Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №200/311/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року справа №200/311/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. у справі № 200/311/26 (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.12.2025 року №262840015439 про відмову у перерахунку пенсії по стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок страхового стажу в кратному розмірі, а саме: обчислити страховий стаж в розмірі як один рік і шість місяців за один рік роботи в періоди з 01.01.2003 року по 29.07.2010 року, з 11.03.2011 року по 30.06.2011 року, з 01.07.2011 року по 14.09.2011 року, з 26.12.2011 року по 06.02.2012 року, з 13.02.2012 року по 02.07.2012 року, з 11.02.2013 року по 06.08.2013 року, з 01.11.2013 року по 23.08.2014 року, з 25.08.2014 по 21.10.2014 року, з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 по 28.09.2016 року, з 15.10.2016 року по 27.10.2016 року, з 24.11.2016 року по 10.01.2023 року в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.12.2025 року №262840015439, прийняте щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2025 року про перерахунок пенсії із зарахуванням до його стажу, що дає право на отримання пенсії по інвалідності, періодів роботи з 01.01.2003 року по 29.07.2010 року, з 11.03.2011 року по 30.06.2011 року, з 01.07.2011 року по 14.09.2011 року, з 26.12.2011 року по 06.02.2012 року, з 13.02.2012 року по 02.07.2012 року, з 11.02.2013 року по 06.08.2013 року, з 01.11.2013 року по 23.08.2014 року, з 25.08.2014 по 21.10.2014 року, з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 по 28.09.2016 року, з 15.10.2016 року по 27.10.2016 року, з 24.11.2016 року по 10.01.2023 року в пільговому обчисленні - з розрахунку один рік роботи як один рік і шість місяців роботи, і у зв`язку з цим провести перерахунок його пенсії.

Відповідач не погодився з рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів зазначає, що зарахування до страхового стажу з 01.01.2004 періодів роботи на території російської федерації здійснюється відповідно до записів в трудовій книжці та за умови підтвердження сплати страхових внесків (зборів) до відповідних фондів.

З 01 січня 2023 року російською федерацією припинено участь у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

За таких обставин, вбачається відсутність з боку територіальних органів Пенсійного фонду України порушень прав та законних інтересів позивача, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має законних та фізичних можливостей перевірити вищезазначені довідки, а тому покладення обов`язку на відповідача діяти не у відповідності до Закону, означатиме спонукання до виходу за межі своїх повноважень.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

05.12.2025 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України подав до органу Пенсійного фонду України заяву про перерахунок пенсії із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі.

Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.12.2025 року № 262840015439 в перерахунку пенсії відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. До узгодження відповідного нормативно-правового акту пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому: - до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року; - заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених ч. 1 ст. 40 цього Закону.

В рішенні також зазначено, що заявник є непрацюючою особою; до поданої заяви він додав довідку про стаж від 17.01.2023 року № 02-1090-5452-02-04/190 та трудову книжку НОМЕР_1 за період роботи з 2003 року по 2023 рік в акціонерній компанії «Алроса» в управлінні капітального будівництва - у районі Крайньої Півночі, Республіки Саха (Якутія) Російської Федерації.

Інших підстав для відмови в перерахунку пенсії рішення не містить.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема:

для осіб з інвалідністю І групи:

від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

для осіб з інвалідністю II та III груп:

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Статтею 33 зазначеного Закону врегульовано питання розміру пенсії по інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 цього Закону пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Частиною 2 ст. 33 цього Закону визначено, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу:

у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;

у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;

у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;

у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;

у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;

у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Щодо доводів апелянта, що з 01 січня 2023 року російською федерацією припинено участь у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне.

Звертаючись до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, позивач надав, зокрема:

- трудову книжку серії НОМЕР_1 (з вкладишем до неї серії НОМЕР_2 , який є невід`ємною частиною трудової книжки), в якій містяться записи про роботу позивача в періоди з 01.01.2003 року по 29.07.2010 року, з 11.03.2011 року по 30.06.2011 року, з 01.07.2011 року по 14.09.2011 року, з 26.12.2011 року по 06.02.2012 року, з 13.02.2012 року по 02.07.2012 року, з 11.02.2013 року по 06.08.2013 року, з 01.11.2013 року по 23.08.2014 року, з 25.08.2014 по 21.10.2014 року, з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 по 28.09.2016 року, з 15.10.2016 року по 27.10.2016 року, з 24.11.2016 року по 10.01.2023 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (щодо кожного запису стоїть штамп підприємства з відображенням «Район Крайньої Півночі»);

- довідку від 17.01.2023 року № 02-1090-5452-02-04/190, що видана акціонерною компанією «Алроса» (Республіка Саха (Якутія) Російської Федерації) та уточнює пільговий характер роботи позивача протягом зазначених періодів - повний робочий день на зазначеному підприємстві в управлінні капітального будівництва у районі Крайньої Півночі. Довідка також містить інформацію про реорганізацію підприємства.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

За частинами 2, 3 статті 6 Угоди встановлено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

На громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Зі змісту викладеного слідує, що Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії, а тому, і заробіток за відповідний період слід включати при обчисленні пенсії.

Частиною 1 ст. 10 Федерального Закону російської федерації від 17.12.2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації» встановлено, що до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду російської федерації.

Суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та Указом Президента України № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992.

Суд враховує, що позивач набув трудовий стаж до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво.

Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову.

Отже, факт роботи позивача протягом спірних періодів в районах Крайньої Півночі, підтверджується записами у трудовій книжці, довідками підприємств і довідкою, що видана підприємством, де працював позивач, в яких зазначено періоди роботи в у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими відповідними нормативно-правовими актами.

З огляду на наведене право позивача на пільги, що передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі, зокрема право на зарахування одного року роботи у вказаних районах як за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, щодо вказаних періодів повністю підтверджено.

Враховуючи наведене орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував спірні періоди в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи до страхового стажу позивача.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2025 року про перерахунок пенсії із зарахуванням до його стажу, що дає право на отримання пенсії по інвалідності, періодів роботи з 01.01.2003 року по 29.07.2010 року, з 11.03.2011 року по 30.06.2011 року, з 01.07.2011 року по 14.09.2011 року, з 26.12.2011 року по 06.02.2012 року, з 13.02.2012 року по 02.07.2012 року, з 11.02.2013 року по 06.08.2013 року, з 01.11.2013 року по 23.08.2014 року, з 25.08.2014 по 21.10.2014 року, з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 по 28.09.2016 року, з 15.10.2016 року по 27.10.2016 року, з 24.11.2016 року по 10.01.2023 року в пільговому обчисленні - з розрахунку один рік роботи як один рік і шість місяців роботи, і у зв`язку з цим провести перерахунок його пенсії.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішень суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. у справі № 200/311/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. у справі №200/311/26 - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 07 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко