Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №376/3468/24 — Київський апеляційний суд

справа № 376/3468/24

головуючий у суді І інстанції Коваленко О.М.

провадження № 22-ц/824/6742/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання: Івкової Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, що не брала участі у справі, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Черепин» на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Сквирського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути з відповідача на її користь 200 000 грн за договором позики від 01 квітня 2024 року.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 22 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2025 року затверджено мирову угоду, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 за умовами якої:

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,6534 га, кадастровий номер 3224688200:05:013:0016, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тетіївської міської об`єднаної територіальної громади (бувша Черепинська сільська рада) в рахунок погашення боргу у сумі 200 000 гривень.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах всіх сторін.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, особа, що не брала участі у справі, СТОВ «Черепин» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до Сквирського районного суду Київської області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що визнаючи відповідно до умов мирової угоди за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,6534 га, кадастровий номер 3224688200№5:013:0016, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Черемиської сільської ради Тетіївського району Київської області, що належала на праві власності ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу у сумі 200 000 грн, яка не є предметом спору про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку з неповерненням боргу, суд першої інстанції не з`ясував, чи відповідає зазначена мирова угода вимогам закону, зокрема чи не порушує права та інтереси третіх осіб, а саме орендаря цієї земельної ділянки - СТОВ «Черепин».

Суд першої інстанції без врахування переважного права орендаря цієї земельної ділянки - СТОВ «Черепин» передав у власність іншій особі земельну ділянку, що є порушенням чинного законодавства.

Вказує, що відповідно до частини 3 статті 131 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом їх передачі у довірчу власність (у разі якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється), чи шляхом звернення стягнення на них.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 130 3К України право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками, Національним банком України лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності. Національний банк України здійснює відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, набутих у власність у рахунок погашення боргу за кредитами, наданими банкам для підтримки ліквідності, відповідно до Закону України «Про Національний банк України».

Апелянт вважає, що цією мировою угодою узаконено скритий договір купівлі-продажу землі, в обхід Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року, а саме не дотримано таких вимог:

покупець перевіряється на предмет можливості придбання ним землі у певних розмірах. Процедура проведення перевірки здійснюється відповідно до Порядку здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 ЗК України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року №637;

купівля можлива тільки у безготівковій формі. Для цього покупцеві потрібно відкрити рахунок у банку;

повинні бути документально підтверджені джерела походження коштів для купівлі землі.

Вказує, що затверджуючи мирову угоду щодо нерухомого майна шляхом передання його у власність позивачу, суд першої інстанції передав у власність земельну ділянку в обхід першочергового права, передбаченого статтею 9 Закону України «Про оренду землі», порушуючи виключну підсудність справ, а саме пункти 1, 8 статті 30 ЦК України та без перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Від представника СТОВ «Черепин» - Рудюка С.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника апелянта, у якій він підтримав вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.

Судом першої інстанції затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за умовами якої визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,6534 га, кадастровий номер 3224688200:05:013:0016, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тетіївської міської об`єднаної територіальної громади (бувша Черепинська сільська рада).

Зі змісту статті 352 ЦПК України вбачається, що особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, СТОВ «Черепин» посилалося на те, що оскаржувана ухвала порушує права товариства, як орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 3224688200:05:013:0016, адже фактично суд без врахування переважного права передав у власність іншій особі земельну ділянку, що є порушенням чинного законодавства.

До апеляційної скарги долучено копію договору оренди землі № 713 від 10 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та СТОВ «Черепин» (орендар), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, що належить йому на підставі державного акта серії КВ № 073976 від 16 лютого 2004 року з кадастровим номером 3224688200:05:013:0016, площею 2,6534 га.

Згідно з пунктом 6 указаного договору - договір укладений на 10 років.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 грудня 2020 року вбачається, що земельна ділянка площею 2,6534 га, кадастровий номер 3224688200:05:013:0016 перебуває в оренді у СТОВ «Черепин» (орендар), орендодавцем зазначено: ОСОБА_2 , підстава виникнення речового права: договір оренди землі № 713.

Відповідно до частини 3 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Разом з тим, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішенням, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,6534 га, кадастровий номер 3224688200:05:013:0016, - безпосередньо стосується прав апелянта СТОВ «Черепин», який є орендарем цієї земельної ділянки, тому підстави для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України - відсутні.

Відповідно до частини 2 Постанови пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.?

Згідно з абзацу 4 частини 2 Постанови пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до частини 7 статті 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін.

У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами.

Затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства, має бути виконаний за правилами статей 509, 525, 526 ЦК України.

Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.

При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

Пунктом 1 частини 5 статті 207 ЦПК України визначено, що якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, є не виконуваними, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, виходячи із змісту статті 207 ЦПК України укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом відповідно до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.

Тобто обов`язковою умовою затвердження мирової угоди між сторонами, у тому числі, з виходом за межі предмету спору, є та умова, що мирова угода не повинна порушувати прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики.

Водночас мирова угода містить умови, які не співвідносяться з предметом і підставами позову та суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо переходу права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на земельну ділянку площею з кадастровим номером 3224688200:05:013:0016, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частини 5 статті 22 ЗК України, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 130 ЗК України визначено, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.

Згідно з частиною 4 статті 130 ЗК України порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним цією статтею, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Передбачена цією частиною перевірка здійснюється, зокрема, в автоматизованому порядку, у тому числі шляхом інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним земельним кадастром, Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Перевірка не здійснюється при набутті у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею:

для ведення садівництва - не більше 0,25 гектара;

для ведення особистого селянського господарства, розташованих у межах населених пунктів, - не більше 2 гектарів.

При набутті у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення без здійснення перевірки, передбаченої цією частиною, набувач до вчинення правочину про перехід права власності подає нотаріусу, який посвідчує відповідний правочин, або нотаріусу, який його заміщує, заяву про дотримання вимог цієї статті, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Недотримання набувачем права власності на земельну ділянку вимог цієї статті, у тому числі зазначення недостовірних відомостей у заяві, є підставою для визнання правочину про перехід права власності на земельну ділянку недійсним.

Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що умови мирової угоди про визнання права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництвасуперечать закону, який регулює порядок набуття у власність земельної ділянки з урахуванням вимог статей 22, 130 ЗК України.

З огляду на вищенаведене, ухвала суду про закриття провадження у справі з підстав укладення між сторонами мирової угоди та її затвердження судом постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з цим, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, що не брала участі у справі, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Черепин» задовольнити.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2025 року скасувати на направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 06 липня 2026 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська