Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №200/5373/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року справа №200/5373/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 26 грудня 2025 року) у справі № 200/5373/25 (суддя в І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_3 прикордонного загону) щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення в 2020, 2021, та 2022 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому проводилось нарахування;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_4 прикордонного загону) щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення в 2022 та 2023 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому проводилось нарахування;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_3 прикордонний загін) нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_4 прикордонний загін) нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період служби з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_3 прикордонний загін) здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 відповідно до перерахованих посадових окладів з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_4 прикордонний загін) здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з 16.04.2022 по 19.05.2023 відповідно до перерахованих посадових окладів з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.

В обґрунтування позову зазначено, що розрахунок складових грошового забезпечення позивача під час проходження позивачем служби протиправно здійснювався із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Позивач зазначає, що після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, яким внесено зміни до постанов КМУ, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, відповідач мав керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства України, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 15.04.2022 з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому проводилось нарахування.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонного загону) щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому проводилось нарахування.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період служби з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за вирахуванням фактично виплачених сум, за період служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 відповідно до перерахованого грошового забезпечення з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021 відповідно.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_4 прикордонний загін) здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з 16.04.2022 по 19.05.2023 відповідно до перерахованого грошового забезпечення з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Слід зазначити, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_2 .

Отже, рішення місцевого суду стосовно цього відповідача апеляційному перегляду не підлягає.

В обґрунтування апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось грошове забезпечення, розмір якого визначався у межах виділених військовій частині коштів та згідно з Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558. Відповідач зауважив на правомірності застосування під час обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що був встановлений законом на 01.01.2018.

Також зауважував на пропуску позивачем строку звернення до суду.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Позивач, ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 15.04.2022, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (далі – відповідач-1) та з 16.04.2022 по 19.05.2023 у Військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонний загін, далі – відповідач-2), що підтверджується довідкою відповідача-1 від 08.07.2025 № 08/3155, наказами відповідача-2 від 16.04.2022 № 144-ОС, від 25.07.2023 № 431-ОС.

За час проходження служби позивачем у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розмір його грошового забезпечення визначався відповідачами з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 (1762 грн) відповідно до внесених Постановою КМУ № 103 змін до п. 4 Постанови КМУ № 704. Наведені обставини не є спірним між сторонами, визнаються відповідачами у відзиві.

Як встановлено з виписок про виплачене позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивачем отримано у липні 2020 року, у грудні 2021 допомогу на оздоровлення (матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань не отримував), а під час служби у Військовій частині НОМЕР_2 – у листопаді 2022 року, у лютому 2023 року допомогу на оздоровлення, у листопаді 2022 року, квітні 2023 року - матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає, що строк звернення до суду може встановлюватися іншими спеціальними законами.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, оскільки, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

Щодо суті спору.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII " відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частинами другою, четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

З моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Постанова № 704), у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Згідно з пунктом 1 приміток Додатку 1 "Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" та Додатку 14 "Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

На момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови був викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, а що встановлювала визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Проте, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, за наслідком розгляду якої суд визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким внесено зміни до інших постанов Кабінету Міністрів України.

Тобто, з 29.01.2020, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, було відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

Під час розгляду і вирішення цієї справи положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” підлягають солідарному застосуванню.

Зазначені норми права та вищенаведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слідувало визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Отже, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року” на “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року”.

20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Згідно з пунктом 2 указаної постанови № 481 абз. 1 п. 4 постанови № 704 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Враховуючи наведене, у період проходження позивачем служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 для обчислення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, і виплат, що обчислюються із них, належало використовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, що визначний Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, на 01.01.2021, що визначний Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, на 01.01.2022, що визначний Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”.

Натомість, відповідач-1 визнав використання ним в цей період для обчислення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (що становив 1762 грн відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”), а не встановленого законом на 1 січня поточного календарного року, що є протиправним.

Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування грошового забезпечення позивача в період з 29.01.2020 по 15.04.2022 з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому проводилось нарахування.

З огляду на таке, також підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за період служби з 29.01.2020 по 15.04.2022 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів.

Щодо вимог позивача про перерахунок розміру виплачених йому у 2021-2023 роках матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань суд зазначає, що як встановлено з виписок про виплачене позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач отримав у липні 2020 року, у грудні 2021 допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань не отримував.

Відтак, вимоги позивача про перерахунок допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, заявлені до Військової частини НОМЕР_1 , задоволенню не підлягають, оскільки такі виплати не отримувались ним під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1 розділу 7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Тобто, розмір допомоги для оздоровлення залежить від розміру місячного грошового забезпечення, відтак також має бути перерахована із прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, відтак, відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі № 200/5373/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 07 липня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук