Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №357/20500/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/10199/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною адвоката Короля Павла Васильовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Ярмоли О. Я.

від 09 березня 2026 року

у цивільній справі № 357/20500/25 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк»

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулось в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 198 909 грн 44 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначав, що 13.12.2020 ОСОБА_2 , шляхом підписання оферти, уклала з АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк») угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631475992. Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі. Відповідач допустила виникнення заборгованості. З метою досудового врегулювання спору, позивач направив позичальнику вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, але борг не погашено. Тому просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 15.10.2025 - 198 909 грн 44 коп., з яких 107 978,35 грн - прострочене тіло кредиту та 90 931,09 грн - відсотки за користування кредитом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 198 909 грн 44 коп. та судові витрати у межах сплаченого судового збору у розмірі 2 422 40 коп.

В апеляційній скарзі адвокат Король П. В., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши із відповідачки суму кредитної заборгованості в розмірі 55 093 грн.

Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто проценти за користування кредитом у розмірі 90 931 грн 09 коп., оскільки сторони у визначеному законом порядку не узгодили процентну ставку в Анкеті-заяві, яка є головним документом спірних правовідносин. Звертає увагу на те, що Паспорт споживчого кредиту від 12.10.2020 є лише довідкою для споживача про умови кредитування та пропозицією до укладення договору, а його підписання не означає укладення договору та погодження відсотків у зазначеному банком розмірі. Посилається на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, про те, що паспорт споживчого кредиту не є невід`ємною частиною договору, оскільки в ньому не відбувається фіксація волі сторін. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою доводи відповідачки щодо строковості дії кредитного договору, адже з наданих позивачем матеріалів неможливо встановити достовірний строк кредитування.

Зазначає, що Паспорт споживчого кредиту містить умову про строк відновлювальної кредитної лінії у 12 місяців, проте умови її постійної пролонгації залишаються незрозумілими для позичальника. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, згідно з якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Обґрунтовує, що очікування кредитора щодо сплати процентів поза межами погодженого строку є нелегітимними, а баланс інтересів сторін порушується через штучне нарощування грошового зобов`язання боржника за наявності його очевидної неспроможності обслужити борг. Наголошує на статусі споживача як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту, що звужує дію принципу рівності учасників цивільних правовідносин та свободи договору. Звертає увагу на висновок Консультативної ради європейських суддів № 11 (2008) щодо якості судових рішень, вказуючи на неналежне та суперечливе обґрунтування оскаржуваного рішення суду. Стверджує, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, що є підставою для скасування рішення на підставі статті 376 ЦПК України. Наголошує, що сума кредитної заборгованості підлягає стягненню лише частково у розмірі 55 093 грн, що відповідає простроченому тілу кредиту та процентам за один рік користування коштами згідно з первинним розрахунком банку.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

В судове засіданні суду апеляційної інстанції сторони не з`явились, представників не направили, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 13.10.2020 між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631475992 (а.с. 19-21).

Зазначений договір є договором приєднання та складається з підписаних відповідачем анкети-заяви, оферти на укладення угоди про надання кредиту та паспортом споживчого кредиту, відповідно до яких позичальник обслуговується та надає свою згоду на встановлення кредитного ліміту.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту.

Відповідно до пунктів угоди про надання кредиту № 631475992, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що власноручно підписана 12.10.2020 ОСОБА_2 , за умовами якого погоджено : 1) тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; 2) сума доступного кредиту - 10 000 грн; 3) процентна ставка, % річних - 35,99 %; 4) тип ставки - фіксована.

Згідно із паспортом споживчого кредиту, що підписаний 12.10.2020 ОСОБА_2 , за умовами якого тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі; сума/ліміт кредиту - 10 000 грн; спосіб і строк надання кредиту - безготівковим шляхом; строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору; кількість та розмір платежів, періодичність внесення - щомісячно, не менш ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 35,99 %.

Згідно наданого до позовної заяви розрахунку, заборгованість відповідача станом на 15.10.2025 становить 198 909,44 грн, з яких 107 978,35 грн - прострочене тіло кредиту та 90 931,09 грн - відсотки за користування кредитом (а.с. 24).

До матеріалів справи приєднано виписку по рахунку відповідача за період з 13.10.2020 по 15.10.2025 (а.с. 25-31).

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що 13.10.2020 між сторонами було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631475992 шляхом приєднання відповідачки до публічної оферти. Встановивши, що вказана угода власноручно підписана відповідачкою 12.10.2020 та містить чітко погоджені істотні умови, зокрема фіксовану процентну ставку у розмірі 35,99 відсотків річних та суму доступного кредиту в розмірі 10 000 грн, суд відхилив заперечення сторони відповідача щодо неузгодженості умов кредитування. Суд врахував, що Паспорт споживчого кредиту, який також підписаний відповідачкою, містить відомості про строк кредитування 12 місяців із можливою автоматичною пролонгацією за умови дотримання клієнтом умов договору та подальшого користування карткою. Спираючись на надану банком виписку по рахунку за період з 13.10.2020 по 15.10.2025, суд встановив факт активного користування кредитними коштами та здійснення відповідачкою операцій до 24.02.2022, що свідчить про визнання умов договору та згоду на пролонгацію через конклюдентні дії відповідно до частини другої статті 642 ЦК України, та дійшов висновку, що відповідачка не скористалася своїм договірним правом на закриття рахунку чи відмову від пролонгації договору шляхом повного погашення боргу, а також не надала суду власного обґрунтованого контррозрахунку заборгованості чи доказів на спростування суми позову.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що закріплено у статті 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 81 ЦПК України обов`язок доказування покладається на учасників справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать, що 13.10.2020 між сторонами на підставі анкети-заяви укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631475992. Власним підписом відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування. У підписаній угоді чітко визначено тип кредиту, суму доступного кредиту у розмірі 10 000 грн та фіксовану процентну ставку у розмірі 35,99 відсотків річних.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неузгодженість сторонами розміру відсотків спростовуються підписаними відповідачкою документами, які відображають її вільне волевиявлення на укладення правочину у письмовій формі відповідно до вимог статті 207 ЦК України.

Колегія суддів також відхиляє твердження апелянта щодо безпідставного нарахування процентів поза межами строку кредитування та посилання на правову позицію Верховного Суду, з огляду на наступне. Обґрунтовуючи скаргу, адвокат зазначає, що паспорт споживчого кредиту передбачав строк дії лінії у 12 місяців, у зв`язку з чим право банку на отримання договірних відсотків припинилося. Проте зі змісту підписаного відповідачкою паспорта споживчого кредиту вбачається, що умови договору можуть відрізнятися від наведеної в ньому інформації, а сам кредитний договір не містить окремо визначеного фіксованого строку кредитування.

При цьому колегія суддів звертає увагу на непослідовність позиції відповідача, який у питання процентів вказував, що Паспорт споживчого кредиту від 12.10.2020 є лише довідкою для споживача про умови кредитування та пропозицією до укладення договору, а його підписання не означає укладення договору.

Отже, за відсутності вказівки в самому договорі, строк кредитування за відновлювальною кредитною лінією дорівнює строку дії кредитної картки, емітованої банком-емітентом на ім`я клієнта. Відповідно до наданої позивачем із позовною заявою довідки банку, строк дії картки відповідача був визначений до 30.09.2025.

З наданих позивачем первинних бухгалтерських документів, зокрема виписки по особовому рахунку за період з 13.10.2020 по 15.10.2025, вбачається, що банк здійснював нарахування процентів чітко відповідно до умов договору та фактичного руху коштів.

Рух коштів за рахунком та активні операції здійснювалися відповідачкою до 24.02.2022. У квітні 2022 року банк анулював кредитну картку, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою.

Таким чином, нарахування процентів проводилося банком виключно на суму фактичного боргу за період реального користування коштами в межах строків, зумовлених чинністю кредитного інструменту. Відображення у виписці періоду до 15.10.2025 пов`язане виключно з датою автоматичного формування цього документа електронною системою банку для надання суду як доказу заборгованості, а не з продовженням нарахування нових платежів після анулювання картки. З огляду на це, висновки Великої Палати Верховного Суду про припинення права на нарахування договірних процентів після спливу строку кредитування не спростовують правомірність вимог банку, оскільки нарахування здійснювалося у межах строку чинності кредитної картки та припинилося до її анулювання з фіксацією суми боргу.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Виписка за картковим рахунком є первинним документом, який відповідає вимогам законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, фіксує здійснення банківських операцій і є належним та допустимим доказом наявності й розміру заборгованості позичальника (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 278/2177/15-ц).

За наданою позивачем випискою за період з 13.10.2020 по 15.10.2025, зафіксовано фактичний рух коштів за період до 24 лютого 2022 року та сукупний розмір боргу у розмірі 198 909 грн 44 коп., що складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 107 978 грн 35 коп. та відсотків у сумі 90 931 грн 09 коп.

Оскільки ОСОБА_2 не заперечувала факт отримання та використання кредитних коштів, а також не надала суду власного обґрунтованого контррозрахунку заборгованості чи клопотань про призначення експертизи, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу рішення розрахунок, наданий позивачем (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19).

Таким чином, суд першої інстанції належним чином оцінив зібрані у справі докази у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог і стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі 198 909 грн 44 коп. Доводи апеляційної скарги про необхідність часткового задоволення позову в розмірі 55 093 грн є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані позивачем первинні документи у їх сукупності та взаємозв`язку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Короля Павла Васильовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 липня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов