Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №200/11/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року справа №200/11/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (повне судове рішення складено 16 березня 2026 року) у справі № 200/11/26 (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

01.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) в обґрунтування якого зазначено, що він є пенсіонером МВС та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 30.08.2005 та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.11.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ).

На виконання рішення суду по справі №200/3578/25 відповідачем розпочато виплату пенсії в перерахованому розмірі з урахуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821, яка набрала чинності 17 липня 2025 року, а саме: пенсія виплачується не загальною сумою, яка призначена до виплати, а її виплата розділена на дві частини - 5 числа кожного місяця виплачується попередній розмір пенсії, що визначений до перерахунку, і в кінці місяця, за умови наявності залишку коштів - різниця пенсії між перерахованою на виконання рішення суду і раніше визначеною сумою пенсії.

Посилаючись на положення частини третьої статті 52 Закону № 2262-ХІІ, позивач наголошує, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, вважає свої права порушеними та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо застосування з 14.07.2025 до виплати перерахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року в справі №200/3578/25 пенсії ОСОБА_1 положень “Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821;

зобов`язати Управління здійснювати з 14.07.2025 виплату ОСОБА_1 перерахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року в справі №200/3578/25 суми пенсії без застосування положень пунктів 4-7 “Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, а саме виплачувати пенсію за поточний місяць загальною сумою 36612,08 грн у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо застосування з 14.07.2025 до виплати перерахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року в справі №200/3578/25 пенсії ОСОБА_1 положень “Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області здійснити з 14.07.2025 виплату ОСОБА_1 перерахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року в справі №200/3578/25 суми пенсії без застосування положень пунктів 4-7 “Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Порядок №821 є чинним, а відтак є обов`язковим для застосування всіма органами Пенсійного фонду України.

При цьому відповідач зазначає, що вимога позивача щодо здійснення виплати без застосування пунктів 4–7 Порядку №821 фактично спрямована на покладення на Головне управління обов`язку діяти поза межами наданих йому повноважень та всупереч чинному нормативно-правовому акту.

На підставі зазначеного відповідач вважає позов безпідставним.

Також Відповідач надіслав клопотання, яким просить зупинити провадження по справі №200/11/26 до набрання законної сили рішенням у справі №320/51895/25.

Позивач надіслав заперечення на клопотання, в якому зазначає, що зупинення провадження в справі буде перешкоджати подальшому її розгляду.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

ОСОБА_1 є пенсіонером МВС та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 30.08.2005 та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року в справі №200/3578/25, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у обмеженні з 01.01.2025 виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 на суму пенсії 83677,56 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 на суму пенсії 83677,56 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 05.07.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.

Отже рішення суду в справі №200/3578/25 набуло законної сили 14.11.2025.

Згідно змісту Листа відповідача від 05.02.2026, наданого у відповідь на запит ОСОБА_1 , вбачається, що згідно з даними електронної пенсійної справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі — Закон №2262).

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2025 по справі №200/3578/25 (далі – Рішення №200/3578/25), яке набрало законної сили 17.11.2025, здійснено перерахунок пенсії у розмірі 36612,08 грн (розмір пенсії до перерахунку складав 34737,08 грн). Різниця між розмірами до та після перерахунку пенсії на виконання Рішення склала 1875,00 грн.

Оскільки Рішення №200/3578/25 набрало законної сили після 17.07.2025, нарахування та виплата пенсії на виконання Рішення здійснюється з урахуванням вимог Порядку №821.

Після перерахунку за Рішенням №200/3578/25 з грудня 2025 року пенсія в новому розмірі 36612,08 грн виплачується наступним чином: щомісячна сума виплати – 34737,08 грн (розмір пенсії визначений з урахуванням положень нормативно-правових актів) проводиться шляхом включення до основної відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на рахунок в АТ «Ощадбанк». Щомісячна сума різниці між розміром пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, та розміром щомісячної виплати – 1875,00 грн (36612,08 грн – 34737,08 грн) проводиться шляхом включення до додаткової відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на рахунок в АТ «Ощадбанк» в межах бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат згідно з Порядком №821 у відповідному виплатному періоді.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).

Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби (ст.1 Закону № 2262-ХІ).

Як вже було зазначено вище, позивач отримує пенсію відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На підставі рішення суду суму пенсії перераховано із застосуванням приписів Порядку №821.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок).

При цьому пунктом 3 цієї ж постанови Пенсійному фонду України доручено не пізніше ніж до 1 вересня 2025 р. забезпечити доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що ним визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Відповідно до пунктів 5-7 Порядку виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п.9 ч.2 ст.129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1,2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд зазначає, що застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821, призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

Поряд із цим, як вірно зауважено судом першої інстанції, норми Порядку №821 в частині обмеження проведення поточних платежів на виконання судового рішення суперечать ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України.

Колегія суддів наголошує, що принцип обов`язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91), Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

У рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (другий абзац підпункту 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018).

Водночас, ані Конституцією України, ані законами України, Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями з визначення порядку виплати пенсії, зокрема, на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко та безальтернативно закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

До того ж, Порядком №821 запроваджено таку категорію як «перераховані пенсії за рішенням суду», під якими, згідно з пунктом 2 розуміється, крім іншого, сума пенсії, визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та розміром, визначеним органом Пенсійного фонду України.

При цьому, Порядком №821 передбачено, що видатки на такі виплати здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, виплата проводиться пропорційно виділеним асигнуванням, а невиплачені суми переносяться на наступний бюджетний період.

Аналіз застосованої у Порядку №821 конструкції дозволяє дійти висновку, що навіть після набрання судовим рішенням законної сили пенсіонер, після відновлення порушеного права у судовому порядку, не набуває права на негайне і повне отримання належної йому суми пенсії, що фактично нівелює такі конституційні гарантії як обов`язковості судового рішення та незалежність судді.

Частина 1 статті 47 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що положення Порядку №821 по суті визначають додаткові умови для отримання пенсіонером поточних виплат щомісячного довічного грошового утримання у належному розмірі та відтерміновують на невизначений час здійснення відповідних виплат особам, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у бік виконання такого судового рішення лише за наявності бюджетної можливості.

З огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, положення Постанови № 821 суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме Закону № 2262-XII та Закону № 1058-IV в частині порядку виплати пенсій, а відтак не підлягає застосуванню як такі, що є протиправним і не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що у разі суперечності нормативно правового акта (підзаконного акта) закону, пріоритет має закон, оскільки він має вищу юридичну силу. Суди повинні застосовувати норми закону, а не акти, що йому суперечать. Це забезпечує ієрархію норм, де акти нижчого рівня не можуть порушувати вищі (постанова від 15.08.2019 справа 281/459/17, від 21.07.2021 справа 200/14559/19-а, від 24.10.2019 справа 295/7219/16-а, від 24.10.2019 справа 761/14626/17).

Водночас, Європейський суд з прав людини у низці рішень (зокрема, у справі «Шмалько проти України»; у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»; у справі «Кечко проти України») прямо зазначив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що, обмеживши позивачу поточні виплати пенсії розміром, який не передбачений законом та визнаний неналежним рішенням суду, відповідач діяв всупереч Конституції та законів України, чим допустив порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність власних дій у спірних правовідносинах.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виплата позивачу пенсії з 14.07.2025 із застосуванням положень Порядку №821 є протиправною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зупинення провадження в справі до набрання законної сили рішенням у справі №320/51895/25 не підлягає задоволенню, оскільки 08 червня 2026 року Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову. Отже, рішення в цій справі набрало законної сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зупинення провадження в справі – відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 200/11/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 07 липня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук