, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до п.п. 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно підпункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону № 2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 6 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами частини 2 статті 9 Закону № 2464 визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.

Згідно пунктів 1, 2 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Абзацами 1, 2, 3, 5-7 пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку передбаченому абзацом 2 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) відповідачем сформовано на підставі інтегрованих карток платника.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.

10.06.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Наказ № 422).

Відповідно до Наказу № 422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Наказ № 422 визначає порядок: ведення інтегрованої картки платника (далі - ІКП) та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.

В подальшому наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 за № 5 з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Наказ № 5).

Пунктом 1 Наказу № 5 визначено, що цей Порядок визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до пункту 2 Наказу № 5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо).

Інформація в ІКП ґрунтується на показниках первинних документів, оброблених ІКС ДПС

Матеріалами справи підтверджено, що у ОСОБА_1 обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 39867,72 грн.

Щодо доводів апелянта, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2025 № Ф-1253-17 підписана неуповноваженою особою, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.08.2022 № 240 Юрепіну Тетяну Сергіївну - начальника Щербанівського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Полтавській області має право на підписання податкових вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що Закон України "Про правотворчу діяльність" та Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" мають вищу юридичну силу порівняно з наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.08.2022 № 240, з огляду на наступне.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначає правові засади та порядок державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців. Предметом регулювання цього Закону є виключно процедура набуття або підтвердження правового статусу суб`єктів господарювання та громадських формувань, тобто він регулює відносини, що не мають жодного зв`язку з організацією внутрішньої роботи контролюючого органу та розподілом повноважень між його посадовими особами. Відповідно, посилання апелянта на вказаний Закон є помилковим, оскільки наказ № 240 не є актом, що підлягає державній реєстрації за правилами вказаного ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

З тих самих підстав є необґрунтованим і посилання апелянта на Закон України "Про правотворчу діяльність", оскільки наказ № 240 є внутрішнім організаційно-розпорядчим актом контролюючого органу, який визначає розподіл функціональних обов`язків між посадовими особами, зокрема щодо підписання податкових вимог, а не нормативно-правовим актом у розумінні зазначеного Закону. Цей наказ не встановлює, не змінює та не скасовує загальнообов`язкових правил поведінки для невизначеного кола осіб, а тому положення Закону України "Про правотворчу діяльність" на нього не поширюються.

Також, не заслуговують на увагу доводи позивача, що оскаржувана вимога направлена на неіснуючу адресу, оскільки податкову вимогу направлено на адресу позивача: АДРЕСА_2 , а не зазначення податковим органом "кв." жодним чином не може свідчити про протиправність вказаної податкової вимоги, є технічною (формальною) неточністю, яка не змінює суті адреси та не позбавляє її ідентифікуючих ознак, а тому не може свідчити про направлення вимоги на неіснуючу чи іншу адресу.

При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої скасування акта адміністративного органу виключно з формальних підстав, які не вплинули і не могли вплинути на суть прийнятого рішення та права заінтересованої особи, не узгоджується з принципом дотримання балансу між правовою стабільністю та справедливістю.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваної вимоги, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про складення вимоги. При цьому, КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що оскаржувана вимога, це по суті державний інструмент адміністративного впливу за невиконання Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та обов`язку суб`єкта підприємницької діяльності сплачувати належні податки та збори. В межах даних правовідносин, для формування спірної вимоги стали дані інформаційної системи органу доходів та зборів про те, що позивач має станом на кінець календарного місяця недоїмку, що відповідає вимогам пункту 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Факт наявності заборгованості недоїмки зі сплати єдиного внеску підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.

Оскільки факт наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску не спростована позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована відповідачем правомірно.

Cуд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.

Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормавтиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 по справі № 440/374/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Л.О. Фоміна