Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №200/3970/22 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року справа №200/3970/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року по справі №200/3970/22 (суддя І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення певних дій, -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 року у справі № 200/3970/22 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 40 від 20.01.2021 року (фактично - від 20.01.2022 року) "Про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років", яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії за вислугу років на підставі оновленої довідки ДУ ТМО МВС України по Донецькій області № 33/25-3987 від 21.12.2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019 року, на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням довідки ДУ ТМО МВС України по Донецькій області №33/25-3987 від 21.12.2021 року про розмір грошового забезпечення, згідно постанови КМУ від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та наказу МВС України від 06.04.2016 року № 260 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення набрало законної сили 12.12.2022 року.

До Донецького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення, відповідно до якої просить: змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Донецький окружний адміністративний суд від 08.09.2022 року у справі № 200/3970/22 із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) здійснити ОСОБА_1 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 (дійсний до 06.09.2028 року), РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстрована адреса місця проживання як ВПО: АДРЕСА_2 ) перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019 року, на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням довідки ДУ ТМО МВС України по Донецькій області № 33/25-3987 від 21.12.2021 року про розмір грошового забезпечення, згідно постанови КМУ від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та наказу МВС України від 06.04.2016 року № 260 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум: - на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 різниці між нарахованим на виконання рішення суду по справі № 200/3970/22 та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 577251,62 грн».

Від відповідача надійшли заперечення на заяву про заміну способу виконання судового рішення у повному обсязі, в яких він просив відмовити у задоволенні вказаної заяви, оскільки у межах наданих пенсійному органу повноважень ним виконано рішення суду, у тому числі здійснено відповідні виплати, а неотримання Позивачем усієї суми заборгованості з виплати пенсії відбулося з незалежних від пенсійного органу обставин.

Зазначав, що на виконання вказаного судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано заборгованість за період з 01.12.2019 по 28.02.2023 у сумі 329594,51 грн..

Протягом 2024, 2025 та 2026 року відповідно до Порядку № 1165 Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень у жовтні 2024 року — в розмірі 2361,00 грн, у листопаді 2024 року – в розмірі 2361,00 грн, в грудні 2024 року — 2361,00 грн, у жовтні 2025 року — в розмірі 2361,00 у листопаді 2025 року – в розмірі 2361,00 грн, у грудні 2025 року — в розмірі 4402,00 грн, у лютому 2026 року — в розмірі 2595,00 грн та у березні 2026 року — в розмірі 2595,00 грн..

Залишок пенсійних виплат нарахованих згідно рішення суду у цій справі за минулий період станом на 24.03.2026 складає 308197,51 грн., яка облікована в Головному управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень.

Таким чином, у межах наданих пенсійному органу повноважень ним виконано рішення суду, у тому числі здійснено відповідні виплати, а неотримання позивачем усієї суми заборгованості з виплати пенсії відбулося з незалежних від пенсійного органу обставин.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року заяву задоволено частково.

Змінено спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 року у справі № 200/3970/22 в частині зобов`язання виплатити пенсію, на наступний - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 по 28.02.2023 у розмірі 308197,51 грн..

У задоволенні іншої частини заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду у справі № 200/3970/22 – відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідач вважає, що зміна способу і порядку виконання рішення суду – це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви. Подібна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019р. у справі №800/203/17 та інших. Заявником у заяві не наведено фактичних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом також не враховано, що відповідач не відмовляється виплачувати позивачу суму нарахованої суми у відповідності до рішення суду. Водночас, бюджетні видатки органів Пенсійного фонду формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році. Єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду є неналежне фінансування державою витрат на погашення заборгованості з пенсійних виплат.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини 2 статті 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024р., що набрав чинності 19.12.2024р.) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України визначено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання рішення суду у цій справі відповідачем здійснений відповідний перерахунок пенсії позивача та за період з 01.12.2019 по 28.02.2023 нараховано суму заборгованості по виплаті пенсії у розмірі 329594,51 грн..

Відповідачем в рахунок заборгованості сплачено у жовтні 2024 року — в розмірі 2361,00 грн, у листопаді 2024 року – в розмірі 2361,00 грн, в грудні 2024 року — 2361,00 грн, у жовтні 2025 року — в розмірі 2361,00 у листопаді 2025 року – в розмірі 2361,00 грн, у грудні 2025 року — в розмірі 4402,00 грн, у лютому 2026 року — в розмірі 2595,00 грн та у березні 2026 року — в розмірі 2595,00 грн.. Залишок пенсійних виплат нарахованих згідно рішення суду у цій справі за минулий період який обліковується як заборгованість з пенсії яка наразі не виплачена, складає 308197,51 грн.

Отже, рішення суду у справі понад двох місяців з дня набрання законної сили не було виконано в повному обсязі.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зміни способу виконання рішення суду у цій справі шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 по 28.02.2023 у розмірі 308197,51 грн..

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду з цього питання, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки була сформована за попереднього правового регулювання.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року по справі №200/3970/22 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року по справі №200/3970/22 - залишити без змін.

Повне судове рішення – 07 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко