Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №758/7591/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/7015/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 758/7591/25

07 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чернобая Олега Валерійовича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Захарчука С.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, -

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей.

В обгрунтування заявлених вимог зазначала, що 24.07.2004 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2014.

Після розірвання шлюбу вони продовжували проживати разом, вели спільний побут та спільно виховували дітей.

Сторони мають троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач, відповідно до судового наказу, виданого Подільським районним судом м. Києва від 08.04.2025 сплачує аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Жодним іншим чином відповідач в інший спосіб не приймає участі у вихованні та утриманні дітей.

Відповідач працює в Службі безпеки України та має на праві власності нерухоме та рухоме майно.

Крім того, відповідач має регулярний дохід від здачі нерухомого майна в оренду.

З метою надання психологічної консультації для ОСОБА_4 вона з відповідачем звернулися до підрозділу психологічного супроводу.

Психолог повідомила про складний психоемоційний стан доньки.

У літній період позивачем було прийнято рішення про придбання путівки до психологічного табору дитячого клубу «ІНФОРМАЦІЯ_4», які оплатила власними силами, вартість надання послуг з організації з програмою склала 20 000 грн.

У ОСОБА_5 восени 2024 року діагностовано афективно-респіраторні пароксизми, які потребували додаткового обстеження та відповідного лікування.

На діагностику дитини вона витратила загальну суму у розмірі 1100 грн.

Їх середня донька має діагноз - тендиніт сухожилків м`язів обох плечових суглобів, міотонічний синдром у всіх відділах спини, плоско-вальгусні стопи.

За рекомендацією лікаря вона придбала ортопедичні устілки на суму 1590 грн.

Крім того, лікар рекомендував провести додаткові медичні обстеження, зокрема МРТ плечових суглобів, вартість якого складає 3400 грн., за один суглоб, лікарем було рекомендовано курс з 10 індивідуальних занять з реабілітологом вартість якого складає 7000 грн. та 10 сеансів масажу спини, вартість яких складає 6500 грн.

Діти відвідують басейн, вартість одного групового заняття складає 300 грн.

Для розвитку здібностей середньої доньки, яка є дуже здібною та талановитою дівчинкою, вона фактично витрачає щомісяця 7600 грн.: 1600 грн. - танці, 2000 грн. - індивідуальні заняття з фігурного катання, 2400 грн. - індивідуальні зняття з англійської мови, 1200 грн. - групові заняття в басейні та 500 грн. орієнтовно на приладдя та матеріали для художньої школи.

Крім того, у січні 2025 року з метою психологічної реабілітації дітей, за рекомендацією фахівця-психолога, діти відвідали оздоровчий табір психологічного спрямування у с. Делятин Закарпатської області.

Нею було витрачено 26 000 гривень на обох дітей.

За період з лютого-березень 2025 нею на медичні послуги та лікарські засоби для дітей витрачено 7 500 грн.

У червні 2025 запланована поїздка середньої доньки до Болгарії на загальну суму 25 334 грн.

Загальна сума фактичних витрат становить 81 000 грн., а тому відповідач повинен нести половину вартості цих витрат у розмірі 40 500 грн.

З огляду на вище викладене просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 50% від фактично понесених та документально підтверджених додаткових витрат у загальній сумі 81600 грн., викликаних особливими обставинами щодо лікування та оздоровлення двох молодших дітей, у сумі 40800 грн.; 50 % від прогнозованих додаткових витрат у загальній сумі 15000 грн. у розмірі 7500 грн.; додаткові витрати у розмірі 7600 грн. щомісячно на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 01 січня 2025 року, і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 25 095 (двадцять п`ять тисяч дев`яносто п`ять) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 13 січня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чернобай О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви повністю, судові витрати покласти на позивачку.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відповідач не погоджується з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, оскільки, на його думку, рішення в цій частині ґрунтується на неповному з`ясуванні судом усіх обставин справи, недоведеності обставин, які суд визнав доведеними, та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Скаржник вказує, що судом стягнуто з відповідача половину коштів, сплачених позивачкою за трьома договорами щодо перебування дітей у таборах, які організовував клуб «ІНФОРМАЦІЯ_4», на загальну суму 46 000 грн, витрат на придбання ортопедичних устілок для ОСОБА_4 у розмірі 1 590 грн, витрат на консультацію отоларинголога з рентгенографією стосовно ОСОБА_4 у розмірі 1 500 грн, а також витрат на оплату діагностики ЕЕГ щодо ОСОБА_5 у розмірі 1 100 грн.

На думку скаржника, якщо витрати на ортопедичні устілки та проведення ЕЕГ певною мірою можуть вважатися такими, що узгоджуються з наявними у матеріалах справи лікарськими рекомендаціями, то щодо звернення до приватної клініки і проведення рентгенографічного дослідження на суму 1 500 грн такі відомості відсутні.

Також скаржник зазначає, що суд не дослідив питання, чи відносяться такі витрати до додаткових витрат, оскільки, на його думку, витрати на лікування охоплюються розміром аліментів, які він сплачує відповідно до судового наказу.

Крім того, відповідач посилається на те, що він є учасником бойових дій, а він і його діти можуть користуватися безкоштовними або пільговими медичними послугами в поліклініці Служби безпеки України за місцем його роботи. У зв`язку з цим, на його думку, позивачка без погодження з ним, як батьком дітей та без звернення до безкоштовної клініки СБУ звертається до приватних медичних закладів з підвищеною оплатою їх послуг і намагається компенсувати свої рішення за рахунок відповідача.

Окремо скаржник наголошує на неправомірності стягнення половини вартості витрат, понесених позивачкою на дитячі табори «ІНФОРМАЦІЯ_4». Вказує, що позивачка не довела, що клуб «ІНФОРМАЦІЯ_4» є закладом психологічної реабілітації, який надає послуги психологічної реабілітації для дітей. Предметом договорів є послуги з організації дитячого дозвілля та сприяння психологічному розвитку дитини, розвитку її творчого потенціалу, однак послуги з психологічної реабілітації цими договорами не передбачені.

Також відповідач зазначає, що позивачка не довела, що неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потребують особливої психологічної підтримки чи допомоги, а тому відсутні підстави вважати витрати на табори додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України.

18 травня 2026 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що витрати на лікування не є додатковими витратами і охоплюються розміром аліментів, прямо суперечить положенням Сімейного кодексу України, оскільки такі витрати у даному випадку були непередбачуваними та не мали регулярного характеру.

Щодо витрат на табори позивачка зазначає, що фактичні потреби дітей у відновленні психоемоційного та фізичного стану зумовлені тим, що з січня 2024 року діти безперервно перебувають на території України, в умовах постійних повітряних загроз та небезпеки, що впливає на режим сну, активність, загальний рівень тривоги та психоемоційний стан дітей.

Позивачка також посилається на те, що потреба дітей в оздоровленні підтверджується інформацією медичного закладу, а фактична потреба малолітньої ОСОБА_5 у медичній діагностиці підтверджена консультативним висновком спеціаліста лікаря-невролога, яким було рекомендовано проведення ЕЕГ.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.07.2004, який було розірвано відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2014.

Сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до договору про надання послуг з організації дитячого дозвілля Клубу «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 03.07.2024 № 03/07/24, укладеного між СПДФО ОСОБА_10 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник), замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати дитині - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комплекс послуг з організації дитячого дозвілля та сприяння психологічного розвитку дитини, розвитку її творчого потенціалу в клубі виконавця «ІНФОРМАЦІЯ_4», вартість понесених витрат ОСОБА_2 склала 20 000 грн. (а.с. 26-27).

Відповідно до договорів про надання послуг з організації дитячого дозвілля Клубу «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 04.01.2025 № 04/01-В та № 04/01-К, укладених між СПДФО ОСОБА_10 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник), замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати дітям - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , комплекс послуг з організації дитячого дозвілля та сприяння психологічного розвитку дитини, розвитку її творчого потенціалу в клубі виконавця «ІНФОРМАЦІЯ_4», вартість понесених витрат ОСОБА_2 склала по 13 000 грн. на кожну дитину (а.с. 36-38).

ОСОБА_2 також понесені витрати на медичні послуги, надані ОСОБА_4 у розмірі 1 590 грн. (а.с. 31-33), 1 500 грн. (а.с. 41) та витрати на медичні послуги, надані ОСОБА_5 у розмірі 1 100 грн. (а.с. 28).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що загальний розмір документально підтверджених додаткових витрат, пов`язаних з наданням медичної допомоги дітям: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також викликаних з психоемоційним станом дітей, становить 50 190 грн. Виходячи з вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 095 грн. додаткових витрат на дітей.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, зокрема розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину є самостійним обов`язком, який не тотожний обов`язку зі сплати аліментів. Такі витрати повинні бути пов`язані з особливими обставинами, а їх наявність і розмір мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що не всі витрати, заявлені позивачкою, підлягають стягненню з відповідача як додаткові витрати на дітей.

Так, суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення 50% від прогнозованих витрат у розмірі 15 000 грн, щомісячних додаткових витрат у розмірі 7 600 грн, а також витрат, пов`язаних із поїздкою до Болгарії, оскільки в цій частині позовні вимоги не були належним чином доведені або не підтримувалися позивачкою у судовому засіданні.

Водночас суд першої інстанції визнав підтвердженими та такими, що пов`язані з особливими потребами дітей, витрати на оплату послуг клубу «ІНФОРМАЦІЯ_4», ортопедичні устілки, консультацію отоларинголога з обстеженням та діагностику ЕЕГ.

Колегія суддів вважає такі висновки правильними та обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджено, що між СПДФО ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладено договори про надання послуг з організації дитячого дозвілля клубу «ІНФОРМАЦІЯ_4», відповідно до яких виконавець зобов`язувався надати дітям комплекс послуг з організації дитячого дозвілля та сприяння психологічному розвитку дитини, розвитку її творчого потенціалу. (а.с. 26, 35,36)

Вартість послуг за договором від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_4 склала 20 000 грн, а за договорами від 04 січня 2025 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - по 13 000 грн, загалом 26 000 грн.

Отже, загальна сума витрат за договорами з клубом «ІНФОРМАЦІЯ_4» становить 46 000 грн.

Доводи апеляційної скарги, що клуб «ІНФОРМАЦІЯ_4» не є закладом психологічної реабілітації, саме по собі не спростовує висновку суду першої інстанції щодо характеру цих витрат. Відповідно до змісту договорів, послуги не зводилися виключно до звичайного відпочинку, а включали сприяння психологічному розвитку дитини та розвитку її творчого потенціалу.

Крім того, стаття 185 СК України не містить вичерпного переліку особливих обставин та не пов`язує можливість стягнення додаткових витрат виключно з перебуванням дитини у спеціалізованому медичному чи реабілітаційному закладі. Закон прямо передбачає, що додаткові витрати можуть бути викликані, зокрема, розвитком здібностей дитини, її хворобою чи іншими особливими обставинами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено потреби дітей у відвідуванні таборів, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції оцінив надані докази у сукупності, врахував психоемоційний стан дітей, потребу в оздоровленні, розвитку, перебуванні у безпечному середовищі та характер послуг, передбачений договорами.

При цьому суд першої інстанції не ототожнив будь-який відпочинок дітей із додатковими витратами, оскільки у частині витрат на поїздку до Болгарії відмовив, вказавши на їх необґрунтованість та недоведеність. Тобто судом було проведено розмежування між витратами, які пов`язані з особливими обставинами, та витратами, які такими доказами не підтверджені.

Щодо медичних витрат колегія суддів зазначає таке.

Матеріали справи містять докази того, що у ОСОБА_5 були діагностовані афективно-респіраторні пароксизми, (а.с. 29-30) у зв`язку з чим виникла потреба у додатковому обстеженні, зокрема проведенні ЕЕГ, вартість якого склала 1 100 грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 має діагноз: тендиніт сухожилків м`язів обох плечових суглобів, міотонічний синдром у всіх відділах спини, плоско-вальгусні стопи. (а.с. 31) За рекомендацією лікаря позивачкою придбано ортопедичні устілки на суму 1 590 грн.

Крім того, позивачкою понесено витрати на консультацію отоларинголога з обстеженням ОСОБА_4 у розмірі 1 500 грн.

Такі витрати не є звичайними щоденними витратами на харчування, одяг, побутові потреби чи інші потреби, які покриваються аліментами, а пов`язані з конкретним станом здоров`я дітей, необхідністю діагностики, консультацій та виконання лікарських рекомендацій.

Тому посилання скаржника на те, що ці витрати мають покриватися аліментами, не приймаються колегією суддів, оскільки сплата аліментів не звільняє батька від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину, якщо такі витрати викликані особливими обставинами та підтверджені належними доказами.

Доводи відповідача про можливість користування дітьми безкоштовними або пільговими медичними послугами в поліклініці СБУ за місцем його роботи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Скаржником не доведено, що конкретні медичні послуги, за які позивачкою понесено витрати, були реально доступні дітям безоплатно або на пільгових умовах у поліклініці СБУ, могли бути надані своєчасно, відповідали віку дітей та стану їх здоров`я, а також що відповідач вчиняв реальні дії для організації такого медичного супроводу дітей.

Саме лише посилання на статус учасника бойових дій та можливість отримання певних пільг не є належним доказом безпідставності фактично понесених позивачкою витрат на дітей.

Також апеляційна скарга не містить переконливих доводів щодо неправильності визначення судом першої інстанції розміру участі відповідача у додаткових витратах.

Суд першої інстанції виходив з принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини і поклав на відповідача обов`язок компенсувати 50% від підтверджених витрат. Такий розмір участі відповідача відповідає обставинам справи, є співмірним та обґрунтованим.

Посилання апеляційної скарги на практику Верховного Суду не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції статті 185 СК України, оскільки суд першої інстанції врахував, що додатковими можуть бути лише витрати, викликані особливими обставинами, та відмовив у стягненні тих витрат, які не були доведені або не підтверджувалися належними доказами.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи в межах заявлених та підтриманих позовних вимог, надав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів та висновками суду першої інстанції, однак не спростовують правильності цих висновків і не дають підстав для скасування рішення суду в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не встановила.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чернобая Олега Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: