Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №758/3311/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Справа № 758/3311/26

№ 33/824/3345/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597876, 21 лютого 2026 року о 23 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Набережно-Лугова, 9, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Jeep Cherokee», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР України, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що жодних повісток про призначене судове засідання на 11 травня 2026 року вона не отримували, а відтак суд протиправно здійснив розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказує, що суд не врахував та не надав належної оцінки обставинам справи та доказам, що мають ключове значення для справи та підтверджуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, зокрема, відмові працівників поліції дозволити проїхати до медичного закладу в супроводі довіреної особи, попри те, що апелянт є особою із інвалідністю ІІІ групи.

Посилається на те, що суд безпідставно не врахував, що протокол не є належним доказом у справі, оскільки складений іншою особою, яка не була безпосереднім учасником зупинки та виявлення порушення.

Зауважує, що з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається жодної ознаки алкогольного сп'яніння вказаних поліцейським, що спростовує викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини.

Вважає, що у її діях були відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Крім того, вважає, що суд безпідставно не врахував наявність обставин, які пом'якшують відповідальність, не взявши до уваги, що водій є особою з інвалідністю ІІІ групи, раніше до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувалася, автомобіль необхідний для пересування, у тому числі й для медичних обстежень та забезпечення життєдіяльності.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597876, 21 лютого 2026 року о 23 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Набережно-Лугова, 9, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Jeep Cherokee», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР України, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу було долучено:

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6703851 від 21.02.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП;

CD диск із відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Виходячи з вказаних норм законодавства, сама по собі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була пред`явлена вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі. ОСОБА_1 на місці зупинки проходити огляд відмовилася, однак виявила бажання пройти огляд у медичному закладі. Вийшовши з автомобіля з пасажиром з метою проходження огляду у медичному закладі, поліцейський повідомив, що вони забезпечують доставлення до медичного закладу лише водія, а пасажир не позбавлений права проїхати до медичного закладу на таксі або на автомобілі ОСОБА_1 . В подальшому поліцейський знову запитує: «Ви огляд на стан сп`яніння проходите на місці?». ОСОБА_1 відповідає: «Я не знаю», на що патрульний каже: «Такої відповіді немає», знову каже, що за відмову є покарання, та перепитує: «Чи готові ви пройти огляд за допомогою приладу Драгер?».ОСОБА_1 каже: «Я от зранку пиво пила, то це буде ...?». Поліцейський каже: «Я не знаю особливостей вашого організму, чи він покаже щось, чи ні». Поліцейський знову каже, що в неї вбачають ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю, нечітка мова, порушення координації рухів та пояснює, що в медичному закладі у лікаря такий самий прилад, допустима норма 0,2 проміле, все що вище вважається станом алкогольного сп`яніння, та ще раз повідомляє, що ОСОБА_1 може пройти огляд з ними на місці, або може пройти в лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 знову перепитує: «Якщо наприклад покаже 0,3 проміле?». Поліцейський відповідає: «Тоді адміністративний протокол буде складено за ст. 130 і направляється на суд. Крім того, подальший рух забороняється, ви відстороняєтесь від керування». На що ОСОБА_1 каже: «Якщо наприклад покаже 0,3 проміле, що я потім буду з цим робити?». Поліцейський каже: «Якщо зараз ви будете казати щось незрозуміле, ми будемо сприймати це за відмову і складемо на вас адміністративний матеріал». ОСОБА_1 питає: «Можна якось вирішити без цього?». Після чого зазначає: «Я хвора людина, мені зараз такі проблеми не потрібні, в мене діагноз такий серйозний, можете поставитись з розумінням, в мене онкологія, дуже вас прошу». Поліцейський знову запитує: «Ви або огляд проходите або не проходите?». ОСОБА_1 питає: «Я можу відмовитись?». На що поліцейський знову пояснює, що за відмову складається протокол. ОСОБА_1 каже: «Я мабуть відмовлюсь». Поліцейський каже: «Я думаю що пиво зранку вже вивітрилось, це якщо ви говорите правду, але я сумніваюсь, що ви говорите правду, бо у вас є запах алкоголю з порожнини рота, у вас нечітке мовлення, та порушення координації рухів. Тому є підозри, що ви їдете з вулиці Кирилівської, і ви там відпочивали, я стою на відстані від вас і вже чую запах». ОСОБА_1 каже: «Мої друзі там відпочивали, ну це може ліки пахнуть», на що поліцейський повідомляє що: «Під впливом ліків теж неможна їздити, і якщо у вас хворобливе самопочуття, і під дією лікарських препаратів це теж адміністративна відповідальність, тому якщо ви відмовляєтесь ми складемо адмін. протокол». ОСОБА_1 каже: «Ну давайте так значить». Поліцейський знову перепитує: «Це ваша остаточна відповідь, відмова від проходження?». ОСОБА_1 каже: «Да».

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі не спростовано.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував та не надав належної оцінки обставинам справи та доказам, що мають ключове значення для справи та підтверджуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, зокрема, відмові працівників поліції дозволити проїхати до медичного закладу в супроводі довіреної особи, попри те, що апелянт є особою із інвалідністю ІІІ групи, апеляційний суд відхиляє, оскільки поліцейський не зобов'язаний доставляти до медичного закладу інших осіб крім водія, який погодився пройти огляд на стан сп'яніння.

Посилання на те, що суд безпідставно не врахував, що протокол не є належним доказом у справі, оскільки складений іншою особою, яка не була безпосереднім учасником зупинки транспортного засобу та виявлення порушення, апеляційний суд відхиляє, оскільки вказане не є підставою вважати протокол не належним доказом, протокол складено уповноваженою на те, особою, містить обставини та суть правопорушення, що підтверджуються належними доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається жодної ознаки алкогольного сп'яніння вказаних поліцейським, що спростовує викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини, апеляційний суд зазначає, що встановлення ознак сп'яніння здійснюється поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, а не судом під час дослідження відеозапису.

Стаття 1 КУпАП визначає, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає питання забезпечення законності під час застосування заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів, зокрема, зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування. Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Наведений розмір стягнення є одним із найбільших, що передбачені КУпАП.

Вочевидь, таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

У частині другій цієї статті зазначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Тобто, санкція частини першої статті 130 КУпАП безальтернативно у виді основного стягнення встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, при цьому стаття 33 КУпАП містить заборону при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відтак, застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, суперечитиме приписам статей 7, 33, частини першої статті 130 КУпАП.

Тому, апеляційни суд відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, оскільки вони є безпідставними, КУпАП не робить винятків щодо застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами для окремих категорій осіб, зокрема і для осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів і викладених обставин в них, по справі не вбачається.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши усі докази у справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п.2.5 ПДР України, отже дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова судді Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду В.В. Саліхов