Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №369/18437/24 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 369/18437/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4136/2026

Головуючий у суді першої інстанції І. А. Козак

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

07 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», поданою представником Македоном Олександром Андрійовичем, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді І. А. Козак в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області,

в с т а н о в и в :

АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначивши, що АТ «Універсал Банк» здійснює надання банківських послуг в рамках проекту «Мonobank», в якому відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Мonobank». Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

19.04.2018 відповідач звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 19.04.2018. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 90000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

При цьому, відповідач належним чином обов`язки за договором не виконала і станом на 30.03.2023 року у неї виникло прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів. У зв`язку з чим, вся заборгованість перед банком стала простроченою, і банком було направлено повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та необхідність погашення суми заборгованості.

Однак, відповідач добровільно на контакт не вийшла та жодних дій спрямованих на погашення заборгованості не виконала. У зв`язку з чим, станом на 25.08.2024 має заборгованість в сумі 82920,18грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року позов АТ «Універсал Банк» залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду, АТ «Універсал Банк», через представника Македона О.А. подано апеляційну скаргу, у якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів поданої скарги Банк вказував на те, що вирішуючи спір у цій справі та відмовляючи позивачу у задоволенні вимог, судом першої інстанції не було досліджено належним чином механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Отже, відповідач була ознайомлена із вищезазначеними складовими кредитного договору.

Зазначив, що між сторонами було погоджено усі істотні умови договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису. Підписуючи анкету-заяву, відповідач приєдналась та була ознайомлена з вказаними вище документами, а укладення між банком та відповідачем договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank» шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, та який не спростований відповідачем.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом зазначено, що стороною позивача до суду не надано виписки по рахунку відповідача, яка в розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є первинним фінансовим документом, що підтверджує рух коштів на рахунку відповідача, зокрема кредитних, з якої позивачем проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Отже, суд дійшов висновку про те, що розрахунок заборгованості відповідача, виконаний самим банком, є достатнім доказом використання відповідачем кредитних коштів та розміру його заборгованості, є таким, що не заслуговує на увагу суд, оскільки сам по собі розрахунок не підтверджує надходження на рахунок кредитних коштів та їх використання відповідачем.

Суд апеляційної інстанції з таким висновками суду першої інстанції погоджується та вказує про таке.

З копії договору вбачається, що 19 квітня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі умов якого відповідачу мав був наданий кредит у розмірі 90 000,00 у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Згідно до доданого до позовної заяви розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25 серпня 2024 року становить 82 920,18 грн., що складає заборгованість по тілу кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2018 року відповідач підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank. В Анкеті-заяві вказано, що відповідач погоджується з тим, що ця Анкета-заява з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, примірники яких були отримані нею у мобільному додатку. Також відповідач погодилася з тим, що банк має право в односторонньому порядку змінювати розмір кредитного ліміту, а про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

У п. 6 Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг Monobank відповідач надала згоду вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналогів (у тому числі його електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті нею у банку. Відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка використовуватиметься для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення дій відповідача згідно з Договором.

Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту були надані банком відповідачу через мобільний додаток.

Відповідно до п. 2.1 розділу I Умов і правил обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Правління ПАТ «Універсал банк» (Протокол № 46 від 24 листопада 2021 року), банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору, в тому числі платіжної картки «MasterCard», та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

У п.п. 5.3, 5.8.1 Умов визначено, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України.

Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в мережі Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.

Для надання послуг банк видає клієнту картку (платіжну картку). Платіжна картка передається клієнту не активованою, активується банком при додаванні інформації з картки на мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код, який є аналогом власноручного підпису клієнта (п.п. 2.4, 2.5 розділу II Умов).

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, він вважається укладеним в письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин), який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підтвердження факту укладення кредитного договору в електронній формі позивачем надано суду роздруківку анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг monobank від 19 квітня 2018 року, яка містить цифрове зображення підпису відповідача та дані про ідентифікацію та верифікацію електронного підписання анкети-заяви представником банку Король В.С., а форму підтвердження електронного документу як підтвердження підписання анкети-заяви сторонами, що свідчить про дотримання сторонами електронної форми укладення кредитного договору.

Колегія суддів приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору установлено, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зі змісту анкети-заяви убачається, що відповідач просить установити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, проте відомостей про те, що такою сумою кредитних коштів з урахуванням особливостей проєкту monobank є саме 90 000,00 грн згідно даних позову, банком не надано.

Варто зауважити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20.

Розрахунок заборгованості, на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже не є належним доказом існування боргу.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно доводів позову відповідачці банком надано кредитні кошти у розмірі 90 000,00 грн, при звернення до суду позивачем заявлено до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 82 920,18 грн.

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги в частині електронної форми укладення сторонами кредитного договору та, як наслідок, погодження усіх істотних умов договору в електронній формі, на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору не свідчить про порушення відповідачем умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір.

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів в розумінні закону для перевірки виникнення, існування кредитної заборгованості та її розміру, користування відповідачкою кредитними коштами, внесення коштів на погашення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги в частині загальнодоступності інформації про умови надання банком банківських послуг апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

За приписами частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статі 12, частина 1 статті 81 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).

Згідно приписів частини 1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Про наведене вказав Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №602/1455/20.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що, на думку позивача, Умови та правила надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», розміщені в мережі Інтернет, є загальновідомими обставинами згідно частини 3 статі 82 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє та зауважує, що такі умови та правила, хоча є доступною необмеженій кількості користувачів мережі Інтернет з огляду на їх розміщення на вебсайті банку, проте мають мінливий характер та за своєю суттю є об`ємною інформацією, що не дає підстав уважати, що така інформація має ознаки загальновідомої обставини.

Згідно частини 3 статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Колегія суддів зазначає, що загальновідомі обставини не потребують доказування, оскільки об`єктивність їх існування є очевидна.

З огляду на наведене, Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank| UniversalBankне можуть визнаватися загальновідомою обставиною.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів робить висновок про залишення без задоволення апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» та залишення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», подану представником Македоном Олександром Андрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна